Духовні зв’язки України та Сербії
На думку багатьох мислителів та істориків, історична пуповина Європи зарита у Сербії, священній православній землі з багатовіковою історією, християнською культурою, величною місією для усього світу.
Щасливим, мудрим та пасіонарним буде той народ, де відбувається справжній діалог Церкви і суспільства, держави й власного народу. Лише та громада, яка усім серцем, душею, розумом, волею живе за Законом Божим, прагне соборності, духовної єдності має надію на майбутнє. За такими євангельськими законами, у мирі з Богом, власною совістю та ближніми завжди жили православні серби, які зазнали часи злетів та великої руїни у часи кривавого двадцятого сторіччя, коли брат ішов на брата, коли забували про єдність, братерство та любов.
Надзвичайний і Повноважний Посол Македонії в Україні Ацо Спасеновскі;
протоієрей Діонісій Мартишин, завідувач кафедри православної культури та теології МАУП;
студент Київської духовної академії з Македонії Драган Іванов
Але на сьогодні Республіка Сербія відроджується, виявляє соціальну та духовну активність у напрямку культурного та релігійного оновлення, шукає шляхи духовного єднання власного народу, розбудовуючи партнерські відносини з іншими державами. Народ Сербії чудово розуміє, що початок третього тисячоліття має бути ознаменований соціальним партнерством Церкви, держави і суспільства, релігії та науки, різними духовними акціями, серед яких достойне почесне місце посідає церковне богослужіння й святкування обряду Хресної Слави.
Напередодні святкування Дня Державності Сербії і дня Хресної Слави сербської землі, які відзначаються у церковне свято Стрітення Господнього (15 лютого) відбувся урочистий прийом, організований Посольством Сербії в Україні.
Надзвичайний та Повноважний посол Австрійської Республіки в Україні Вольф Дітріх Хайм;
завідувач кафедри православної культури та теології МАУП протоієрей Діонісій Мартишин;
Надзвичайний і Повноважний Посол Хорватії в Україні Томіслав Відошевіч
У цьому заході взяли участь посли, дипломати, відомі науковці, духовенство та діячі культури. За офіційним запрошенням Посольства цю важливу подію відвідали протоієрей Діонісій Мартишин, професор МКА, завідувач кафедри православної культури та теології Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) та студенти з Сербії і Македонії — Неманя Спасоєвіч, Владан Мілічіч і Драган Іванов, які приймають активну участь у богослужінні академічного храму на честь Собору Дванадцяти Апостолів МАУП.
Улюбленими землями для православних сербів та македонців стала земля святої України, особливо Києво-Печерська Лавра й київський майданчикМіжрегіональної Академії управління персоналом. Користуючись черговою нагодою, фахівці духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів МАУП звернулися до православних студентів з деякими запитаннями.
Академічний храм на честь Собору Дванадцяти Апостолів МАУП: студент Київської духовної академії Владан Мілічіч (Сербія);
студент Київської духовної академії Неманя Спасоєвіч (Сербія);
настоятель храму на честь Собору Дванадцяти Апостолів МАУП протоієрей Діонісій Мартишин;
студент Київської духовної академії Драган Іванов (Македонія)
Глибокоповажний брате Неманя, скажіть будь ласка, чому саме Київ ви обрали місцем продовження вашої богословської освіти?
Для мене особисто, як і для багатьох православних сербів, Україна, Росія завжди були духовними центрами, лампадами православної віри й духовності у Європі. Кращі доньки та сини українського народу — святий Володимир Великий, свята княгиня Ольга, преподобні отці Печерські Антоній та Феодосій, святитель Дмитро Ростовський надихали мене на вивчення української історії та культури. Ці святі й сьогодні для багатьох православних є прикладом справжньої віри та жертовного служіння не лише Богові, Православній Церкві а й своєму народові. Навчання у Київській духовній академії для мене, перш за все, розкриває ту істину, що духовна освіта це синтез і єдність релігії та науки, богословського та світського вимірів людського буття. Не можу не сказати і про чудовий, сакральний та світлий Київ, який завжди був містичною колискою духовності, культури та історії Святої Русі.
Студент Київської духовної академії Неманя Спасоєвіч (Сербія); студент Київської духовної академії Владан Мілічіч (Сербія);
Надзвичайний і Повноважний Посол Сербії в Україні Раде Булатович; настоятель храму на честь Собору Дванадцяти Апостолів МАУП протоієрей Діонісій Мартишин;
студент Київської духовної академії Драган Іванов (Македонія)
Якщо ваш друг Неманя згадав про руських святих та історію Святої Русі, скажіть будь ласка, пане Владане, які святі Сербської Церкви вплинули на формування вашої особистості?
Осмислюючи вплив святих на духовне внутрішнє життя християнина хочу зазначити, що братерство християнського духу об’єднує український та сербський народи. Не можна сьогодні не згадати видатного сербського церковного діяча, натхненного проповідника, святителя Миколая Сербського (Веліміровича), книги та духовні бесіди якого вельми популярні в Україні та Росії. Не маю сумнівів, що золотими літерами в історію православної догматики буде вписано ім’я православного богослова, преподобного Іустіна (Поповича). Ці святі завжди прагнули до розуміння того, що віра у Бога — це явлення у реальному земному світі людини, тут і зараз, світла, царства радості та благодаті Христової любові.
Протоієрей Діонісій Мартишин, професор Міжнародної Кадрової Академії, завідувач кафедри православної культури та теології МАУП
та відомий український політолог, філософ Дмитро Видрін
Шановний пане Драгане, яке місце в вашому житті займає Україна та Сербія?
Мені завжди дуже приємно відчувати підтримку та повагу моїх справжніх братів у Христі — православних сербів та українців. Сьогодні у часи глобалізації та суспільної трансформації, коли з одного боку руйнуються національні, культурні та політичні бар’єри між народами, а з іншого, втрачаються власні державні, культурні особливості націй, православному християнину важливо мати вічні, абсолютні цінності, які власне і пропагує Православна Церква. Важливо зазначити та наголосити на тому, що питання духовних цінностей для України, Сербії та Македонії мають принципове значення, коли мова йдеться про національну культуру та самобутність. На жаль, сучасна Європа нині часто сліпо обирає секулярні цінності, забуваючи великі сторінки славної та великої Європи з християнською культурою та релігійною мовою спілкування. На мою думку, головне, що сьогодні мусять усвідомити громадяни і України і Сербії і Македонії, це те, що без Православ’я неможливо сформувати національно свідому особистість людини та зміцнити власну державу й культуру.
Мартишина Оксана,
фахівець духовно-просвітницького Центру
імені Святих Апостолів МАУП