Доброчинці МАУП відвідали центр реабілітації дітей-інвалідів
Напевно всі хоч раз у житті задумувалися над тим, що це таке робити добру справу. Для кожної людини це щось своє: хтось допомагає бабусі перейти через дорогу, хтось нагодує бездомне кошеня, хтось займається доброчинністю, головне – робити добро завжди приємно. Тож, і студенти Міжрегіональної Академії управління персоналом вирішили внести у світ добра скриньку хороших справ. 19 травня доброчинці МАУП завітали до Відділення соціально-медичної реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи Дарницького району міста Києва.
Заклад спеціалізується на реабілітації дітей-інвалідів від 6-18 років. «Діти в нас навчаються з 9-ї години ранку до 5-ї вечора. Батьки мають можливість залишити у нас діточок, займатися своїми справами і працювати. Тут діти не просто знаходяться, як у садочку, але й отримують послуги масажиста, психолога, реабілітолога, логопеда та соціальних працівників» – розповідає вихователь Тетяна Михайлівна. Також вихователь підкреслила, що саме для діточок з такими вадами важливо спілкування. Тому приїзд студентів до закладу став певним святом спілкування і соціалізації.
Доброчинці МАУП підготували для малечі цілу купу цікавих ігор. Спочатку студенти і дітки малювали фарбами за допомогою пальчиків картинки із зображеннями квіточок, будинків, дерев, автомобілів, комах, тварин, сонечка та інших цікавинок. Далі малеча грала у різні ігри з м’ячем. Також студенти розвивали уважність дітей-інвалідів, читаючи їм казку та ілюструючи кольорами розповідь. Щирі посмішки на дитячих обличчях від спілкування не залишили байдужим нікого. А ще студенти подарували малечі необхідні речі для розвитку та подальшого одужання.
«Акція мені дуже сподобалась, – розказує студентка Українсько-Арабського інституту міжнародних відносин та лінгвістики імені Аверроеса МАУП Вікторія Петрунюк –я вирішила взяти участь у ній, тому що я вважаю, що студенти, викладачі і взагалі, будь-хто, мають долучатися до життя таких дітей, оскільки вони потребують уваги й допомоги, вони потребують розвитку й комунікації, щоб розвиватися і бути такими ж звичайними дітьми як і решта».
Наприкінці зустрічі студентів та дітей один із найменших вихованців закладу закликав: «Я дуже люблю гостей – приходьте до мене у гості ще!». Тож студенти обов’язково ще раз завітають до своїх нових друзів.
Ольга Коробій