Міжрегіональна Академія управління персоналом

Теологія дуже цікава, важлива християнська наука. Вона є продуктом релігійного, духовного розвитку християнства, людства, результатом богословської діяльності святих Християнської Церкви, богословів, релігійних мислителів, філософів, церковних діячів різних конфесій. Впровадження теології в українську освіту — це достеменне велике досягнення нашої Української держави, науковців та освітян. Ми впевнені, що богословське мислення та християнське бачення світу органічно стануть сутністю усіх гуманітарних наук. Поза сумнівом, розвиток теології має свої особливості в різних конфесіях усього світу. Це пов’язано з історією Християнської Церкви, держав світу, ментальністю та культурою християнських народів, творчістю релігійних мислителів, богословів, тому варто враховувати особливості православної теології та життя Української Православної Церкви, не виключаючи світовий досвід Католицької й Протестантських Церков.

Термін «теологія», або «богослов’я» походить від грецьких слів — Θεός (Тheos), що означає «Бог», і λόγος (logos) «слово». Звідси богослов’я — це «слово, роздуми, дискусія про Бога» або «вчення про Бога». Варто наголосити, що усі визначення поняття «теологія» є надзвичайно обмеженими й умовними. Певні філософи, богослови, релігієзнавці ув’язують поняття «теологія» з питаннями та процесами пізнання Бога в тій чи іншій релігії. Зрозуміло, не всі вчені погоджуються з тим, що через призму науки Бог стає предметом й об’єктом, який вивчається богословами.

Завжди існує небезпека, що науковці, які займаються питаннями богослов’я, можуть перетворити питання пізнання Бога, життя з Богом на мертві поняття науки. У цілому слово «богослов’я» переважно вживається у широкому розумінні, аби визначити віронавчальні, доктринальні питання християнства. Тобто теологія займається питаннями пізнання Бога і всього, що пов’язане з життям Церкви і християнства. Теологія займається тлумаченням певних релігійних положень духовного життя людства та догматичних питань Церкви.

У Православній Церкві богослов’ям називається систематично викладене вчення про Бога, яке ґрунтується на Святому Письмі (Біблія) та Священному Переданні Церкви.

Для кращого вивчення та засвоєння християнських положень про Бога, Церкву та людину богослов’я розглядається як система богословських дисциплін, тісно пов’язаних між собою. Наприклад, розглянемо головні напрями сучасної теології:

 — біблійне богослов’я займається вивченням історії Святого Письма та його тлумаченням на основі творів святих отців та знаних богословів християнства;

 — догматичне богослов’я розкриває зміст догматів Церкви (богооткровенних та незмінних істин православної віри);

 — моральне богослов’я розкриває сутність моральних принципів християнства та духовних векторів розвитку людської особистості;

 — християнська апологетика займається обґрунтуванням християнського віровчення та його захистом в інтелектуальній полеміці та науковій дискусії;

 — літургічне богослов’я вивчає православне богослужіння Церкви та його значення для спасіння кожного християнина.

Теологія займається питаннями пізнання Бога

Фактично богослов’я поділяють на чимало різних дисциплін, які розкривають сутність християнської віри. Найголовнішими напрямами християнської теології є такі:

 — христологія — вчення про Божественну та людську природи Іісуса Христа;

 — тріадологія — вчення про Святу Трійцю (Бог — Отець, Бог — Син, Бог — Дух Святий);

 — пневматологія — вчення про Святого Духа (Третя Особа Святої Трійці);

 — еклезіологія — вчення про Церкву як соціальне і духовне (містичне) Тіло Іісуса Христа;

 — есхатологія — вчення про останні часи історії людства та перебування душ людей у загробному світі;

 — сотеріологія — вчення про спасіння;

 — агіологія — вчення про святих Церкви та їхнє святе й богоугодне життя;

 — антропологія — вчення про людину;

 — ангелологія — вчення про ангелів;

 — сакраментологія — вчення про таїнства Церкви;

 — маріологія — вчення про Богородицю, Пречисту Діву Марію;

 — патрологія — вчення про богословську й духовну спадщину святих отців Церкви.

Для сутності розуміння змісту богослов’я важливо осмислити питання пошуку Бога та Богопізнання. Християнство вчить, що богослов’я невід’ємне від молитви та духовного життя. Наприклад, якщо сидіти в кабінеті за столом або в аудиторії навчального закладу і лише слухати лекції про Бога, то не можна без молитви й духовного досвіду повноцінно осягнути і пізнати Всевишнього Творця світу. Ідея пізнання Бога — домінанта усієї богословської науки та практики церковного життя. Богослови пояснюють, що питання пошуку Бога належить до кола основоположних проблем християнської теології. Ця позиція є правомірною для усіх християнських конфесій, тому для сучасної людини важливо відчути, як у Церкві християнин приходить до Бога. Богословське обґрунтування існування Бога полягає в наданні богословських аргументів на користь реальності буття Творця Всесвіту, які засновані на практиці духовного життя християнства.

Богословські спроби засвідчити існування Бога ґрунтуються на духовному досвіді, християнській вірі та багатогранних богословських роздумах. Всесвятіший Вселенський Патріарх Варфоломій, посилаючись на слова преподобного Силуана Афонського (1866– 1938), нагадує усім християнам світу: «Говорити про Бога — це одне, і зовсім інше — знати Бога». Отже, справжні богослови — це ті люди, які не лише пишуть та проповідують про Бога, але й з власного молитовного досвіду, подвижницького життя пізнають дії Самого Бога, уподібнюються Йому у творенні добра й трансляції любові. Варто наголосити, що Богопізнання є наріжним каменем християнства. Пізнати Бога можна завдяки поєднанню пізнавальних зусиль віри, молитви, святого життя й Божественного Одкровення Самого Бога. Церква вчить, що для того щоб зустрітися з Богом, потрібен особливий внутрішній духовний та моральний подвиг, інтелектуальні зусилля та постійна молитва.

Преподобний Силуан Афонський (1866 — 1938)

Видатний церковний діяч, Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан) (1935–2014) вчив: «Треба шукати, розмірковувати, порівнювати, але треба знаходитися в живому процесі, якщо хтось хоче мати живу віру в Бога, віру, спасає і врозумляє».

Отже, з Богом люди можуть реально спілкуватися мовою молитви, таїнств, обрядів, через читання Святого Письма та глибокі богословські роздуми.

Зазначимо, що дослідження християнської теології в умовах глобальних змін сучасного світу стає дедалі актуальнішим.

Вивчення теології та  релігії належить до пріоритетів сучасної гуманітарної науки. Виходячи із констатації зазначеного факту, виникає необхідність не лише глибокого осмислення процесів релігійного світогляду людини, а й вивчення православної теології. Знання, які отримають учні, студенти про теологію, дають їм змогу чітко орієнтуватися в тих процесах, які відбуваються в християнському середовищі України й світу, аналізувати стан міжконфесійних відносин і визначати перспективи розвитку християнської теології сьогодення.

В умовах вільної і незалежної України на основі прийнятих важливих документів про свободу совісті та розвитку демократизації уроки про православну теологію покликані допомогти учням і студентам правильно орієнтуватись у колі релігійно-церковних питань як теоретичного, так і практичного характеру й загалом підвищити рівень їхньої гуманітарної освіченості. Глибше вивчення української релігійної історії, культури уможливить примирення різних конфесій, що виникли в Україні в часи незалежності.

Ікона Христа Пантократора з Синайського монастиря

ХРЕСТОМАТІЯ

Що таке теологія? Як свідчить сам грецький термін theologia — це слово (мова і мислення) про богів (божеств) чи Бога. Слова «теологія» і «теолог» історично мали кілька значень: 1) у грецькій дохристиянській (і навіть подеколи ранньохристиянській) літературі теологією називали вчення про богів, а теологами — поетів, що розповідали про богів, насамперед Гомера і Гесіода; 2) в Аристотеля теологія тотожна з «першою філософією» (метафізикою) — дослідженням перших причин і буття як такого, а неоплатонік Прокл називав теологією вчення про вищі роди буття (генади), котрі він іменував богами і числами; 3) Філон Александрійський називав теологом Мойсея, а християнські автори часто — авторів Святого Письма (пророків і апостолів), а теологією, відповідно, — їхнє вчення; 4) у патристиці теологією називалося переважно вчення про Бога самого по собі, про Бога-Слово у Його відношенні до Бога-Отця і взагалі про взаємовідношення Іпостасей Божества, про Святу Трійцю (цим пояснюється той факт, що тільки трьом особам церковна традиція надала титул «богослов» — апостолу і євангелісту Іоанну, Григорію Назіанзіну і Симеону Новому Богослову: кожен із них відкрив новий шлях в осмисленні Святої Трійці); 5) деякі християнські автори патристичної доби (Псевдо-Діонісій, ченці подвижники) називали теологією безпосереднє споглядання (theoria) чи містичне пізнання Бога і духовного світу.

Але ми полишаємо осторонь усі ці історичні смисли слова «теологія» і будемо під теологією розуміти мову і мислення, а відтак логічно цілісний, раціональний дискурс про Бога, можна навіть сказати «дослідження Бога». Значення раціонального викладу богопізнання остаточно закріпилося за теологією у схоластиці десь у XI–XII ст. Знаменно, що в цей ж час виникають у Європі перші університети, головну роль у створенні яких відіграли саме теологи.

Такий раціональний виклад цілком доречно називати наукою. В європейських мовах корені слів, що означають науку, вказують на пізнання, розуміння (гр. episteme, лат. scientia, нім. wissenschaft), в укр. і рос. «наука» — радше на вміння, навичку. Таким чином, у найширшому сенсі — як певні знання і навички, пізнання-вміння, пов’язані між собою спрямованістю на єдиний об’єкт, — теологія, безумовно, є наукою, однією з гуманітарних наук. Отже найприроднішим і водночас найвірнішим видається найпростіше визначення теології, яке підказує саме слово: наука про Бога. Безумовно, йдеться не тільки про пізнання самого Бога, але і всього, що так чи інакше пов’язане з богопізнанням; можна сказати: це наука (або радше комплекс наук і дисциплін) про світ, людину, культуру, суспільство тощо, коли це все розглядається стосовно Бога.

Вестель Юрій. Теологія як наука і предмет викладання: на шляху до концепції світської теологічної освіти в Україні // Інтернет-портал «Релігія в Україні» [Електронний ресурс]. — 2011. — Режим доступу: https://www.religion.in.ua/main/daycomment/11403-teologiya-yak-nauka-i-predmet- vikladannya-na-shlyaxu-do-koncepciyi-svitskoyi-teologichnoyi- osviti-v-ukrayini. html — Дата доступу: 12. 12. 2017.

Православна Церква зазвичай дуже обережно ставиться до проявів та сприйняття особистих містичних переживань, надаючи перевагу досвіду, вкоріненому в житті спільноти, що надає їм сенс та доцільність. Тому акцент на цих конкретних випадках містичного досвіду впродовж століть ще ясніше висловлює переконання православного передання, що богослов’я — це дар Божий. Говорити як богослов людина може лише в контексті близьких стосунків із Богом, джерелом богослов’я. До того ж богослов’я в контексті молитви допомагає також усвідомити, що найвластивіший метод богослов’я — це шлях мовчання перед дивною тайною Божества, неосяжного та невимовного.

Вселенський Патріарх Варфоломій. Віч-на-віч із Тайною. Православне християнство у сучасному  світі.  —  К.,  2011. С. 126.

Якщо людина, навіть атеїст, є досить чесною та  щирою сама з собою, якщо вона зберігає свою здатність заглянути себе через свою власну таємницю, залишаючись чистою від усякої упередженої інтелектуальної ідеї, чистою від усякого упередження та від усякої збоченої «душевності» пристрастей, вона легко може сказати словами Паскаля: «Дійсно, людина нескінченно перевершує людину, дійсно, треба здійснити насилля над собою, аби не вірити»... Хтось виліпив моє обличчя, хтось вклав у моє серце нескінченність моїх прагнень, здатність бачити мого співбесідника і говорити йому «ти», і через цю смиренну любов бачити абсолютного Співбесідника, Іншого, «зовсім Іншого», і говорити Йому «Ти», Абсолют.

Евдокимов Павел. Православие. — М., 2002. С. 440–441.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Баумейстер Андрій. Біля джерел мислення і буття. Вибрані філософські етюди. — К., 2012.

Баумейстер Андрій. Тома Аквінський: вступ до мислення. Бог, буття і пізнання. — К., 2012.

Володимир (Сабодан), Блаженніший Митрополит Київський і всієї України. Господь іде перший назустріч до нас // Інтернет-портал «Україна Православна» [Електронний ресурс]. — 2017. — Режим доступу: http://pravoslavye.org.ua/2010/09/blazhennshiy_mitropolit_volodimir_gospod_de_pershiy_nazustrch_do_nas/ — Дата доступу: 21.11.2017.

Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа: Послання, проповіді, промови, інтерв’ю. — К., 2005.

Вступ до богослів’я (катехізис). — К., 2016.

Гавриїл (Я. В. Кризина), архім.; Діонісій Мартишин, прот.; Павло Бочков, свящ. Вступ до православної теології: Посібник / Я. В. Кризина, Д. С. Мартишин, П. В. Бочков. — К., 2018.

Гренц Стенли, Олсон Роджер. Богословие и богословы XX века. — Черкассы, 2011.

Еннс Пол. Підручник з богослов’я. — Львів, 2003.

Клеман Оливье. Истоки: Богословие отцов Древней Церкви. Тексты и комментарии. — М., 1994.

Миколай (Хатзініколау), митр. Афон — найвища точка Землі. — К., 2017.

Ратцингер Й. (Бенедикт XVI). Сущность и задачи богословия. Попытки определения в диспуте современности. — М., 2007.

Роберт Л. Вилкен. У пошуках обличчя Божого: Введення у богослов’я ранньої Церкви. — Львів, 2015.

Сильвестр (Стойчев), архим. Догматическое богословие: учебное пособие для 2-го класса духовной семинарии. — К., 2016.

Христокін Г. В. Основи християнської культури: навчальний посібник / Г. В. Христокін, Ю. П. Чорноморець. — Ірпінь, 2018.

Шмеман Александр, прот. Введение в богословие. Курс лекций по догматическому богословию. — Клин, 2001.

Архімандрит Гавриїл (Кризина)
Протоієрей Діонісій Мартишин
Священик Павло Бочков