Міжрегіональна Академія управління персоналом

Доповідь голови 
Української Консервативної партії
Георгія ЩокІна

БРАТИ ТА СЕСТРИ!

Насамперед дозвольте висловити всім вам слова вдячності за ваш патріотизм , за вашу любов до України, яка привела вас у такий морозний вихідний день на наш національно-патріотичний Форум та поздоровити всіх нас із завтрашнім святом української Злуки,  з соборністю України!

В Україні поширюється національно-визвольна боротьба проти чужинського поневолення, яка ведеться вже багато століть. Сьогодні українство справедливо постало проти чужинського засилля у державній владі, в інформаційному просторі, у фінансово-економічній сфері, аби зберегти свою національну культуру, українську мову, вітчизняні традиції, українську армію. Ми хочемо зберегти свою землю, свої родини, свої звичаї та духовність. Ми прагнемо свободи і незалежності в усіх своїх українських справах, прагнемо зберегти свій український спадок для своїх нащадків. Це є нашим Божим та природним правом і ніхто не сміє відібрати його у нас — нинішніх українців.

Нам випала велика честь і тяжка праця із захисту споконвічних національних інтересів, бо саме від нас багато в чому залежить майбутнє України. Ми повинні перед обличчям минулих та прийдешніх поколінь згуртуватися і перемогти. Нинішня боротьба йде на всіх рівнях українського суспільства, в кожній сфері українського буття. Українських патріотів багато і кожний з них готовий віддати своє життя за суверенну, незалежну Українську Україну. Питання лише в нашій організації,  в нашій згуртованості, в нашому національному солідаризмі. Саме цього бояться наші вороги і саме це є нашою зброєю для здобуття національної перемоги!

Духовна місія України

Боротьба між рідним, національним, і чужинським, ворожим, що точиться нині в Україні, відображає один із завершальних етапів всесвітньої споконвічної боротьби між добром і злом. Місія України в цій надприродній боротьбі — одна з визначальних. Саме з території України, з її прадавнього святилища — Кам'яної Могили — пішли у світ основні релігійно-етичні системи та праписемність. Саме звідси, з Трипільської працивілізації людства бере початок творення нашого світу, що відбулося 7514 років тому. Саме Україна стала прабатьківщиною найбільшої і найславетнішої сім'ї сучасного людства — індоєвропейської. Саме на наших теренах ще 40  тисяч років тому був відомий Триглав (Тризуб) — образ триєдиного Бога Всесвіту. Саме наші пращури знали споконвіку небесного Бога-батька та його сонячного Сина і саме тому сприйняли Християнство як свою релігію,  яку сповідують вже тисячу років. Ісус Христос, до речі,  ніколи не був євреєм. Єдиним євреєм серед його 12 апостолів був Юда,  який Його і зрадив. Тому й сказано у Святому Письмі Самим Ісусом Христом: «Істинно кажу вам, що ви, які пішли за Мною, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах, судити дванадцять колін Ізраїлевих» (Мф. ХІХ,  28).

Саме в цьому полягає суть багатолітньої всесвітньої боротьби між силами добра і зла, між  Христом і антихристом, який очолить згодом юдейське царство і сяде в Єрусалимі, в третьому храмі Єгови, тобто в сучасному Ізраїлі. Але християни знають, що антихристове царство буде дуже нетривалим,  лише 3,5 роки і буде переможно повалене могутнім Христовим військом. При цьому істинні віруючі позбавлені Страшного суду, про що обіцяно Ісусом Христом: «Істинно,  істинно кажу вам: той, хто слухає слово Моє і який вірує в Пославшого Мене має життя вічне, і на суд не приходить, бо перейшов від смерті до життя» (Ін. V,  24).

Це обіцяно всім нам — нащадкам багатьох поколінь українців,  які вже тисячу років сповідують світлу Христову віру і які знали про Нього ще з далеких, майже трипільських часів. Тож  нам є чим пишатися, нам є що боронити і нам є що очікувати в нашій тривалій, жорсткій боротьбі на боці правди і добра. Ми обов'язково переможемо, бо так сказав Сам Бог!

Наша Церква

Сьогодні Українська Православна Церква переживає важкі часи, оскільки антихристові сили спрямовують свої удари насамперед на неї. Таке відбувалося в нашій історії й раніше і тоді прості люди, парафіяни згуртовувалися в православні братства, козацькі громади, які зберігали та боронили чисту віру своїх батьків. Зараз саме такі часи і від усіх православних християн потрібна воля для створення єдиної помісної Української Церкви на чолі із соборно обраним Патріархом. Ми — велика християнська нація і ми повинні мати свою рідну національну Церкву, незалежну ні від кого, крім Бога! Те ж саме стосується і прадавньої української віри, прадавнього Православ'я, яке було історичним попередником нинішньої Православної Церкви.

Національна Церква є необхідним духовним інститутом суверенної Держави, оскільки бездуховна державність є оплотом чужинської тиранії та гноблення, які є ознаками богоборчої і людиноненависницької сили. Богоборчі держави йдуть до своєї неминучої загибелі,  а Богоносні — до світлої перемоги над злом. Тому держава без Бога — це штучне утворення, де обов'язково запанує зло. Україна завжди була тільки Богоносною країною, що й досі поєднує в собі впливи Заходу і Сходу, завжди залишаючись лише собою і несучи свою об'єднавчу духовну місію крізь товщу тисячоліть. Саме така Богоносна, багато в чому теократична держава народжується сьогодні в Україні, яка намагається подолати в жорсткій боротьбі нинішній олігархічний режим,  що неминуче переростає в жахливу тиранію. Така закономірність суспільного розвитку. Це ми бачимо в нинішній Україні,  де неукраїнська влада насаджує бездуховність, дограбовує народ і прагне встановити своє панування у формі олігархічного парламентаризму на юдео-ліберальних засадах. Але всі ці ознаки — це ознаки смертельної агонії нинішньої неукраїнської влади, яка не знає Божих та загальних соціальних законів, що діють у світі.

Закони державного розвитку

Закони ці такі: різним етапам розвитку держави відповідають і різні форми державної влади. Наша національна історія,  наприклад, є однією з найдавніших у світі, але наша сьогоднішня Українська Держава дуже молода, їй   лише півтора десятка років. Для такої молодої держави об'єктивно притаманна етнократична форма правління, за якої кращі представники нації очолюють всі гілки та рівні влади, забезпечуючи розвій національного буття на засадах здорового національного консерватизму (традиціоналізму) та національного солідаризму. Етнократія підготовляє ґрунт для встановлення сильної гетьманської влади, за якої вся відповідальність за стан справ у державі покладається на Гетьмана, що уособлює в собі всі гілки державної влади та відповідає за свою діяльність перед Богом і своїм Народом. І лише коли держава наближається до своєї старості та відмирання, настає час ліберальної демократії, яка завжди набирає згодом ознак охлократії, що завершує свій шлях нетривалою тиранією.

Тому нам, громадянам молодої Української Держави, не варто брати приклад з так званих західних демократій, бо всі вони прямують до свого неминучого кінця, натомість ми тільки починаємо своє нове державне буття на власних національних засадах. Бог створив народи різними і тому націоналізм є природним,  самим Богом даним почуттям, яке й повинно стати основою державної ідеології,  адже держава не може існувати без чітко визначеної ідеології свого розвитку. Те саме стосується і різних наддержавних угруповань на кшталт СНД на чолі з Росією або Євросоюзу та НАТО на чолі з США. Не для того покоління українства поклали голови за нашу сьогоднішню державну незалежність, щоб нинішні «різновекторні» запроданці здали Україну в нове тоталітарне об'єднання. Ми є самодостатніми, ми живемо на цій землі з часів палеоліту і якщо Бог зберіг нас як окремий народ всі ці тисячі і тисячі років, то не треба Його гнівити, а й далі будувати своє самостійне національне буття!

Національний шлях

Такий самостійний національний шлях потребує неабиякої мудрості, мужності і відваги,  бо право на волю на власній землі необхідно  вміти захищати. Нинішня влада робить все, аби звести нанівець українську армію і, навпаки, зміцнює міліцейські структури для боротьби із власним народом. Цьому можна протиставити тільки самоорганізацію нації. І українці вже давно створили ефективну форму такої самоорганізації,  яка не має аналогів у цілому світі. Йдеться про козацтво, яке завжди зі зброєю в руках боронило православну віру і українську державність. Нині настав час відновити козацькі традиції національної самооборони та національного самоврядування, оскільки саме козацтво стає в сучасних умовах одним з головних факторів розвою Української України. Потрібно також  вдячно згадати вояків Української Повстанської Армії, які проголосили свого часу актуальне й сьогодні гасло: «Або здобудеш Незалежну Україну, або загинеш за неї!»

Національний шлях можна пройти лише під проводом Української Національної ідеї,  сутністю якої є національний консерватизм, що ґрунтується на традиційних цінностях та  інших чинниках багатотисячолітньої української культури:

• в духовній сфері — це відродження споконвічної Богоносності Українського народу, його світлої Божої віри; це  всебічний розвій української мови та очищення всього інформаційного простору від чужинського засилля; це беззаперечний пріоритет української культури,  науки та освіти, розвиток національної педагогіки та родинного виховання; це відродження українського козацтва, його звичаєвих морально-правових засад національного життя;
• у політичній сфері — це піднесення Української державотворчої титульної нації,  запровадження етнократичної форми організації суспільства, запровадження гетьманської моделі державної влади та дієвої системи місцевого самоврядування з використанням славетних козацьких традицій, тобто справжньої національної демократії;
• у зовнішній сфері — це створення могутньої національної оборони нашої унітарної Держави на основі швидкого розвитку Української армії та флоту, а також відродження військово-козацького стану; це безблоковий і водночас — ядерний статус Української Держави, яка споконвіку була, є і буде геополітичним і духовним центром Європи;
• в економічній сфері — це розвиток українського кооперативного руху на основі національного солідаризму, звільнення від доларової залежності, відстоювання прав Української нації на свою землю і надра, повернення до народної власності всіх украдених багатств.

Крім цього необхідно:

• скоротити кількісний склад парламенту і місцевих рад та замінити діючий сьогодні механізм їх формування за політичними ознаками на національно-територіальний, який би відповідав складу населення,  де майже 80% — це етнічні українці;
• відновити в паспортах та свідоцтвах про народження графу «національність» і скасувати антихристиянські ідентифікаційні коди;
• забезпечити умови для різкого збільшення кількості Української нації та визнати на всесвітньому рівні українські Голодомори зумисним геноцидом з боку єврейсько-більшовицької влади з одночасним відшкодуванням зазнаних українством втрат;
• запровадити виборність суддів та суд присяжних, повернути наше звичаєве верховенство морально-правових засад у судочинство;
• надати державну підтримку українській діаспорі та сприяти її поверненню в Україну.

Ми можемо все це зробити, якщо згуртуємо національно-патріотичні сили і дружно проведемо їх до парламенту та місцевих рад. На нас з небес дивляться всі наші попередники,  які жили, кохали, працювали, боролися і вмерли на українській землі, свято вірячи в Українське майбутнє, в свою Вітчизну,  для якої Бог і Україна завжди будуть понад усе!