Міжрегіональна Академія управління персоналом

«ПРОПОВІДНИЧЕ ПО ВСЬОМУ СВІТУ ГОЛОСНИЙ»

Пам'ять про апостола Андрія хоча і ґрунтується на історії, духовній спадщині минулого, однак спрямована у майбутнє Церкви й українського народу. Це церковне свято і подія з життя апостола є величною ціннісною перспективою, могутньою духовною силою української нації в боротьбі за свою свободу та незалежність. Свято апостола Андрія має два виміри — церковний, як узагальнення духовного досвіду вшановування святих, та культурний вимір української національної ідейності.

Ікона святого апостола Андрія Первозванного

Інтерес сучасних науковців до церковної проблематики та релігійних уявлень як складника суспільно-політичного життя України й світу зумовлений тим, що, незважаючи на сиву давнину історії Церкви, церковні традиції реально впливають на життєдіяльність усього народу. Саме життя святого апостола Андрія, інтерпретація його подорожі до Києва, запеклі суперечки науковців, істориків, політологів, філософів, культурологів задають вектори певної дискусії. Наприклад, осмислення апостольського життя і благословення апостолом Андрієм київських гір (тобто Української Церкви, культури, народу, землі, держави, влади, нації) — формує певний духовний образ української національної ідеї. Саме сьогодні українці, як ніколи, уявляють себе християнською громадою, народом Божим, обраним Богом для здійснення особливої духовної і навіть політичної місії у світі.

Церква-пам'ятник святого апостола Андрія у Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі, США) — головний храм і символ Української Православної Церкви США

Тобто, ми бачимо, як через церковні свята, житія святих створюється певна духовна картина світу, яка надихає людей на певні досягнення в культурі, історії і навіть у політиці. Іншими словами, християни є свідками того, що церковне життя має матеріальну силу, бо реально впливає на життя сучасних людей, визначає їхні духовні уявлення, прагнення, цінності та вчинки. Отож церковне життя, окрім суто молитви, богослужіння, читання святого Письма, вивчення теологічної думки світу, містить в собі також соціальні вектори розвитку суспільства.

Не вдаючись в історичну розвідку, суперечить істориків, науковців про реальну історичну подорож святого апостола Андрія, про його перебування у Києві, православні християни Українського Православ’я сприймають місію та життя «Церкви першого послідовника» — святого Андрія як певний духовний дороговказ. Для багатьох життя апостола Андрія — це фундамент духовної ідеї Києва як другого Єрусалима.

Андріївська церква (м. Київ)

Тобто мова йде не про домінування виключно політики і про спокусливий, небезпечний, незрозумілий шлях перетворення духовної ідеї на суто політичну ідеологію войовничого й радикального націоналізму, а про особливу й унікальну місію Українського Православ’я у світі. Православ’я закликає всю християнську спільноту не захоплюватися геополітичними, природними, географічними та етнічними відмінностями життя різних народів, а пам’ятати про Христа й Євангеліє.

Історія Православної Церкви в Україні свідчить про те, що Православ’я, яке приніс на нашу землю святий апостол Андрій Первозванний, вже понад тисячу років освячує всебічне буття багатостраждального, але волелюбного українського народу. Українська земля, просвічена апостольською проповіддю святого апостола, отримала не лише святе Євангеліє, православну віру, але й частину первозванства, священну місію свідчити про Христа усьому світу, по різних контентах. Нагадаємо, що саме у цьому році православні святкують 100-ліття Української Православної Церкви в США (Ukrainian Orthodox Church of the USA).

Святкуючи день пам’яті святого апостола Андрія — «божественного проповідника, духовного рибалки народів», Церква нагадує кожній віруючій людині про християнську місію, церковну комунікацію, спасіння усього людства у Христі і цілісність християнського духовного буття. Радість життя з Христом оновлює усі сфери людського існування. Нагадаємо, що набута століттями православна віра допомагала українському народу вистояти у часи нелегких випробувань. Сто років тому українці, рятуючись від безбожної влади, гонінь, смерті, переслідувань, прибули до США, звичайно занурились в іншу суспільну й політичну реальність, але не втратили своєї віри, ідентичності, мови та історії. Більше того, вони збагатили свій духовний, релігійний досвід надбанням інших одкровень американської культури, а відтак розвинули і межі самої християнської місії.

Православні християни України мають пізнати український світ діаспори, зрозуміти, яким чином американські українці створили себе, зберегли в собі оптимізм, пасіонарність творення та проголошення проповіді Христа сучасній Америці. Вже кілька «хвиль» переселенців з України розбудовують соціальний та духовний організм американської цивілізації, долаючи безліч мовних, соціальних та інших труднощів, негараздів, але не втрачаючи найдорожчого скарбу серця православного християнина — живої віри у Христа. Із цим скарбом вони не лише вижили самі, але й щедро діляться унікальним християнським досвідом розвитку парафіяльного життя з сучасниками України та США. Звичайно це вражає, надихає, окрилює тих, хто шукає релігійного осмислення буття сьогодення. Особливо це є цінним для Українського Православ’я у ці нелегкі часи політичного протистояння, коли християни не лише борються за власну єдину, цілісну, консолідовану, незалежну соборну державу, але й за унікальну, живу, вільну Православну Церкву на своїй власній рідній землі, насправді незалежну від політичних махінацій, передвиборчої колотнечі, ідеологічних оборудок та імперських уявлень про світ.

Святий апостол Андрій — «небо словесне», «просвіщаючи громади народів», навчає нас розумінню того, що місія свідчення у сучасному світі про Христа є не лише основою життя Церкви, як громади, соціальної організації, але й осердям духовного життя кожного православного християнина. Церква саме тому й зветься апостольською, бо несе апостольську віру людству, так само, як колись святі апостоли свідчили про повноту, оновлення, покаяння і радість буття з Богом. Водночас варто усвідомити, що місія Церкви не може зводитися лише до храмового богослужіння й церковної проповіді у храмі. Християнська місія передбачає служіння, тобто свідоцтво про Христа в усіх сферах людської життєдіяльності. Іншими словами, християнин, займаючись питаннями науки, культури, освіти, журналістики, бізнесу, політики, медицини, має думати, діяти, жити, рухатися та приймати відповідальні рішення у світлі Євангельського Одкровення.

Місія Церкви полягає в тому, щоб наблизитися до сучасного стражденного світу, зрозуміти сучасну людину, її проблеми, прагнення  й інтереси, а головне освятити, оновити, одухотворити її буття світлом християнської віри та зігріти теплом Христової любові. Християнство постійно несе новий зміст у старий спосіб життя усього людства, «знищуючи демонів, а вражених безбожжям людей зцілюючи» (Пісня 5, канон святому апостолу Андрію).

Логотип святкування 100-річчя від часу заснування Української Православної Церкви у Сполучених Штатах Америки

Зрозуміло, що без духовного підґрунтя, духовної ідеї, творчості, креативних рішень ніяка людина не може повноцінно існувати й духовно розвиватися. Розвиток людини, усвідомлення її свободи, творчості і духовне відродження особистості в цілому без духовних ідей, вищих сенсів буття на основі релігійних переконань так само неможливі, як життя тіла без душі.

Відзначаючи церковні свята, вивчаючи та згадуючи життя святих апостолів, проповідь апостола Андрія, християнин розширює кордони свого світосприйняття і долає хибні уявлення про місію Церкви. Визнаємо, що в сучасній масовій свідомості існує думка, що місія Церкви, як правило, пов’язана лише з місіонерською діяльністю серед диких племен Африки. Таке спрощене розуміння не лише викривляє сутність проблеми, але й зменшує глобальну, кардинальну, інтеграційну трансформацію, яку Церква Христова приносить у сучасний глобальний світ. Треба сміливо і відповідально сказати, що Православна Церква перестає бути місіонерською громадою Христа, втрачає свою священну місію, якщо вона замикається у стінах лише храму, монастиря та обмежує свою діяльність лише здійсненням богослужіння та проповіддю в церковній огорожі.

Саме проповідь святих апостолів про воскреслого Христа Спасителя світу надала історії людства ціннісні координати. Отже, молитовно вшановуючи пам’ять святого апостола Андрія, християни розмірковують над богословськими й соціальними аспектами священної місії Православної Церкви у сучасному світі. Ми усвідомлюємо, що діяльність Церкви, як ніколи, має бути різноманітною та супроводжуватися особливим підходом до кожної категорії людей, до яких Церква звертає свою проповідь про Христа. Місія Церкви завжди прямо пов’язана з певним духовним, культурним, місіонерським, політичним і соціальним типом поведінки християнина у складних та суперечливих умовах сучасної цивілізації.

Ювілейна відзнака до 100-річчя від часу заснування Української Православної Церкви у Сполучених Штатах Америки

Православна Церкви, наслідуючи проповідь та життя святих апостолів, дотримується певних засад та основних аспектів священної місії християнства:

 — проповідує Слово Боже (Біблію);

 — звершує Таїнства Церкви (богослужіння, Євхаристію);

 — творить справи милосердя та соціальної допомоги;

 — освячує усі сфери людської життєдіяльності;

 — бере активну участь в оновленні та перетворенні світу відповідно до заповідей Господніх.

Церква приносить на землю освячення, зростання в дарах Святого Духа. Це означає поступове преображення буття людини, відновлення її первісної божественної краси, втраченої нею у гріхопадінні. Світло апостольської віри пронизує не лише стіни храму, чернечої келії, духовної семінарії, але й сферу культури, науки, політики, економіки, права, соціального служіння. І в цьому немає нічого принципово нового. Християнська Церква від свого заснування несе людині та всьому світові Правду Божу, яка стосується всіх аспектів глобального буття людства.

Зображення святого апостола Андрія Первозванного (частина настінного розпису храму на честь Собору Дванадцяти Апостолів при МАУП, іконописець Сергій Павлов)

Наслідуючи не мертву літеру закону, а дух апостольської проповіді, їхнє духовне життя, сучасному християнинові треба не копіювати застаріли формули минулого християнського середньовічного благочестя, а формулювати нові цілі, завдання, напрями та перспективи життя християнина у світлі Євангелія. Нагадаємо, що християнське богослов’я не може штучно розглядати людину поза політикою, культурою та соціумом. Більше того, місія Церкви сповнена космічного та історичного виміру. Але також не можна місію Церкви звести до соціальної або політичної передвиборчої програми або інструкції.

Отже, молитовно вшановуючи святого апостола Андрія, ще раз нагадаємо собі, що, успадковуючи дух апостолів, осмислюючи питання місії Церкви, християнам необхідно усвідомити, що життя Православної Церкви не має перетворюватися на життя політичних партій або замкнуті клуби за інтересами.

Протоієрей Діонісій Мартишин, завідувач кафедри українознавства, православ’я та теології МАУП

Місія Церкви, за апостолами, — це позиція довіри Живому Богові, фундамент мужності, радості, надії, оптимізму, пасіонарності, подвижництва та готовність свідчити про Бога у різних політичних реаліях світу. Це мужність повстати проти всього, що пригноблює та нищить життя сучасної людини й дарувати їй свободу у Христі. Невипадково Православна Церква оспівує подвиг апостола Андрія такими словами: «Не зброю задля помсти й руйнування кріпких твердинь ворожих взяв Андрій всечесний, а, озброєний тільки хрестом, полонив народи й привів до покірливості Христові» (Пісня 4, канон святому апостолу Андрію).

Для християнина служіння Богу, творіння добра, прагнення до добра, любов, світло, істина — це реальна практика церковного життя, а не абстрактні теорії про моральність, «небесний ідеалізм», всепрощення та «духовні скрепи». З позиції святих апостолів, жива віра в Бога, жертовне, віддане служіння Церкві є цілком виправданим та духовно спасенним, визвольним для кожної людини, сприятливим для її духовного зростання та суспільного розвитку. Йдеться про формування нової духовної парадигми буття людини. Її серцевиною має бути розуміння цілісності духовного і матеріального життя сучасної людини, яке гармонічно пов’язане з богословською категорією буття, усвідомлення духовної місії людини, з утвердженням значення духовних ідеалів у формуванні буття людства.

Протоієрей Діонісій Мартишин