Міжрегіональна Академія управління персоналом

Як відомо, серед великої студентської громади МАУП багато яскравих неординарних особистостей, про яких можна з впевненістю сказати, що згодом вони стануть кваліфікованими фахівцями своєї справи. Студентка IVкурсу Інституту соціальних наук та самоврядування Світлана Корнієнко сподівається стати в майбутньому практикуючим психологом.Психологія була для Світлани свідомим вибором.

- Ще навчаючись у школі я вже визначилася зі спеціальністю, і не тому, що для вступу на цю спеціальність не потрібно складати математику, фізику чи тому, що хотілося вирішити якісь власні психологічні проблеми. Просто помітила, що здатна ставитися до людей без забобонів і, стоячи себе перед вибором майбутньої професії, зрозуміла, що для діяльності у сфері психології така здатність буде корисною.

-  Багато студентів, занурившись у навчання, починають розуміти, що обрали не ту спеціальність, іноді через розчарування. Чи не сталося таке з тобою?

-  Насправді, навпаки! Заглибившись у тонкощі цієї науки, я зрозуміла, що не помилилася із вибором і робила його свідомо. Психологія - моя наука.

- А що саме в психології тебе вабить найбільше?

- Я би дуже хотіла займатися індивідуальними консультаціями, скоріше навіть психотерапією дорослих людей. Заглиблюватися в особистість людей, допомагати їм у пошуку виходу зі складних ситуацій, що склалися у їхньому житті, можливо у вирішенні внутрішньо особистісних конфліктів. Окрім того, мені цікава психологія дітей. Якщо доросла людина - вже сформована особистість і там можна копатися лише в анамнезі, то дитину, як пластилін, можна коригувати , допомагати їй розвиватися, відкривати її особистість, зрощувати її індивідуально.

- Чому для здобуття освіти ти обрала саме МАУП?

-  Історія досить прозаїчна. Академія виявилася територіально найближче розташованою до мого дому. До того ж, перейшовши до 11-го класу, я планувала додатково навчатися на підготовчих курсах і в МАУП була така можливість.

- Пригадай себе на підготовчих заняттях та на І-му курсі. Які перші враження в тебе склалися від Академії, її організації, уваги до студентів?

- Часто про МАУП можна почути, що вона слабша за інші ВНЗ за рівнем якості освіти, що надає, - я з цим не згодна. Більшість викладачів, з якими довелося працювати за ці роки - люди з великим багажем досвіду, які розуміють про що розповідають на парі, які можуть поділитися не лише теоретичними знаннями, а й навести приклади з практики.

-  Що ти дізналася про себе за роки навчання? Чи розкрилася ти з іншої сторони?

-  Чесно кажучи, на першому курсі, я вважала себе не надто доброю та соціальною людиною, а скоріше відмежованою від людей власними філософськими негативістськими роздумами. Згодом я помітила, що адаптуюся і на момент навчання на IIIкурсі відчула повне єднання з колективом, у мене з'явилося багато друзів серед одногрупників, які відіграють тепер у моєму житті дуже важливу роль. Ті знайомства, що були скоріш деструктивними елементами, зникли з мого простору.

-  Як гадаєш, до цього - призвело лише твоє прагнення зблизитися з людьми, чи атмосфера, що створена в Академії, також вплинула на твій розвиток?

-  Не впевнена, що досягла б такого результату в іншому навчальному закладі, але безумовно більшість залежить все ж таки від мене. В МАУП дуже сприятлива атмосфера, оскільки навіть викладачі ставляться до студентів, як до рівних, до особистостей зі своїми складнощами та особливостями, іноді причудами. Нашінаставники не намагаються виправити нас і не ігнорують, просто сприймають це з розумінням як частину нас.

-  Пригадай, будь-ласка, найкумедніший випадок зі свого студентського життя.

- Чесно кажучи, обертаючись назад мені смішно згадувати своє ставлення до життя. Я вважала, що життя дуже моторошне і позбавлене радощів, а людина йде шляхом самознищення. І зараз дивно від цих спогадів, розумію, що такі думки були відображенням не навколишнього світу, а мого власного внутрішнього стану. Сьогодні я знаю точно, що ти сам розфарбовуєш життя своїм смутком чи посмішкою.

- Чи знайшли ці зміни своє відображення у твоїй творчості і чим вона для тебе євзагалі?

- Так, безумовно це відобразилося у моїх творах. Творчість для мене справа, яку я б хотіла поєднати здіяльністю психолога. Дуже хотілося б видати колись власну книгу, але поки що, пишу лише короткі твори. Розумію, що не готова написати зараз щось більш значне. Колись, у шкільні роки я спробувала написати книгу про те, як інколи небезпечно втілювати усі бажання в життя, але це було дуже по-дитячому.

- Який характер мають твої твори, який у них настрій?

- Флегматично-іронічно-спостерігальний, але два роки тому до цього ще додалася доля оптимізму і деколи, навіть, романтизму.

- Уявімо, що ти вже написала свою книгу. Яка вона?

- Ця книга має свій власний неповторний стиль, щось між Борхесом, українською сучасною літературою та поезією Срібного віку.

-  Неординарній зовнішній вигляд для тебе, це - образ, чи трансляція внутрішнього стану?

-  Більше трансляція. Мені подобається незвичайність в усьому, в тому числі й одязі.

- Ти береш участь в культурному житті Академії?

- Колись я хотіла потрапити на бал, але після першого ж заняття зрозуміла, що зовсім не вмію танцювати. І якось це засмутило мене, що бажання брати участь у культурних заходах відпало.

- Чи жалкуєш про щось?

- Не думаю. Всі події, що відбулися в моєму житті зіграли певну роль у становленні мене як особистості.

Така цікава багатогранна молодь навчається в Академії. Однією з граней особистості Світлани Корнієнко є її літературна творчість.