Про Академію

Меню

Літературна світлиця МАУП: пам’яті Василя Симоненка присвячується

08 Лютого 2013 12:36

Найогидніші  очі  порожні,
 Найгрізніше  мовчить  гроза,
 Найнікчемніші  дурні  вельможні,
 Найпідліша  брехлива  сльоза.

 Найпрекрасніша  мати  щаслива,
 Найсолодші  кохані  вуста.
 Найчистіша  душа  незрадлива,
 Найскладніша  людина  проста.

 Але  правди  в  брехні  не  розмішуй,
 Не  ганьби  все  підряд  без  пуття,
 Бо  на  світі  той  наймудріший,
 Хто  найдужче  любить  життя.
(В. А. Симоненко)

6 лютого в кіноконцертному залі «Україна» Президії МАУП відбулася зустріч з дивовижною людиною – Василем Васильовичем Яременком - українським філологом, професором, директором Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень Міжрегіональної академії управління персоналом (з 2003 по 2013 рр.), головою Федерації патріотичних видань (з 2003 р.) Василь Васильович відомий поціновувачам українського слова як істинний шістдесятник, упорядник численних багатотомників творів Б.Грінченка, П.Куліша, В.Свідзинського, Г.Чупринки, М.Куліша, А.Чайковського, В.Симоненка та багатьох інших.

В кіноконцертному залі «Україна» практично не було вільних місць. Перед входом до зали гостей зустріла виставка видань творів Василя Симоненка, підготована бібліотечно-інформаційним центром імені Ярослава Мудрого. Спершу студенти переглянули фільм-біографію Василя Андрійовича Симоненка, створеного на замовлення «5 каналу», а потім під гучні оплески на сцену вийшов його сучасник і друг – Василь Васильович Яременко. Незважаючи на досить пристойний вік (12 лютого Василю Васильовичу виповниться 83 роки!), професор експресивно і жваво поділився зі студентами власною історією Василя Симоненка, з яким його познайомив Іван Світличний – з Симоненком, «який не виділявся нічим, хіба що скромністю», який «звертав увагу уїдливими пародіями», Симоненка-студента, експромтоміста, жартівника і невтомного шукача правди. Василь Васильович розповів про цікаві деталі студентського життя своєї та Симоненкової юності, про обставини написання деяких найулюбленіших поезій.

Наприкінці зустрічі зворушені студенти зачитали вірші Василя Симоненка напам’ять. Сподіваємося, що кожен із них виніс з цієї зустрічі часточку любові і душевного тепла, яким зігріта дивовижна поезія шістдесятництва.

 

Марина Лавренчук

Поділитися посиланням: