Міжрегіональна Академія управління персоналом

Нині в Києві, і загалом в Україні, дуже гостро стоїть питання допомоги безпритульним тваринам. Майже відсутні райони, де б не можна було зустріти собаку чи кота, приречених на виживання у суворих умовах міста. Проекти боротьби з даною проблемою регулярно розробляються державними службами. Проте вжити реальних заходів дуже складно через недбалість людей, адже близько 60% тварин опинилися на вулиці не з власної волі, і радості від того, що причиняють, можливо, якоїсь шкоди чи незручності двоногим створінням, вони не отримують.

Державні притулки для тварин – слушне розв’язання проблеми, проте на сьогодні їх кількість замала, а фінансування недостатнє. Така ситуація призвела до створення притулків громадськими організаціями та активістами, але і їхніх старань недостатньо, через брак коштів та завелику кількість безпритульних тварин. В таких умовах чуйність та небайдужість людей, які занепокоєні долею бідолашних тварин, – є безцінною допомогою. Зрозуміло, що вирішити проблему зусиллями окремих добрих людей складно, проте внести таким чином трохи радості, тепла та любові у життя тварин – можливо.

Подарувати частку своєї уваги кошлатим друзям одного з таких притулків вирішили студенти Міжрегіональної Академії управління персоналом. Гордість переповнює за те, що студентська громада Академії багата такими щирими та чуйними людьми. Самостійно зібравши кошти і придбавши на них м’ясні харчі, студенти організували поїздку до притулку «Сиріус», що знаходиться у с. Ясногородка. Своїми враженнями поділилася з нами Катерина Єрмакова, дівчина, завдяки якій, власне, і була реалізована ця акція.

Розкажи, будь-ласка, кому і яким чином спало на думку зібрати кошти для допомоги притулку для тварин «Сиріус»? Чи одразу знайшлись прихильники цієї ідеї?

- Червонію, але зізнаюся, що ідея була моя. Справа в тому, що вже два роки поспіль я регулярно намагаюся сприяти саме цьому притулку, тому знаю, яким чином можна допомогти таким закладам на практиці. Зрозуміло, що можливості студентів досить обмежені, проте навіть така мінімальна увага з нашого боку може, хоч і на короткий час, але все одно полегшити життя бідолашних тварин.

Ідея промайнула в голові миттєво, просто на перерві, чекаючи разом з усією групою викладача, вигукнула: «А давайте!». Чесно кажучи, не сподівалася, що пропозиція знайде стільки прихильників, і дуже рада, що помилялася, оскільки люди з величезним ентузіазмом та вогнем в очах відгукнулися. Одразу ж почали збирати кошти, хто скільки зможе.

Чи якось посприяв вам МАУП у здійсненні такого благородного задуму?

Так, звичайно! Згодом, я сповістила про наміри нашої групи на студентському старостаті і миттєво знайшлася підтримка – приєдналися інші інститути, а Академія надала транспортний засіб для того, щоб полегшити нам завдання. Особливо хочеться подякувати декану стаціонарної форми навчання Українсько-Російського інституту менеджменту та бізнесу імені Богдана Хмельницького – Світлані Бойко та Ірині Гречухіній – головному фахівцю з виховної роботи Українсько-Азербайжанського інституту соціальних наук та самоврядування Г.А. Алієва.

Як вважаєш, такі заходи стануть доброю традицією у вашій групі, а можливо і в Академії?

- Дуже б хотілося! У нас є задум взяти під опіку саме цей притулок та організовувати принаймні раз на півроку подібні акції. Хочеться, щоб об’єдналися всі інститути задля допомоги тваринам і люди побачили, що Академія щиро переймається такими болючими питаннями.

Активність студентів МАУП відзначили й представники притулку для тварин. А більше за все були вдячні вихованці притулку, за те, що принаймні на деякий час мали змогу бути улюбленцями, мали змогу отримати долю уваги та доброти і відчувати, що людям до них не байдуже.