Інтерв’ю з доктором теології Діонісієм Мартишиним
Нещодавно у Пряшеві відбувся захист докторської дисертації завідувача кафедри українського православ'я і теології МАУП на здобуття наукового ступеня доктора теології протоієрея Діонісія Мартишина. Ми поспілкувалися з Діонісієм Мартишиним і дізналися чимало цікавого.
- Отець Діонісій, вже давно мали намір з Вами поспілкуватися, а тут і початок Великого Посту і важлива подія захист Вашої докторської дисертації у Європі спонукають до духовної розмови, розкажіть щось про Великий Піст і про свій захист?
- Так, дійсно, нещодавно я повернувся з Пряшіва (Словацька республіка) де захистив на Православному богословському факультеті Пряшівського університету у Пряшеві наукову працю за темою «Богословські засади теорії соціальної роботи Української Православної Церкви». І це не випадково, розмірковуючи над значенням Великого Посту хочу наголосити, що особисто для мене Великий Піст — це період духовного та богословського збагачення. Сучасна людина у часи всіляких криз, потрясінь й катастроф, як ніколи, зголодніла за живим словом Церкви, вченням святих отців та богословів. Тому я вважаю, що під час Посту важливо не лише постувати, а й глибше занурюватися у теологічну справу, вивчати Слово Боже (Біблію), розмірковуючи над богословською скарбницею Православної Церкви й спадщиною релігійних мислителів. І особливо над соціальним служінням церкви й турботою про ближнього.
- А чому саме така тема дослідження обрана Вами?
- По-перше при написанні докторської дисертації мене спонукало бажання донести до європейського простору свідчення про соціальну працю Української Православної Церкви та вагомі досягнення нашої рідної Міжрегіональної Академії управління персоналом у сфері релігійного просвітництва, місіонерства й теологічної освіти. А по-друге, сучасна людина потребує якісної перебудови соціальної сфери суспільства. І саме соціальне служіння Церкви відповідає гуманістичним традиціям виховання, освіти, філантропії, прагненням християнина до самореалізації. Мені здається, що саме ідея соціального служіння, одухотворення суспільства може претендувати на статус національної, оскільки здатна активізувати та об’єднати усіх громадян України у прагненні до перетворення й перезавантаження нашого життя у дусі любові, прощення, милосердя та довіри.
- Розкажіть докладніше про Пряшівський університет?
- Пряшівський університет у Пряшеві є провідним державним університетом Словаччини. Місто Пряшев — це ціле студентське місто, де розташовані будівлі факультетів, зокрема: філософський факультет, греко-католицький богословський факультет, факультет спорту, факультет медичних відділів, педагогічний факультет, факультет гуманітарно-природничих наук, факультет менеджменту, центр мов та культур національних меншин. Православний богословський факультет (Pravoslávna bohoslovecká fakulta Prešovskej univerzity v Prešove) створений у 1950 році. В 1990 році ввійшов до складу Університету Павла Йозефа Шафарика в Кошицях, а з 1997 року діє в рамках Пряшівського університету. Факультет складається з п’яти кафедр: біблійних наук, церковної історії та візантології, християнської антропології та соціальної роботи, християнської педагогіки та психології, практичного і систематичного богослов’я та інституту грецької мови та культури.
- Які враження у Вас залишилися після захисту і відвідування Словаччини?
- Хочу сказати, що почуття вдячності, піднесення переповнюють мене. Окремого слова подяки й уваги заслуговує професорсько-викладацький склад богословського факультету. Неможна не відзначити декана, протоієрея, професора Яна Шафіна (mitr. prot. prof. ThDr. Ján Šafin, PhD.), який є відомим словацьким вченим, бібліофілом, мислителем й енциклопедистом. З під його пера вийшло чимало різних книг, фундаментальних праць з історії Візантії, руської релігійної філософії, платонізму. Ним також зроблені переклади видатних православних богословів та мислителів протоієрея Георгія Флоровського, протопресвітера Іоанна Мейєндорфа. Його богословській бібліотеці, мабуть позаздрили б навіть учбові заклади. Не менш актуальною для нашого сьогодення є тема психології, пастирської духовної опіки, над якою на високому рівні наукового осмислення працює доктор філософії, протоієрей Андрій Нікулін (PhDr. Andrej Nikulin, PhD.). Про нього можна сказати коротко: всебічно розвинена особистість, освічена людина, богослов й священик. Золотою сторінкою історії Православної Церкви Чеських земель і Словаччини є життя відомого церковного діяча, секретаря Священного Синоду Православної Церкви Чеських земель і Словаччини, ректора Православної духовної семінарії (Pravoslávny kňazský seminár PU v Prešove), професора, протоієрея Мілана Герки (mitr. prot. prof. ThDr. Milan Gerka, CSc.). Свого часу він ще за радянських часів навчався у Ленінградських духовних школах разом з нинішнім Святішим Патріархом Кирилом, іншими відомими церковними ієрархами і богословами того часу. Саме тому він чудово розуміє російську мову, культуру і навіть ментальність. Про нього можна розповідати часами, а ще більше розповісти може отець Мілан про життя Православ’я у Європі й світі. Без усілякого перебільшення протоієрей Мілан Герка — це жива енциклопедія світового Православ’я. Він був учасником багатьох церковних міжнародних конференцій, форумів, круглих столів, ще більше він знав талановитих й видатних церковних православних ієрархів, діячів й богословів.Не можу не згадати і приємні речі, які стосуються діяльності нашої академії. Спілкуючись з професорами, викладачами, студентами Православного богословського факультету Пряшівського університету у Пряшеві й вихованцями Православної духовної семінарії Пряшівського університету у Пряшеві, ми обмінювалися богословською літературою й враженнями про освітні й наукові процеси у сучасному Православ’ї. Дуже було приємно чути позитивні відгуки про видавничу діяльність нашого духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів при МАУП, кафедру українського православ’я та теології й високих професіоналів, редакторів, верстальників, дизайнерів видавничої справи — видавничого Дому «Персонал». Всі, хто мав можливість читати наші книжки казали про те, що це є справжня наука, особливо монографії, які присвячені питанням соціального вчення Православної Церкви та соціальної роботи.
- І на останок, що порадите нашим читачам особливого під час Великого Посту?
- Я постійно наголошую, що період Великого Посту — це час духовного поступу до Пасхи, Воскресіння Христового, оновлення буття та духовної радості. Усім раджу більше уваги приділяти не квашеній капусті, вареним бурякам, картоплі й вивченню пісного меню, а більше докладати зусиль до духовної й творчої роботи. Треба, перш за все, читати Новий Завіт, богословську літератури, відвідувати храм Божий, сповідуватися і Причащатися, а також постійно розмірковувати над своєю поведінкою через призму Євангелія, любові Божої та радості духовного буття. Під час Посту важливо оновитися душею, тілом і розумом, проаналізувати власне життя, намітити певні духовні цілі, сформувати, так би мовити, нову стратегію духовного розвитку і шляху до Бога й ближнього. Саме цьому нас навчає Православної Церква.