Про Академію

Меню

Іріні Мерлені: «В житті завжди потрібно робити так: ставиш перед собою мету – і досягаєш її!»

18 Грудня 2012 15:04

Для студентів МАУП доволі звично мати за однокурсників зірок українського спорту та шоу-бізнесу. Про улюблені предмети та плани на майбутнє поділилась з нами Олімпійська чемпіонка, аспірантка Українсько-Арабського інституту міжнародних відносин та лінгвістики імені Аверроеса Іріні Мерлені.

Чому серед більш ніж 850 вузів України Ви обрали саме МАУП?

Я маю багато друзів-спортсменів, які тут навчаються. Чула багато теплих слів та позитивних відгуків про ставлення викладачів, про те, що вони підтримують своїх студентів не лише  у навчанні, а й у спорті. Тому коли я вирішила отримати другу вищу освіту (першу я одержала у Кам’янець-Подільському педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання), то довго обирати не довелось. Я прийшла сюди і подала документи до Українсько-Арабського інституту міжнародних відносин та лінгвістики імені Аверроеса при МАУП.

З чим пов’язаний вибір Вашої спеціальності?

Я ще зі шкільних років дуже любила правознавство, схоплювала все на лету. Вивчаю тут міжнародні відносини і дипломатію (країни Європейського Союзу). Хочеться бути дипломатом в житті.

Чи маєте улюблені предмети?

Так, я обожнюю вивчати іноземні мови: англійську й французьку. Коли в 2010 році мене обрали молодим послом на юнацькі Олімпійські ігри у Сінгапурі, я мусила виступити з гарною промовою. Тож було таке, що я щодня займалась англійською з викладачами МАУП, і вони допомогли мені виконати свою місію.

Тобто Академія для Вас – це більше, ніж навчання?

Так, це практично мій другий дім. Мої друзі та викладачі багато допомогли мені у тому, чого я досягла в житті. Я хочу подякувати Мирону Йосиповичу Ільницькому (директор Департаменту фізичного виховання та спорту МАУП– прим. авт.)за те, що він мене підтримував перед Олімпійськими іграми в Пекіні та в Лондоні, що до останнього вірив у мене. І велике спасибі Ростиславу Георгійовичу Щокіну (заступник голови Наглядової ради МАУП – прим. авт.), який завжди мене підтримував на різних змаганнях і у різних проектах. Коли я брала участь у шоу-проекті «Танцюю для тебе», він вболівав за мене у залі зі своєю дружиною. Андрій Олександрович Науменко (художній керівник ансамблю танцю МАУП «Перлина» – прим. авт.) ставив для нас з Сергієм Костецьким низку найнеординарніших танцювальних номерів.

Тож Ви тут розвиваєтесь не лише інтелектуально, а й фізично і творчо?

Коли мене запросили в проект «Танцюю для тебе», я стала відвідувати уроки аеробіки Світлани Яківни Кумскової. Мені було непросто переключитися з боротьби на танці, тому я заздалегідь готувалась, відточувала пластику. Я дуже вдячна Світлані Яківні за те, що вона мене підтримувала і вірила в мене.

До речі, я двічі навіть виступала на сцені МАУП – з пісенними й танцювальними номерами.

Які маєте плани на майбутнє?

У 2013 році я планую провести перший в історії всього світу турнір з вільної боротьби для дівчат та хлопців віком до 18 років. Такого ще не було! Турнір пройде  8, 9 та 10 березня у Палаці Спорту. Вхід вільний, тож запрошую усіх-усіх! Ми ставимо за мету популяризацію здорового способу життя та вільної боротьби в Україні. До відкриття турніру я готую два номера – пісенний і танцювальний. Ми з Сергієм Костецьким активно готуємо виступ – він обіцяє бути дуже видовищним: з поєднанням найрізноманітніших танцювальних стилів, переодяганнями і низкою сюрпризів. Окрім того, я хочу зачитати клятву на вірність Батьківщині й офіційно піти з великого спорту.

Тепер, напевне, зможете цілком присвятити себе сім’ї.

Так, я маю двох маленьких синочків і планую народити ще (сміється). Старшому шість рочків, молодшому – майже два. Я планую відвести їх на плавання до 12 років – щоб сформувати тіло, поставу, щоб зміцнішали кісточки і щоб вони швидше розвивалися. Так вони з дитинства звикнуть до дисципліни, навчаться ставити перед собою мету й досягати її. А з 12 років вони вибиратимуть собі спортивну секцію до душі. Як борчиня, я б хотіла, щоб вони займалися вільною боротьбою. Але старшому поки дуже подобається футбол. Якщо він вирішить займатися ним професійно, я його буду підтримувати. Головне – щоб дітки росли здоровими, щасливими, щоб мали мету у житті.

Що б Ви побажали нашим студентам?

Як би то банально не звучало – міцного здоров’я. А ще – щоб навчалися з задоволенням, щоб здобуті ними професії ставали їм у нагоді в житті. Для того треба завжди ставити перед собою мету і робити все, щоб дійти до неї. А як досягнеш – не боятися піднімати планку. Я на своєму прикладі розкажу: в десятому класі я отримала дуже сумну оцінку з алгебри за першу чверть. Мені було дуже соромно перед однокласниками, і я твердо вирішила, що наступної чверті матиму лише п’ять. Тоді вже займалась вільною боротьбою, тож після тренувань до опівночі сиділа з підручником алгебри і готувалась до уроків. І я здобула свою п‘ятірку. Гадаю, в житті завжди треба так: ставиш собі мету – і досягаєш її!

Спілкувалась Марина Лавренчук

Поділитися посиланням: