Міжрегіональна Академія управління персоналом

Німецькі і швейцарські дослідники оприлюднили відомості про високий ступінь стабільності при складних суборбітальних польотах плазмід ­ малих автономних молекул ДНК. У PLOS ONE були опубліковані підсумки отриманих досліджень.  Свій експеримент вчені називали DARE (DNA atmospheric re­entry experiment). В плазміди включалися флуоресцентні маркери для вивчення поведінки ДНК разом з антибіотиками канаміцин і неоміцин ­ для дослідження впливу чутливості до них мікроорганізмів (і плазмід в них).  В результаті отриманих досліджень фахівцями з'ясувалося наступне, генетичний матеріал витримав недовгі (до 780 секунд) перевантаження температурою, перебуваючи на ділянках ракети, прогрітих до температури 130 градусів Цельсія. По прибуттю на Землю ці пробні зразки продемонстрували, що більше однієї третини плазмид залишили свої біологічні функції без змін: невразливість до антибіотиків і можливість до експресії маркованого гена, що відповідає за кодування білка EGFP.  «Нашому подиву не було межі, виявивши велику кількість цілих і повністю активних елементів ДНК », ­ повідомив один з ученихдослідників.  Підсумки досліджень, з одного боку, дали переконання фахівців про високу стійкості генетичного матеріалу в складних умовах космічних польотів. З іншого ж боку, подібні властивості плазмід їх напружили, в основному в контексті біологічної захищеністю можливої     колонізації інших планет: можливий серйозний ризик зараження інших світів земними бактеріями.  «Подібний експеримент дає обгрунтування того, що генетична інформація ДНК може витримувати екстремальну обстановку космосу і після повторного входу в щільні шари атмосфери планети Земля », ­ кажуть в статті дослідників.