Міжрегіональна Академія управління персоналом

Жан­Люк Марго, астроном з США, був запропонований кількісний ознака, що дозволяє переконається в статусі небесного тіла як планети (а точніше Плутона), що знаходиться біля власної зірки. Вченим, на ресурсі arXiv.org, були видані підсумки даного проекту, так цю інформації можна побачити на сторінках сайту Каліфорнійського університету в Лос­Анджелесі.  Що б обчислити кокой небесне тіло має статус необхідно знати всього лише три параметри: масу планети, її тимчасового інтервалу обертання навколо світила, а так само масу цієї зірки. У методі Марго в основі лежить облік часу, а точніше, проміжок, за який небесне тіло очистить власну орбіту навколо зірки і даний відрізок часу можна застосувати до екзопланет.  Сьогодні з близько 5000 подібних об'єктів 99 відсотків вище описаний метод дає можливість віднести до планет. Що б зрозуміти природу залишилися небесних тіл вченим ще належить зібрати чимало інформації. При використанні підходу Марго для визначення тіл у Сонячній системі Церера, Плутон і Еріда класифікуються як карликові планети.  За визначенням МАС існує всього лише шість карликових планет. Церера розташовується посеред астероїдний пояс між орбітами Марса і Юпітера, інші, на зразок Плутона знаходиться за орбітою Нептуна. Плутон вважають найбільшою серед всіх інших.  На закінчення МАС від 2006 року Плутон більше не класифікують як планету, так як він не підходить під одне з визначальних умов: домінування в просторі власної орбіти. За визначенням МАС в Сонячній системі можна нарахувати вісім планет. Найбільша і важка серед них всіх це Юпітер