Про Академію

Меню

Симон Петлюра і проблеми ідеологічного вибору України

15 Травня 2006 12:24

Мабуть жодної з усіх ворожих собі ідей не ненавиділа Росія так, як українську. У часи національно-патріотичного піднесення з особливою жорстокістю розправлялася вона з лідерами визвольного руху, наругу та знущання переживав весь український народ. Так сталося і після еврейсько-більшовицького перевороту 1917 року. Усі тодішні спроби українців вибороти незалежність та право на «свою правду у власній хаті» було зведено нанівець. Жертвами червоного терору, що розгорівся по окупації більшовицькими військами України, впали мільйони її славних синів. Далеко сягали руки каральних органів більшовицької Росії: в травні 1926 року впав від кулі єврейсько-більшовицького наймита Шварцбада на паризьку бруківку колишній голова Директорії і Головний Отаман військ УНР, Симон Петлюра.

Чому ж саме Петлюру вибрали вони собі за жертву? Особливий момент переживала Україна в 1917-1921 роках: з навалою ворожих сил спалахнула іскра національної свідомості, натхнула великою ідеєю розрізнені і приспані волі, об’єднала їх довкола спільного осередку, створила націю… І саме в ці роки на чолі визвольного руху стає Симон Петлюра. Людина, завдяки якій іскра визвольного руху розгорілася в полум’я боротьби. Неабияку небезпеку таїла ця постать для нового російського режиму…

Що ми знаємо про Симона Петлюру? Неначе все, а разом з тим нічого. Життя його – як великодня казка. Прийшов із безвісті народних буднів, веселкою на обрію з’явився, загинув та – не вмер...

Не було в його житті ні романтики, ні загадковості. Протягом цілого свого життя залишався він простою і скромною людиною. Усі – приятелі й вороги, товариші й противники його – бачили й знали, за що змагався він, яку мету перед собою мав, за що загинув. Якби не українська революція, може б розчинилася його доля серед інших безвісних українських доль. Та прокинувся од сну столітнього український народ і упродовж якихось двох років звичайна людина стала главою держави; скромний працівник пера перетворився на головного отамана Української Республіканської армії. Коли б з якоїсь нещасливої нагоди сталося так, що Симон Петлюра загинув до 1917 року, оплакали б його родина та кілька товаришів; року 1926 заплакала за ним ціла Україна. Зміна незрівнянна, що припадає на долю улюбленим історією людям.

«Симон Петлюра діяв у часи, коли владу в колишній Російській імперії захопили єврейські більшовики, які за короткий час винищили кілька десятків мільйонів безвинних людей. Це були важкі роки кривавої більшовицької смути, в якій великі сини українського народу – Михайло Грушевський, Павло Скоропадський та Симон Петлюра – намагалися здобути незалежність для нашої Батьківщини. Та спроба виявилася невдалою, але вона була важливим етапом в тривалій, драматичній боротьбі українців за свою державність, яка привела до створення Держави України в 1991 році», - зазначив, зокрема, відомий політик та науковець, голова наглядової ради Міжрегіональної Академії управління персоналом Георгій Щокін, під час науково-практичної конференції «Симон Петлюра і проблеми сучасного ідеологічного вибору України», що відбулась в Академії з нагоди 80-ї річниці від дня смерті видатного борця за незалежність України. Конференцію організовано за сприяння Віча українських рідновірів, Української Консервативної партії та Міжрегіональної Академії управління персоналом. Участь у конференції взяли провідні вітчизняні науковці – історики, філософи, українознавці. Життя та смерть Симона Петлюри – приклад великого подвигу та самопожертви в ім’я Батьківщини, постать видатного борця за Україну повинна зайняти гідне місце в історії, відзначили, зокрема у своїх доповідях начальник кафедри історії Національної академії оборони України, доктор історичних наук, професор Сергій Литвин («Державотворча діяльність Симона Петлюри в добу УНР»), директор Центру українознавства Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук («Стратегія розбудови української держави в останніх листах Симона Петлюри»), директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень МАУП, кандидат філологічних наук, професор Василь Яременко («Діяльність Симона Петлюри в сучасній єврейській історіографії»).