Міжрегіональна Академія управління персоналом

Водохреща святкують 19 січня - це останнє різдвяно-новорічне свято, яке ще називають Святками. Це свято встановлене як нагадування про хрещення Ісуса Христа, яке, як оповідає Євангеліє, зробив Іван Предтеча у водах Йордану, коли Спасителеві було 30 років від роду.

Свято Хрещення називають ще Богоявлення, тому що в момент занурення Христа у води Йордану Бог явив Себе людям як Святу Трійцю: голос Бога-Отця свідчив про Сина, Син Божий хрестився від рук Іоанна в річці Йордан, а Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Сина. Здавна існувала традиція святити цього дня воду. Вважали, що Водохрещенська вода мала лікувальні властивості. В обід священик, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в ополонку срібний хрест.

Слідуючи традиціям православного світу сьогодні у Міжрегіональній Академії управління персоналом відзначили свято Хрещення Господнього Богоявлення (Йордань).  З цієї нагоди відбувся чин Великого освячення води біля каплиці на честь святого Георгія Побідоносця. Провів його  Протоієрей Діонісій Мартишин. На цьому  дійстві були присутні працівники, студенти МАУП, усі бажаючі долучитися до цього унікального моменту.

«Слава Богові, Який прийшов і світ просвітив» — бесіда на Хрещення Господнє (Богоявлення) від Протоієрея Діонісія Мартишина

Між святом Різдва Христова та Хрещенням (Богоявленням) Господнім існує тісний історичний і богословський зв'язок. У перші століття існування християнства ці свята святкувалися Церквою в один день. Навіть структура храмового богослужіння у Різдво та Хрещення мають певні однакові ознаки. Зв'язок між святами гармонійно розкривається у богослужбових текстах, які оспівують ці священні події для усього людства.  Тому аби пізнати, заглибитися у богослов’я Церкви, реально залучитися до подій християнського спасіння, важливо вчитуватися-вдумуватися в оповідання Святого Письма, слова церковних молитов і тексти богослужбових книг. Приховані духовні скарби та реальний духовний досвід Богопізнання утаємничені у церковній молитовній і богослужбовій спадщині. Богослужіння Церкви — це місце, де Живий Христос чекає на сучасну людину. Заглиблюючись у богослужбову традицію, християнин зустрічається не з церковнослов’янською граматикою, а з Живими Словами Живого Бога, Який одухотворяє Своєю благодаттю нашу багатогранну життєтворчість.

Християнин має серцем прихилитися до кожного божественного слова церковного проголошення та проповіді, відчути глибинний зміст християнської богословської думки. Бог, Який «одягається в світло, як у ризу», Творець, Якого «оспівує сонце, прославляє місяць»  приходить на землю, стає рабом людської природи, приймає хрещення, бере на себе усі гріхи людства та «Адама смертного відроджує струмками Йорданськими» й голови зміїв лукавих у самому гнізді трощить (Служба Божа на Хрещення, канон, пісня 1). Творець світу — Господь Іісус Христос, Істинний Месія не мешкає на «Олімпі», не відгороджується від болю, скорботи, відчаю  людства, Він «народжується від Діви та йде до Хрещення», страждає, навчає, просвітлює, виховує, вмирає та воскресає з усім буденним буттям людини.

Своїм життям на землі Христос запліднює людську історію буттєвим сенсом, радістю та подякою існування, надихає людину на звершення, досягнення, освітлює наші серця Божественним світлом любові. Євангелізація Божого світу — це благословення релігійної, просвітницької, культурної, наукової, професійної, суспільної і навіть політичної місії сучасної людини. Покликання Церкви в усі часи, в різні епохи свідчити про милість, любов та силу Воскреслого Христа, Який перетворює буденне сіре буття людини на радісне, сповнене сенсом та гармонією, спілкування Творця з людством. Церква в різних політичних умовах, за наявності різних економічних моделей розвитку, незважаючи на виклики та спокуси сучасності, прагне розв’язати соціально значущі, життєво важливі завдання. Християнин, маючи зцілюючий потенціал богослов’я Церкви, мусить мужньо протистояти хаосу сьогодення. Живе Слово Христа — це не лише релігійні цінності та духовні прагнення  у бутті християнина, це, перш за все, рушій громадського життя, Будівничий Дому усього людства. Церква через власне богослов’я покликана полонити серця віруючих людей любов’ю, розум та інтелект – божественною  мудрістю, володарювати над умами сучасників силою талантів святих апостолів, святих отців та вчителів Церкви Христової. Проповідь Церкви Христової — це божественне світло, яке освітлює глибоку темряву історичного шляху християнина у шалену добу ідеологічної омани та духовної облуди сучасного людства.

У Церкві Божій людина мусить відчути божественний дотик Живого Слова — Христа Спасителя, перш за все, через Євхаристію, вивчення Святого Писання та Священного Передання Церкви. Богослужіння Церкви об’єднує часопростір, формує логосферу сучасного й майбутнього світу. Ось чому православний християнин так поціновує церковні свята! Через свята й богослужіння Церква спонукає суспільство до споглядання вищих істин буття, намагається відвернути християнина від щоденної дріб’язковості, спрямовуючи його до духовних радощів, духовної свободи та оновлення життєвих позицій.

Саме Богоявлення надає людині богословський зір, духовне просвітлення, світло віри, надії, любові та просвітленість власного життя. Святкування хрещення Господнього вивищує розум сучасної людини від життєвих труднощів, гріховної самоізоляції, постійної біганини  життєвим колом проблем та суперечностей. Божественна енергія Святого Духу, яка освячує воду у благословенний день Хрещення Господнього, плекає нове духовне та соціокультурне життя християнина. Крапельки освяченої води не лише зцілюють душу, серце та розум віруючої людини, але й освячують усі сфери її земного існування. Уся буттєва та соціальна площина людства: культура, освіта, наука, економіка, залучаються через церковні таїнства до християнського просвітлення. Недаремно  Свято Хрещення Господнього (Богоявлення) має й іншу назву «Просвілення», «день світла». Саме тому Церква, звертаючись до Христа, співає: «Явив Ти Себе сьогодні світові, і світ Твій, Господи, відзначився на нас, що свідомо оспівуємо Тебе: «Прийшов Ти, з’явився Ти, Світе недосяжний»» (Служба Божа на Хрещення, кондак).  Або інші церковні слова: «Явився Спаситель, як благодать і істина, у струмках Йорданських, і тих, що в темряві пробували, й тіні просвітив, бо прийшов і з’явився Він, як Світ недосяжний» (Служба Божа на Хрещення, світильний). Сторінки ранньої християнської історії свідчать про те, що у день Богоявлення священство проводило настанови з основ християнської віри, просвітлювало людей світлом Христової істини, запалювало живий вогонь моря церковних свічок і звершувало таїнство хрещення.

Православному християнинові не слід копіювати філософські та соціальні моделі розвитку секулярної цивілізації, навпаки, йому життєво необхідно навертатися до власних богословських витоків. Осмислювати сучасність через призму Священного Передання, Святого Письма та Учительства Церкви. Саме свято Хрещення нагадує християнину, що він, будуючи свій власний «Дім Буття», повинен розуміти, що тільки Христос Спаситель зможе освітити його життєвий шлях. Божественною зорею над християнської історією сяють слова Господа: «Я світло світові; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8: 12).

З усією відповідальністю та впевненістю можна проектувати Богоявлення і у площину сучасного життя людства. В умовах системної кризи суспільства, у часи однобічного філософського інтелектуалізму та вузького економічного прагматизму сучасна людина, як ніколи, потребує просвітлення Христовим вченням. Людині бажано пам’ятати  усі свої проблеми, суперечності, невдачі, гріхи, прагнучи покаяння та оновлення, підняти голову до Небес та звернутися до Бога словами молитов з великого чину освячення води: «Глас Господній лунає на водах, викликаючи: «Підійдіть, прийміть всі духа премудрості, духа розуміння, духа страху Божого, духа Христа, що з’явився». Амінь.