Міжрегіональна Академія управління персоналом

«СВІТЛО, ПОКРОВ, УТІХА, РАДІСТЬ»

Немає жодної віруючої православної людини на землі, яка б не зверталася у часи скорботи, хвилювання, суму, гризоти та відчаю до Богородиці! Немає також і більшої радості, коли ми промовляємо з вдячністю Богородиці за допомогу, піклування та підтримку словами церковної молитви: «Радуйся, благодатна, з Тобою Господь, що подає через Тебе світові велику милість». Кожна людина, яка молитовно звертається до Богородиці, отримує єлей благодаті та духовної втіхи. Зорею людської надії є Богородиця, Яка відгукується на прохання стражденних християнських душ, окрилює надію усього людства на спасіння та зцілення від гріхів.

Кожна людина і весь створений Богом світ знаходять у житті і заступництві Богородиці шлях до істинного буття: «Про Тебе радіє, Благодатна, всяка тварина, ангельський собор і людський рід», «Пресвята Владичице Богородиця — світло, покров, утіха, радість». Мова церковної поезії наділяє Пресвяту Діву чудовими, світлими образами саме для того, щоб висловити відчуття універсального оновлення сотвореного світу в особі Богородиці. Її називають «Благодатним Небом», «Благоуханним Квітом», «Живоносним Джерелом», «Нев’янучим Цвітом», «Солодким Цілуванням», «Цілителькою», «Благодатною Землею», «Непорушною Скелею», «Каменем, напоюючим прагнучих життя», «Квітучим Лоном».

Ікона Успіння Богородиці

У свято Успіння Божої Матері Православна Церква співає: «Ось Цариця всіх, Божественна Дочка, прийшла, відчиняйте ворота й піднесіть над усім світом Цю Матір вічного Світла. Бо через Неї сталося спасіння усього людства». Грецький імператор Лев-Філософ у своєму слові на Успіння Пресвятої Богородиці говорив про «царицю ангелів і людей» так: «Пречиста Матір мала і славу сонця — обрана, як сонце, і славу місяця, добра, як місяць, і славу зірок — сяюча, як ранок, тобто як вранішня зірка. Вона має вінець кращий, ніж усі святі діви: тому то Своєю чистотою перевершила Ангелів… Вона має вінець Милостивих: свята Церква молить Її, як Джерело милості, взиваючи: «милосердя двері відчини нам!» Вона має вінець Безсрібників: бо народила Лікаря, Який дав силу зцілення та Який сказав: «даремно отримали, даремно віддайте!» Сама даремно подає благодать тим, хто просить. Вона, нарешті, має вінець, більший за усіх святих: тому що усі святі предстоять престолу Божому зі страхом, а Вона — з материнською сміливістю; і багато може молитва Матері до благосердя Владики».

Слід наголосити, що відчуття особливої присутності Богородиці у нашому житті дарує нам не лише релігійне буття, але й українська історія та архітектура. Наприклад, більшість українських храмів присвячені Богородиці. Тут храми Благовіщення, Успіння, Різдва та Покрови, найдавніший храм Софії Київської, присвячений Божій Матері, якому незабаром виповниться одна тисяча років. І це не випадково, адже у богословській традиції Богородиця є Храмом Живого Бога, бо Вона несла в Собі Христа Спасителя, була запліднена Духом Святим та зробила Одвічне Слово — Божественний Логос людською плоттю.

Портрет Т. Г. Шевченка (Заслужений художник України Сергій Позняк)

Оспівування та прославлення Богородиці притаманне православним народам, тому що в богослов’ї Церкви особлива роль відводиться материнській турботі. Пресвята Богородиця є Матір’ю Христа і Матір’ю Православної Церкви — в її особі Церква прославляє материнство, що є невід’ємним надбанням і перевагою жінки. У найтяжчі часи історії людства саме жінка виступала берегинею родини, стабілізуючим началом суспільства. Жертовність, відданість — характерні риси жіночого характеру. Жінка привносить у цей світ не лише головне — життя, а й буттєву радість, відчуття повноти існування усього людського роду. Ще більше можна говорити про таємницю жіночої краси, про могутній магнетизм її серця. І саме це є близьким серцю кожної людини. Висока душа матері одухотворена краса тіла та гострота розуму, сердечність, потяг до вищого сенсу буття — органічні риси жінки-християнки.

У свято Успіння Церква проголошує перемогу над смертю та оспівує турботу Богородиці за весь людський рід: «У народженні Сина Ти зберегла дівоцтво, а після успіння не залишила світ турботою, перейшла Ти до Життя, бувши Матір’ю Життя і молитвами твоїми визволяєш від смерті душі наші». Богородиця дарує людині буттєву силу життя. Ця сила полягає у тому, щоб бути постійно живим, оптимістом, радіти кожній хвилині життя, праці, служінню, творчості, спілкуванню і відчувати силу перемоги над відчаєм, який так ненависно руйнує та шматує життя нашого сучасного суспільства. Богородиця закликає кожного з нас подолати розбрат, ворожнечу, агресію не лише у площині політики та бізнесу, але й в українських родинах, де споконвіку було особливе шанування матері, до якої зверталися на «Ви», а також і на рівні церковних парафій — позбутися заздрощів та пристрастей.

«Радуйся, благодатна, з Тобою Господь, що подає через Тебе світові велику милість»

Глибоко переконані, що сьогодні, передусім саме у Храмі Божому, не вистачає привітності, веселості, щирості у словах та духовної дитячої простоти, про яку казав Христос Спаситель: «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Мф. 18: 3). Християнське спілкування будується виключно на фундаменті любові та глибокій повазі один до одного, а не за правилами, заборонами, канонами чи за модною філософією «піар-менеджменту» фінансового процвітання. Багато хто із християн вважає, що духовне життя — це наслідування однієї моделі поведінки, коли ми всі однакові, живемо за одними вказівками та одним покликанням. Наголосимо, що єдина уніфікована форма життєустрою, авторитарність, сірість буденного життя, тотальна однаковість поглядів — це подих смерті, яка руйнує, спотворює неповторність людської особистості, сотвореної за образом та подобою Бога. І саме у площині спілкування

Богородиця Своїм життєвим прикладом виступає вихователькою християнського народу — народу Божого, який мусить прагнути до Євангельської Істини, свободи, радості, прощення, милосердя, оновлення, відчуття глобальних змін, духовного і соціального преображення. Богородиця надихає християнина йти шляхом нового творення буття.

Отже, треба зрозуміти, що у церковній парафії не похмурі бабусі будують нам християнське життя, а ми з вами. Рай, гармонія, цілісність буття мають бути відчутними на землі у спілкуванні з Богом та людьми, а не тільки в загробному потойбічному світі. Відповідно, і вогонь пекла на землі запалюємо ми з вами, коли ненавидимо один одного, коли бажаємо ближньому покарання та гніву Божого.

Геній українського народу Тарас Шевченко у поемі «Марія» благав Пресвяту Богородицю:

Благословенная в женах, Святая праведная Мати Святого Сина на землі!

Не дай в неволі пропадати, Летучі літа марне тратить. Скорбящих радосте! Пошли, Пошли мені святеє слово, Святої правди голос новий!

І слово розумом святим І оживи, і просвіти!

Підсумовуючи наші роздуми, наголосимо: свято Успіння Богородиці — це свято життя, це особливий день турботи Богородиці за увесь світ. Це день, коли смерть силою Божою, любов’ю Богородиці перетворюється на подію Божественного піклування про все людство. Гроб — джерело смерті, але перетворюється на живоносне джерело радості, а сама людська смерть стає успінням. Світлоносна Діва Марія стає Матір’ю усього людства, Царицею Небесною. І саме тому у цей день ми, християни, як ніколи, відчуваємо заступництво та молитву Пречистої Діви Матері, а тому щиросердно й смиренно звертаємося до Неї словами: «Молися, Пречиста Богородице, за спасіння душ наших», «Радуйся, обрадувана, що в Успінні Твоїм нас не залишаєш».

Протоієрей Діонісій Мартишин