Міжрегіональна Академія управління персоналом

Ще не встигла дійти до справедливого завершення на користь звинуваченого провокаційна справа вчителя з Кіровоградщини Миколи Якимчука, як почалися нові безпідставні інсинуації та звинувачення українців у антисемітизмі й фашизмі.

Так, 31 серпня 2005 року на пресконференції в УНІАН президент Всеукраїнського єврейського конгресу і Об’єднаної єврейської громади України Вадим Рабинович, головний равин Моше-Реувен Асман, директор Об’єднаної єврейської громади Едуард Долинський оголосили про «звіряче побиття бандою фашистських молодчиків у центрі Києва учня ієшиви при Центральній синагозі Бродського – Мордехая Моложенова».

У всій цій історії обурює насамперед те, що, на жаль, досить типовий для вулиць  міст і сіл нинішньої України випадок хуліганства з нанесенням тілесних ушкоджень, від якого потерпають тисячі українських громадян усіх без винятку національностей, намагаються інтерпретувати як акт антисемітизму і навіть фашизму.

Чільники єврейських громадських і релігійних організацій ще до висновків слідства і рішення суду дозволяють собі оцінювати побутовий злочин, скоєний проти одного представника єврейської меншини як «антисемітський напад», «вияв антисемітизму»,  «розгул ксенофобії в Україні», «спробу вбивства за національною ознакою», «невипадковий випадок», «прямий результат небаченої за всі роки незалежності України фашистської пропаганди» і навіть як «сплановану провокацію проти українського народу і Єврейської громади України, приурочену до проведення 11 вересня міжнародної конференції, в якій візьмуть участь представники єврейських громад із 120 країн світу».

Більше того, прикрий випадок з єврейським студентом цілком безпідставно використовується для того, щоб в черговий раз кинути тінь на Міжрегіональну Академію управління персоналом, журнал «Персонал», газети Персонал-Плюс», «Українська газета Плюс», «Ідеаліст», мера Києва О. Омельченка і всіх політиків, державних діячів і пресу, які реагують на антиукраїнські інсинуації на шпальтах і сайтах В.Рабиновича, на звинувачення українських політиків, вищих навчальних закладів, засобів масової інформації – усіх українців у расизмі та ксенофобії.

У цих заявах насторожує не лише відсутність законних підстав коментувати подію, що сталася. Насторожують не лише істеричні інтонації коментарів, але й час, коли це відбувається – напередодні зібрання представників єврейських громад з усього світу. Форум буде присвячено боротьбі з тероризмом. Не дарма, мабуть, на зазначеній прес-конференції було багатозначно підкреслено: «Те, що сталося у неділю в Києві – провокація перед всесвітньою конференцією 11 вересня проти тероризму, на якій будуть присутніми представники 120 країн, які засудять тероризм, насилля, ксенофобію і всі форми расизму… Ця конференція покаже місце України у світовій боротьбі з тероризмом… А подібні расистські випади, морально підготовлені МАУП, - найсильніший удар по демократії в Україні, по її міжнародному іміджу»…

Це висловлювання наводить на думку, що цю провокацію було спеціально  замовлено лише для того, аби робота зазначеного форуму не стала безплідною. Якщо проблеми нема, її треба створити.

Викликає подив, як Президент України та деякі міністри, наприклад, Міністр транспорту і зв’язку України «були дуже стривожені актом насилля, що стався».

 В той же час поза увагою чільних осіб держави залишаються численні трагічні факти, пов’язані з масовими отруєннями дітей у дитячих закладах, загибеллю дітей у автокатастрофах, тисячами хуліганських нападів з тяжкими і смертельними наслідками на перехожих на вулицях міст і сіл України. Це свідчіть про те, що в Україні не діє механізм соціального і правового захисту.

У зв’язку із зазначеним вище Українська Консервативна партія заявляє рішучий протест проти посилення в Україні єврейського расизму, а також безпідставних звинувачень МАУП та інших українських організацій.

Закликаємо всі патріотичні сили в Україні, весь Український народ не піддаватися на провокації, спрямовані на розпалювання міжнаціональної ворожнечі, і водночас твердо відстоювати свою національну гідність.

Відстоювати й утверджувати свої національні пріоритети – справа честі не тільки національно-патріотичних партій і громадських організацій, а всього українського суспільства.

Президія Національної Ради
Української Консервативної Партії