Світло Божественної благодаті — духовна бесіда на Великій піст
Друга неділя Великого посту присвячена пам’яті святителя Григорія Палами (1296 — 1359), митрополита Солунського, учителя Церкви, богослова ісихазму. Святитель протягом свого життя постійно займався богослов'ям, полемікою і апологетикою (захистом) православної віри від єресей. В історію Церкви його ім'я вписане золотими літерами через його богословські диспути про Фаворське світло з відомим візантійським письменником і філософом Варлаамом Калабрійським (1290 — 1348). Варлаам Калабрійський (в майбутньому, католицький єпископ) вчив про те, що православні ченці не можуть тілесними очами споглядати Бога, нетварне божественне світло і реально фізично відчувати присутність благодаті, сили і милості Господа. Його світ пізнання Бога зводився виключно до раціональних понять середньовічної філософії, чистої теорії розуму, де терміни і поняття про Бога розглядалися вище за будь-який реальний містичний досвід молитви, богослужіння і аскетичної практики християнства.
Ікона святителя Григорія Палами
Варлаам виступав з різкими нападками проти православних монахів (ісихастів), засуджував їхні аскетичні подвиги і духовний містичний досвід споглядання Бога, багатьох подвижників Христової віри називав просто шахраями та мрійниками. Варлаам доводив, що Божественне світло, яке засяяло на горі Фавор, було світлом суто матеріальним зі світу фізичних явищ, як створені промені сонця. А православні ченці вчили, що світло на Фаворі, яке споглядали у присутності Христа святі апостоли, було світлом Божественної благодаті, виявом самої Божественної сутності Спасителя. Отже, Православна Церква вчить, що християнин у молитві, у таїнствах, у богослужінні може реально долучитися до світла Божественної благодаті, любові та милості.
Важливо зазначити, що християнин не образно, ідейно, символічно на рівні філософських понять і богословських визначень, а реально, перебуваючи в цьому земному світі, може пізнати і споглядати Бога. Бог через благодать (енергію) розкриває себе людині. Саме в цьому таємнича сутність і унікальність містичного досвіду православного чернецтва і духовного життя кожного православного християнина.
Світло на Фаворі, яке споглядали у присутності Христа святі апостоли, було світлом Божественної благодаті
У день пам'яті святителя Григорія Палами Церква закликає християнина задуматися над питаннями Богопізнання і богослов'я. Немає сумнівів, що все життя святителя було спрямоване на те, щоб увесь світ почув Слово Боже, долучився до реального досвіду пізнання й споглядання Бога. Митрополит Солунський завжди прагнув зробити доступним і зрозумілим богослов'я Православної Церкви. Любов до Церкви він бачив в реалізації духовної свободи, творчості, прагненні донести істину християнства до сучасної людини. Святитель вів духовну боротьбу не тільки з абстрактними філософськими формулами і мертвими схоластичними поняттями «шкільного богослов’я» про Бога, а й з мракобіссям і невіглаством.
Важливо сказати про те, що святитель Григорій Палама зміг спростувати хибне уявлення, згідно з яким християнський богослов — це нестерпно нудна людина, що сидить при світлі церковної свічки, храмової лампади в темряві печери, вивчає старі книги, і найбільше у світі любить земні поклони, і стародавні церковні піснеспіви. Церковне благочестя і подвижницьке життя християнина не зводиться до склянки холодної води, сухої просфори, постійної туги, смутку і вічної скорботи. Наголосимо, що лише справжній християнин завжди здатний передати іншому світло, радість і любов Бога.
Афон – головний центр і духовна скеля православного чернецтва
Але дуже важливо передати людині не старовинні легенди побуту, фольклор, політичну ідеологію, демагогію і розмови про віру, а саму живу віру, радість, досвід повноти та цілісності життя з Богом. Саме цього не вистачає сучасній людині. В Інтернеті знайти інформацію про розвиток християнської моралі, історію Церкви, догматику та канони сьогодні може практично кожна людина, а ось побачити реальні приклади святості, любові, милосердя і жертовної самовіддачі Богові і Церкві — набагато складніше.
Пам'ятати про це важливо саме в період Великого посту, коли нам здається, що ми багато робимо для Бога: не вживаємо м'яса, доводимо себе до тілесного катування і навіть не посміхаємося. Тільки ось одне ми забуваємо — що таке справжнє духовне життя з Богом. Катування, знущання над природнім єством, голодомор не мають бути характеристикою посту. Бог чекає від нас свідоцтва про добро, красу, вічні сенси буття, про нетварне світло перетворення усього світу, християнського пророчого свідоцтва про небесну радість, любов, щастя і радість від життя з Богом.
Христос Новозавітного Одкровення — Живий, Близький і Особистісний Бог
Глибоко переконані, що трагедія сучасного Православ'я полягає у тому, що християни будують монастирі, собори, чудово розписують стіни храмів, реставрують золоті іконостаси, віруючи жінки ходять в довгих чорних спідницях, схиливши голову до землі, чоловіки носять довгі бороди, але у цих храмах все менше лишається світла, сенсу, радості, краси, спілкування. І все більше вимерлих очей, пісних, похмурих облич, на яких написана «духовна» історія самобичування, катування, обмеженості, невдачі, падіння і відчаю.
Важливо пам’ятати, що християнин — пілігрим на цій землі, він завжди подорожує по життю. Змінює міста, країни, континенти. І куди б не крокував християнин, він повинен взяти з собою у своє серце вогонь натхнення, творення, спілкування, добра, творчості і лампаду євангельського світла. Богослов'я Церкви — це не бібліотечна шафа зі старовинними книгами, не стародавня ризниця у храмі, а невпинне биття вогняного серця, сповненого любов’ю до Бога та життя і освічений розум, спрямований на пізнання Бога. Богослов'я Церкви має постійно освітлювати пустелю нашого буття, нашу духовну мандрівку і гірське сходження до Творця.
Протоієрей Діонісій Мартишин,
доктор наук з державного управління, доктор теології, доцент,
завідувач кафедри теології та християнської комунікації МАУП
Саме сьогодні, у дні духовної подорожі по пустелі випробувань, духовної боротьби та посту, християнин, долучаючись до духовного подвигу святителя Григорія Палами, не повинен забувати його найголовніших богословських ідей, вогняної проповіді і самого життя, присвяченого захисту православної віри. Святитель Григорій Палама довів реальну можливість пізнання Бога не через абстрактні філософські роздуми, а через явлення реальної енергії благодаті Святого Духа (Фаворське нетварне світло) усьому людству у досвіді духовного життя. І в цьому та прірва, що лежить між Одкровенням Божим і усіма досягненнями світської філософської та психологічної думки: Бог філософів залишається абстрактною інтелектуальною формулою, неживим філософським поняттям, тоді як Христос Новозавітного Одкровення — Живий, Близький і Особистісний Бог. Він не лише відкривається релігійній вірі і чистому серцю, Він Сам Себе дає усьому людству у Таїнстві Євхаристії.
Протоієрей Діонісій Мартишин