Міжрегіональна Академія управління персоналом

4 жовтня 2013 року виповнилося 5 років з дня відкриття Музею пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років на Хмельниччині в Державному історико-культурному заповіднику “Межибіж”.

80 років – відстань від тих страшних днів, коли на найродючіших, найквітучіших землях в урожайний рік гуляла смерть. Без війни, без посухи, без потопу чи якогось іншого стихійного лиха… Спустошені села і хутори, живі не встигали ховати мертвих. Ім’я сметрі – голод 1932-1933 років, що перестав бути «білою плямою» в українській історії.

З метою гідного вшанування пам’яті голодоморів в Україні та забезпечення виконання Указу Президента України Віктора Януковича «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні», колектив Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» організував проведення круглого столу. Участь у заході взяли громадські та політичні діячі, науковці, студенти. Серед почесних гостей:

• Лілія Бернадська – заступника голови обласної державної адміністрації;

• Ірина Трунова – керівник апарату та начальника управління культури, національностей та релігій ОДА;

• Володимир Байдич – директор Державного архіву Хмельницької області;

• Олександр Бригинець – народний депутат України;

• Валентина Парандій – директор Хмельницького коледжу МАУП.

Голодомор в Україні 1932-1933 років одна з найбільших в історії людства гуманітарних катастроф, чисто спланована тоталітарним режимом. У такий нелюдський спосіб влада намагалася завдати смертельного удару українському селянству, як основі нації. За неповний рік з осені 1932 року до початку літа 1933 року від штучно організованого голоду в Україні загинуло 10 мільйонів наших співвітчизників. Вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, 25 тисяч щодоби.

Про голодні та важкі роки розповів безпосередній учасник тих подій Федір Кисіль, який з сумом в очах згадував про жертви жахливих 30-х років. Оглядаючи експонати помітно, як прості образи сільського буття створюють виразну картину трагічних тридцятих років ХХ століття. Це широкий пласт мистецького бачення України тих часів. В експозиції представлені 1600 експонатів, понад 500 одиниць документального матеріалу, сотні фотодокументів. Концепція музею – це боротьба старого і нового та результати цієї жахливої боротьби.

Директор ДІКЗ “Межибіж” Олег Погорілець акцентував увагу присутніх на історичній спадщині в музеї, яку вшанувала рука нашого великого майстра Миколи Мазура. Цілісна художньо-просторова композиція музею умовно поділена на шість образів сільського життя – зі своїм умовним визначенням: «Колективізація», «Депортація», «Чорні дошки», «Закон про п'ять колосків», «Голодомор», «Молитва за Україну». За цей час експозицію побачило більше 110 тисяч відвідувачів з різних країн світу. Свої враження вони залишили у «Книзі відгуків».

Музей уже шість років поспіль разом з Хмельницьким інститутом МАУП та Державним архівом Хмельницької області виступає співорганізатором науково-практичних конференцій з питань Голодомору 1932-1933 рр.

Посадовці подарували для цього «храму історії» «Національну книгу пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні» та висловили сподівання, що стежина до цього місця ніколи не заросте.