Міжрегіональна Академія управління персоналом

22-23 жовтня 2009 р. у м. Ургуп (Туреччина) під егідою Ради Європи та на запрошення уряду Туреччини відбулося 14-е засідання Консультативного комітету з Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів – перше з 2003 р. (з тих пір Комітет не збирався через відсутність кворуму) й перше після приєднання України до Конвенції (з 01.10.2007 р.). У засіданні взяли участь представники від 8 із 11 держав-учасниць Конвенції: Албанії, Іспанії, Італії, Молдови, Нідерландів, Португалії, Туреччини і України. Норвегія, Франція і Швеція своїх представників не надіслали. Від України в засіданні Консультативного комітету взяв участь проректор з міжнародних зв’язків – генеральний директор Міжнародного відкритого університету, професор МАУП доктор політичних наук І.С.Піляєв.

Офіційній частині засідання Комітету передували ініційовані Департаментом Ради Європи з питань міграції слухання «Про становище трудящих-мігрантів в Східній та Південній Європи», на яких виступили представники України, Албанії, Молдови – країн, що протягом 2006-2007 рр. приєдналися до Конвенції, а також Грузії, яка наразі вивчає питання приєднання до Конвенції.

У своєму виступі на слуханнях І.С.Піляєв висвітлив сучасний стан, причини та проблеми трудової міграції з України та в Україну, національне законодавство, що регулює питання трудової міграції, міжнародні договори України в цій сфері, офіційну статистику щодо зареєстрованих трудових мігрантів в Україні, зусилля органів влади України, спрямовані на забезпечення ефективного державного управління міграційними процесами, створення умов для сталого демографічного та соціально-економічного розвитку країни, посилення протидії незаконній міграції. Було привернуто увагу учасників слухань, що стаття 26 Конституції України закріплює за іноземцями, які на законних підставах перебувають в Україні, рівні з громадянами України права, зокрема в сфері праці та зайнятості, а також соціального захисту, за винятками, встановленими Конституцією, законами та міжнародними договорами України. Було підкреслено, що на іноземців в Україні поширюються всі загальні положення трудового законодавства, які стосуються робочого часу, часу на відпочинок тощо.

Торкнувшись питання професійної підготовки та перепідготовки, надання вищої освіти трудящим-мігрантам, відповідно до статей 14, 15 та 30 Конвенції, І.С. Піляєв підкреслив важливе значення сучасних інноваційних технологій, зокрема розвитку центрів відкритої освіти для трудящих-мігрантів. Це дозволяє українським громадянам, в країнах їхнього перебування, отримувати вищу освіту за програмами та освітніми стандартами України.

Під час виборів керівництва Комітету І.С.Піляєв висловив позицію щодо доцільності представництва в ньому як країн-реципієнтів, так і країн-донорів трудової міграції. Зазначена позиція була підтримана Комітетом, який обрав терміном на 2 роки Головою Консультативного комітету пані Луїзу Майя Гонсалвес (Португалія), першим заступником Голови Комітету – пані Єкатерину Бурачек (Молдова), другим заступником Голови Комітету – пані Озлем Хансер Гунсев (Туреччина). З огляду на те, що Португалія – єдина держава-учасниця Конвенції, з якою Україною укладено міжурядову Угоду щодо працевлаштування мігрантів, а також враховуючи готовність представників Туреччини та Молдови до координації дій з представником України для відстоювання спільних інтересів щодо захисту прав трудящих-мігрантів, можна вважати, що вибори керівництва Комітету, які відбулися, відповідають інтересам України.               

Особливу увагу на засіданні було приділено результатам останньої Міністерської конференції Ради Європи, що відбулася в м. Києві в серпні 2008 р., прийнятому нею Плану дій та останнім рекомендаціям в галузі міграції, прийнятим Комітетом Міністрів РЄ.

Консультативний комітет провів обмін думками щодо можливої ролі, яку Комітет може зіграти не тільки як конвенційний орган, але і в якості групи експертів, що мають відповідний досвід для здійснення правової експертизи з питань застосування Конвенції. При цьому Консультативний комітет зазначив, що в рамках своїх контрольних функцій він може сприяти гармонізації застосування Конвенції Сторонами й, таким чином, поліпшити знання тексту Конвенції та його вплив на національні законодавство та правозастосовчу практику.

Консультативний комітет також висловив думку, що його великі знання і правовий досвід у відповідній сфері можуть використовуватися за принципом ad hoc Європейським комітетом з питань міграції (ЄКМ).

Консультативний комітет погодився, що система контролю щодо застосувнь Конвенції потребує вдосконалення. У цьому контексті він висловився за координацію своїх моніторингових циклів із системою звітності, передбаченою  іншими правовими інструментами Ради Європи, зокрема Європейською соціальною хартією (відповідно її статтями 18 та 19). При цьому Консультативний комітет підтвердив, що  контроль за застосуванням Конвенції, як це передбачено її статтею 33, повинен і надалі залишатися в центрі його діяльності, а для якісної підготовки національних доповідей буде потрібним тісне співробітництво зі збору даних з різними міністерствами (відомствами) кожної сторони Конвенції.

Консультативний комітет також вирішив, що його наступні  засідання повинні дати можливість учасникам представити останні події, що стосуються стану трудящих-мігрантів, зокрема ті, що держави-учасниці не встигнуть включити в періодичні національні звіти.

Після ґрунтовного обміну думками Консультативний комітет ухвалив приступити до контролю за застосуванням Конвенції. Відповідно був ухвалений графік на 8-й моніторинговий цикл (останній 7-мий цикл було призупинено й фактично перервано ще в 1997 р.). Згідно з ним протягом року на основі національних доповідей від сторін-учасниць Конвенції буде підготовлено періодичну доповідь Консультативного комітету, яку планується обговорити та затвердити на наступному, 15-му його засіданні орієнтовно в вересні-жовтні 2010 року.

Консультативний комітет висловив своє бажання розглянути на своєму наступному засіданні стан підписання та ратифікації Конвенції та провести обмін думками щодо заходів, які можуть бути прийняті з метою підвищення інтересу інших держав-членів.

Гостру дискусію викликала запропонована секретаріатом РЄ та внесена на обговорення Головою Комітету поправка до статті 10 Правил процедури щодо зміни кворуму для засідання Комітету з двох третин присутніх до простої більшості членів Комітету. Незважаючи на удаваний «технічний» характер поправки, насправді вона мала вельми важливе значення для переспектив подальшої діяльності Комітету: у разі збереження старої норми кваліфікованої більшості для кворуму промислово розвинуті держави-учасниці Конвенції, що є нетто-імпортерами робочої сили (Норвегія, Швеція, Франція, Нідерланди), могли і далі блокувати роботу Комітету (для цього було потрібно лише 4 голоси з 11), що автоматично унеможливлювало контроль за виконанням Конвенції стосовно трудових мігрантів із країн-нечленів ЄС. Про реальність цієї загрози свідчило те, що Норвегія, Швеція і Франція не направили своїх представників на засідання, а представник Нідерландів голосував проти зазначеної поправки. Проте більшістю голосів поправка була прийнята, чому сприяла її підтримка представниками країн Південної Європи (Іспанія, Італія, Португалія), які, будучи імпортерами робочої сили з країн Східної Європи, водночас виступають її експортерами до більш економічно розвинутих країн Середньої та Північної Європи й також, як і Україна, зацікавлені в гарантіях правового та соціального захисту своїх трудящих-мігрантів. Отже, спільними зусиллями представників країн Південної та Східної Європи вдалося розблокувати подальшу роботу Консультативного комітету та поновити передбачену статтею 33 Конвенції систему моніторингу її виконання державами-учасницями. 

У заключному слові від імені уряду Туреччини керівник департаменту міграції МЗС Туреччини п. Алан Берлан Парс підкреслив важливу роль Консультативного комітету, як контрольного органу, що відповідає за застосування Конвенції.

Поновленння, після багаторічної перерви, роботи Консультативного комітету та ухвалені в ході його 14-го засідання рішення відповідають національним інтересам України, дозволяючи зміцнити міжурядові контрольні механізми правового та соціального захисту українських трудящих-мігрантів у країнах-учасницях Конвенції.