Про Академію

Меню

Всеукраїнська науково-практична конференція «Українознавство: історія, теорія, методологія»

03 Грудня 2010 11:14

Українознавство як система наукових знань про Україну і українців є одним із важливих чинників духовного самоусвідомлення нації, формування історичної пам’яті та державного будівництва. В сучасних умовах розвитку наукової думки виникає необхідність аналізу накопиченого фактичного матеріалу і переосмислення підходів до його розуміння з метою відтворення цілісної картини українського наукового процесу. Українознавство як компонент науки і освіти, базуючись на національних традиціях і спадщині минулого, органічно засвоюючи цінності європейської та світової цивілізації, відіграє дедалі більшу роль у динамічних процесах трансформації українського суспільства. Історія формування і становлення українознавства як науки, його розвиток у складних умовах Російської та Австро-Угорської імперій, у добу радянського тоталітаризму, осмислення внеску в цей процес інтелектуальних сил материкової України та діаспори – це важлива й актуальна дослідницька проблема, не вирішена нині на належному рівні. У зв’язку з цим, сьогодні увага науковців прикута до таких проблем як пошук шляхів подальшого формування українського суспільства на засадах національної ідеї, визначення ролі історичних джерел та археологічних наукових розвідок у становленні україністики, формування теоретичної бази українознавчих дисциплін та ін.

Саме такі напрями роботи були визначені на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Українознавство: історія, теорія, методологія», що проходила 25 листопада у Міжрегіональній Академії управління персоналом.

Основною метою конференції стало об’єднання творчих зусиль науковців, викладачів, освітян, громадських діячів довкола вивчення і розширення досвіду виховання національної свідомості особистості як основи подальших перспектив розвитку української державності; популяризація результатів наукових досліджень, які мають вирішальне значення для подальшої прогресивної розбудови вітчизняної українознавчої науки; залучення до плідної співпраці молодих науковців, студентської молоді задля формування гармонійно-розвинутого українського суспільства засобами науки та освіти.

Конференція розпочала свою роботу з державного гімну та хвилини мовчання – на вшанування пам'яті тих мільйонів громадян, на які скоротилося народонаселення незалежної України від 1991 р. Окрім цього, на запрошення організаторів конференції виступив хор «Вольниця», виконавши українські народні пісні та нагадавши усім присутнім, що культурна спадщина нашого народу неповторна і варта збереження. Доктор політичних наук, професор, проректор з наукової роботи МАУП Микола Головатий настільки пройнявся співом, що зазначив: «Природа заклала в нас цей спів, щоб ми впізнавали одне одного. А відійде старше покоління і що залишиться для нації? Чи залишиться сама нація? Якщо не будемо докладати зусиль, ми перестанемо бути Україною і країною взагалі, а станемо просто територією».

 

Продовжуючи, Микола Федорович звернувся до присутніх уже звітальним словом:

«Шановне товариство, хочеться привітати вас з тим, що ми зібралися для розмови щодо проблем українознавства. Я зізнаюсь, що як проректор, людина, політолог, який давно займається проблемами політичної держави, відчуваю певне ускладнення, навіть з підбором вітальних слів до конференції з такої надскладної тематики. По-перше, мені складно як вченому, оскільки важко дати відповідь: українознавство – сучасна наука, чи наука, що має витоки з часів виникнення ідей української  державності? Вочевидь, що це наука синергетична. В той час інші науковці стверджують, що це наука культурологічна, інші кажуть – політологічна, етнологічна, правознавча. Я вважаю, що про українознавство, на жаль, як про серйозну наукову дисципліну почали говорити лише з моменту здобуття незалежності нашою державою. І я глибоко переконаний, що ця наука нині лише формується. У зв’язку з цим виникає необхідність вже у кардинальних відповідях  на питання, що це за наука українознавство, які її засадничі умови та багато інших складних та політично загрозливих, я б сказав, питань, що нашаровуються на дану проблематику.

Мені надзвичайно приємно, що МАУП, заклад економіко-управлінського характеру, став базою для такої важливої конференції і участь у ній для обговорення проблем науки беруть науковці з різних наукових закладів та студенти, що продовжуватимуть в майбутньому цю роботу».

Далі слово взяв директор Українсько-Азербайджанського інституту наук і самоврядування, доктор політичних наук, професор Іван Бідзюра:

«Я щиро радий присутності у цьому залі людей небайдужих до долі України, українців та їхньої культури. Саме в нашому інституті є острівці українознавства. Я переконаний, що саме релігія, як один із вчителів народів людства, здатна перенести крізь часи із покоління в покоління те цінне, що ідентифікує націю. Мені прикро, але як вчений я слідкую за розвитком нашої держави з моменту здобуття незалежності і сумно мені в цій залі говорити, що за 20 років українців, тих людей, що пишаються своєю національністю, стало менше. Тому наше з вами головне завдання продовжити складну роботу щодо вивчення та збільшення ролі українознавства у формуванні духовності нації, вихованні особистостей у світлі традиційної і сучасної культури».

Цього року участь прийняло 130 науковців та  магістрантів, серед них завідувач кафедри українознавства, академік МКА, професор Юрій Шилов, директор Центру культурологічних та етнологічних досліджень ім. Іларіона Київського, професор Василь Яременко, Віце-президент Міжнародної академії козацтва, академік Віталій Кушнірук, професор кафедри філософії Національного університету оборони України Василь Барановський та ін.

Перше пленарне засідання відкрив професор Шилов, що в той день був головою зібрання. Доповідь Юрія Олексійовича була присвячена темі «Роль української національної ідеї у формуванні демократичного суспільства у період розбудови державності». Доповідь викликала багато схвальних відгуків, учасники погодилися з тим, що є гостра необхідність у сприянні гідному завершенню общинно-самоврядованого, республікансько-демократичного Відродження людства, аби не призвести до розчинення нації серед більш дієспроможних народів; та у вихованні нової еліти на основі національної ідеї та духовності.

Резонанс викликав також виступ професора Яременка на тему «Українознавство і культурологія: специфіка і точки дотику», в якому були порушені питання розвитку науки, необхідності залучення молодих фахівців для виявлення "білих плям" в історико-культурологічному аспекті українознавства.

Друге пленарне засідання конференції проходило на базі музею «Аратта-Україна», що у місті Трипілля та складалося з екскурсії та круглого столу на тему: «Трипільська культура – колиска українського народу». В ході обговорення, учасники дійшли висновку, що Україна зберегла з общинності минулих часів аратто-арійський корінь загальнолюдської цивілізації, пронесла його через негаразди трьох тоталітарних формацій, і винесла - своєю Конституцією 1710 р., своїми республіками Гуляй-Поля й Холодного Яру 1917-1922 рр. - на широкий шлях самоврядованого майбуття; українці і людство мають усвідомити вагомість такої історичної місії, належно вшанувати її та підтримати на подальше буття.

Варто зазначити, що конференція пройшла на високому змістовному, організаційному та науково-академічному рівнях, а теми, запропоновані на розгляд, були надзвичайно актуальними. Традиційно, всі доповіді розглянуті в ході всеукраїнської науково-практичної конференції «Українознавство: історія, теорія, методологія» будуть надруковані у науковій збірці.

Отже, порушуючи проблеми  українознавства, сповідуючи національну ідею, відроджуючи святині  - посприяємо утвердженню української нації і новітній демократизації людства!