Одвічні українські обереги
До Міжнародного Дня вишиванки студенти Придунайської філії МАУП завітали до філії №4 бібліотеки для дорослих, де на них чекала зустріч із майстринею рукоділля Любов’ю Василівною Дудіною.
День вишиванки — всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння українського етнічного вишитого одягу, популяризувати його серед молоді та населення держави загалом. У цей день кожен українець одягає вишиванку і виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок.
День вишиванки щороку святкується у третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного свята.
Історія української вишитої сорочки сягає своїм корінням у глибоку давнину, коли наші предки були язичниками і вірили в потужну силу природи. Своє шанування український народ висловлював у незвичайному мистецтві — вишивці. Через вишиті візерунки та орнаменти наші пращури передавали сімейні знаки, які зберігалися в роду. Кожен рід у давнину мав свою спадкову символіку.
Сьогодні українська вишиванка — це красиво і актуально. Сучасна вишита сорочка — це сукупність стилю та вікових традицій. Колоритний одяг, створений в українському стилі, зароджує відчуття спорідненості зі своїм народом, сприяє святковому настрою.
Таким чином ми всі висловлюємо любов до своєї Батьківщини, гордість за свою національну приналежність.
Українська земля багата традиціями і віруваннями, тому в побуті народу і донині збереглося безліч речей, які сприймались нашими пращурами як обереги. Серед них — лялька, та не звичайна, а виготовлена технікою «намотування» без використання голки, звідси і назва «мотанка». Про сучасну автентичну ляльку та її стародавню попередницю дізнались від Любові Василівни Дудіної — майстрині, що вже багато років спеціалізується на виготовленні оберегів, народних іграшок (у тому числі українських), сучасних стилізованих ляльок.
В одязі мотанки немає випадкових елементів, всі вони символічні: спідниця — земля; сорочка — єднання минулого, теперішнього і майбутнього; головний убір (очіпок, хустка чи дівоча стрічка) — зв’язок із небом… Цієї традиції при її виготовленні дотримуються й досі.
Але не забуваймо, що найсильнішим оберегом було слово. Були складені тисячі замовлянь і молитов, які оберігали людину. Це своєрідний код, доступ до таємної потужної енергії. Слово, вимовлене з любов’ю і вірою, оберігає.
Ми дуже вдячні завідувачці бібліотекою Светлані Петрівні Косійчук за розповідь про вишиванки та вишиті обереги.
Олександр Терзі, студент І курсу Придунайської філії МАУП
