Про Академію

Меню

Про стан освіти в Україні – проректор з наукової роботи МАУП Микола Головатий

02 Лютого 2012 10:56

Протягом останніх років українська освітня система відчула на собі суттєві зміни внаслідок реформ і прагнення освітян покращити цю галузь, аби вона сприяла формуванню високорозвинених особистостей і кваліфікованих фахівців. Про перспективи і принципи сучасної вітчизняної освіти розповів проректор з наукової роботи МАУП, доктор політичних наук, професор Микола Федорович Головатий.

Всі зміни в українській освіті, як і в будь якій іншій, мають спільну вихідну точку – концептуальну модель. Такою моделлю раніш була класична (часто говорять – німецька) університетська система освіти, котра базувалася на: а) загально філософській, загальнотеоретичній освіті людини, що дає всебічне класичне розуміння світу, людства, самого себе і свого місця у цьому світі; б) тісній взаємодії освіти і виховання, що дозволяє формувати особистість  з чітко визначеними цінностями, тобто яскраво вираженою громадянською позицією; в) визначенні професійних схильностей і здібностей людини до певного роду діяльності; г) державному супроводі (соціальній підтримці) випускника навчального закладу від вузу – до місця роботи як молодого спеціаліста.

Зазначена модель вищої освіти логічно завершувалася за рахунок чіткої спадкоємності дошкільної, шкільної, після шкільної (профтехучилища, технікуми) освіти і тому закономірно і повністю забезпечувала єдиний народногосподарський комплекс, планову економіку. Освіта була об’єктивною реальністю.

Сьогодні українська система освіти не має чітко визначеної стратегії розвитку, власної моделі – простіше скористатися чимось світовим, європейським, аніж своїм, національним. При цьому забувається, що кожна країна (суспільство) має: 1. Власну систему освіти, що склалася історично (генетично, природно-психологічно), розвиваючи власну систему освіти, країна звертається (акуратно, вибірково) до світового досвіду і практики; 2. Власну систему функціонування освіти в єдиному загальнодержавному комплексі (нині система освіти не може фінансуватися з залишків бюджету, а тим більше за ринковою системою, котра лише формується).

Перераховані питання є основоположними, а всі інші – похідні (практичні технології навчання, організація навчального процесу, демократизація освіти тощо). Тому, якщо не повернутися до визначення, усвідомлення і застосування базових (концептуальних) основ української освіти, ми втратимо рештки тієї системи, котра викликала захват і користувалася авторитетом чи не у всьому світі ще двадцять років тому. Це не ортодоксальний консерватизм, а заклик до свідомого здорового і конструктивного консерватизму.

Поділитися посиланням: