Міжрегіональна Академія управління персоналом

У ніч на 18 травня троє невідомих, озброєних молотком, сокирою та фомкою,  напали на автобазу Міжрегіональної Академії управління персоналом. Вандали пошкодили п’ять автомобілів, які належать Академії. Вибиті автомобільні шибки, вирвані «з м’ясом» автомагнітоли, пошкоджені «торпеди» — такий наслідок їхньої «діяльності».  Під час сутички з нападниками постраждали охоронці. Проте їм вдалося затримати одного з бандитів.  Нині триває слідство. Ймовірно, головною версією цього нападу буде банальне пограбування. Утім, є багато об’єктивних та суб’єктивних чинників, щоб висловити сумніви щодо цієї версії. Точніше, пограбування було лише прикриттям іншої мети. А саме –  залякати  непокірну Академію та продемонструвати силу  певних структур та окремих осіб, противоправні діяння яких не раз викривали керівники МАУП, захищаючи українські інтереси.

Аби не бути голослівними, наведемо кілька фактів, які можуть підтвердити припущення. По-перше, нападники були місцевими. А отже, добре розуміли, що автобазу цілодобово охороняють. Тож полізти грабувати такий об’єкт могли лише або дурні, або наркомани, які у пошуках грошей на «дозу» не гребують абсолютно нічим. Що ж до першого, то це мала б встановити психіатрична експертиза. Що ж до другого, то, за свідченнями охоронців, нападники були добре підготовлені фізично. Понад те, затриманий не вживав не те що наркотики, а й алкоголь. По-друге, ніхто  із злочинців не розробляв такої «операції» (а нападники заздалегідь до неї готувалися), знаючи, що нічого цінного вони викрасти не зможуть. Адже за ті  ж самі магнітоли, встановлені в автомобілях, перекупники краденого заплатили б щонайбільше гривень по сто. То ж ризикувати волею за такі копійки не було сенсу. Утім, знову ж таки, істину має встановити слідство. Якщо, звісно, на нього не тиснутимуть високопосадовці, для яких МАУП - мов кістка в горлі. До речі, вони й самі цього не приховують. Зокрема  незадовго до нападу, під час святкування чергової річниці з дня створення Ізраїлю, у посольстві цієї країни нинішній голова столиці Черновецький допустив низку висловлювань, за які він з м’якого мерського крісла мав би  пересісти на твердішу лавку підсудних. Зокрема Поліграф Поліграфович (таке прізвисько він отримав за велику любов до «детекторів брехні») заявив: «..  МАУП будет иметь дело со мной как с политиком» та «сейчас я буду менять прокурора города, буду возбуждать уголовные дела». Кияни важко звикають до клоунства цього «діяча», по-християнськи співчуваючи його неадекватності. Шкода і Києва, який опинився під владою цього «політика» та його «духовного наставника» із сумновідомої  секти «Посольство Боже», нігерійця-шахрая  Сандея Аделаджа.   Варто згадати і про те, що під час виборів «електорату» дарували від імені Черновецького продуктові пайки з консервами, в яких давно закінчився термін придатності. А ще про те, як пан Черновецький, не гребуючи методами, боровся з опонентами. «Персонал Плюс» уже писав про те, як у Києві  у розповсюджувачів газети Української Консервативної Партії  «За українську Україну»  «довірені особи» Поліграф Поліграфовича грубо, навіть не маскуючись, відбирали цілі пачки з виданням. Утім, правоохоронні органи так і не вжили жодних заходів стосовно зловмисників. Хоча такі їхні «подвиги» підпадали під дію Кримінального кодексу.

Натомість деякі керівники правоохоронних органів (і  місцевого, і найвищого рівня) робили все можливе, аби  зашкодити діяльності МАУП. При цьому відкрито підтримуючи іншого, вже згаданого, сумновідомого «діяча» (якого небезпідставно підозрюють у торгівлі зброєю та замовленні вбивств)  Вадима Рабиновича. Та недавні події довели, що попри потужний «дах», цей діяч таки може вкотре опинитися за гратами. Якщо, звісно, знову не симулюватиме шизофренію. Така суть справи. До МАУП зателефонував якийсь суб’єкт (назвемо його Сергієм  Олександровичем) - мовляв, є дуже цікава інформація, якою він готовий поділитися. Зрозуміло, не безплатно. 

Ця людина,  мешканець Дніпропетровська (і мати якого, до речі, є громадянкою Ізраїлю),  представився колишнім співробітником СБУ, якому запропонували попрацювати на службу безпеки Вадима Рабиновича. Його безпосереднім начальником був якийсь  Микола Анатолійович. (Згодом виявилося, що керівником служби безпеки Рабиновича працює  Микола Анатолійович Ігнатенко – колишній співробітник управління з  боротьби з організованою злочинністю та Печерського РУВС столиці.)  Тому й не дивно, що  процес вербування, зі слів Сергія Олександровича, відбувався в кабінеті В.В. Ліпко -- начальника ТУМ цього самого райуправління в  присутності заступника начальника  РУВС Жарікова (цікаво, а чим займається служба внутрішньої безпеки МВС?)! Тож і операцію проти МАУП розробляли фахівці.  До того ж, судячи із завдань, чимало розробників раніше працювали у відповідних розвідувальних структурах. Принаймні, за словами агента, у них була детальна карта розташування приміщень МАУП, де потрібно було встановити підслуховувальні пристрої. Особлива увага приділялася кабінетам керівництва Академії, бухгалтерії та чомусь приймальній комісії.  Планувалося навіть завербувати декого із співробітників МАУП,  аби точно знати, що і де відбувається у навчальному закладі. Звісно, одразу після отримання такої інформації було подано відповідні заяви до СБУ та МВС. Першим  зреагувало Управління з боротьби з організованою злочинністю Києва. І всі інші зустрічі з «агентом» документально фіксувалися.  Зокрема і розповідь про те, що напад на голову Наглядової ради МАУП, скоєний восени 2004 року, спланував і замовив саме Вадим Рабинович. Понад те, прослуховування  приміщень та вербування своїх агентів серед співробітників МАУП – то лише «квіточки». «Ягідкою» ж мав стати замах на  керівників Академії – Георгія та Ростислава Щокіних.  Навіть було встановлено зовнішнє спостереження. До того ж Микола Анатолійович вимагав, щоб ця акція відбулася якомога швидше.  Ймовірно, Рабинович хотів  зробити такий своєрідний  подарунок до дня народження Ізраїлю? Поки ведеться слідство, ми не можемо розкрити читачам всі тонкощі цієї операції, однак зазначимо, що це не афера  пройдисвіта, який намагався «розвести на гроші».  Працівники УБОЗу справді зафіксували кілька телефонних дзвінків цього Сергія Олександровича  до МАУП з офісу Українсько-ізраїльського торгового дому, де квартирує Рабинович. Окрім цього, телефонував він і тому ж Миколі Анатолійовичу. Варто пригадати ще один факт, про який не дуже любить розповідати Рабинович. Свого часу, ще за СРСР, коли йому «світив» величезний строк ув’язнення (або навіть розстріл) за крадіжку  держмайна в особливо великих розмірах, йому на допомогу прийшов співробітник КДБ - якийсь Альошин. В обмін на те, що Рабинович поділиться з ним вкраденим (або в наступній операції візьме в компаньйони), він навчав його симулювати психічну хворобу. Що в кінцевому результаті значно вплинуло б на рішення суду. За нашими даними, триває ця співпраця і нині. То ж чи не  він готував саме цю операцію? Адже, як відомо, співробітники спецслужб колишніми не бувають.  Та й сам Рабинович, як людина, яка страждає на комплекс неповноцінності, й надалі плануватиме різні провокації та злочини. Один з них, будемо сподіватися, зірвано.

21 травня, під час передачі грошей, убозівці затримали «подвійного агента» — раніше двічі засудженого громадянина, який жодного стосунку до СБУ не мав.  Під час обшуку у нього, окрім мічених грошей,  вилучили й  підслуховувальні пристрої – «жучки».  Тож  нині він дає свідчення слідчим. До того ж, за нашими джерелами,  повністю підтверджує свою попередню інформацію. Зараз  же головне – зберегти цього важливого свідка злочинів Рабиновича.