Міжрегіональна Академія управління персоналом

Слов'яни - найбільша в Європі група споріднених народів, загальна чисельність якої становить близько 300 млн. осіб. Це - найбільший етнос сучасної європейської спільноти, який має тисячолітню історію культурного розвитку. Процес формування слов'янських націй та різноманітні міжслов'янські контакти сприяли культурній інтеграції і формуванню ідеї слов'янської взаєм­ності спільності походження і культури слов'ян, що відіграла значну роль у пробудженні спільнослов'янської етнічної свідомості. Цей процес супроводжу­вався національно-визвольною боротьбою проти чужинських загарбників, в ході якої, на жаль, зіштовхувалися і різні слов'янські нації. В результаті, практично всі слов'янські народи прийшли у XXI століття з деформованою етнонаціональною структурою, неповнота якої помітна насамперед у верхніх соціальних верствах, куди масово проникли представники інших, у тому числі - неспоріднених етносів. Особливо катастрофічно ці процеси протікали внаслідок комуністичних революцій XX століття, керівна роль в яких, згідно з оприлюдненими матеріалами, належала євреям.                                                                                               

Чужинськими керівниками комуністичних режимів були планомірно і в надзвичайно широких масштабах знищені представники духовної і світської ари­стократії, а також підприємницьких і інших продуктивних верств корінного слов'янського населення. Внаслідок цих жахливих геноцидних репресій відбулися значні етносоціальні втрати у більшості слов'янських народів, а вищі соці­альні верстви поповнювалися чужинськими організаторами комуністичних заколотів. Названі процеси супроводжувалися створенням штучної відчуженості та недовірливості серед слов'янських народів, які під управлінням чужорідних псевдоеліт накопичили багато взаємних претензій та образ. При цьому багато з цих гірких докорів справедливі (і не завжди пов'язані з чужорідним впливом), що припускає тривалий і часто хворобливий діалог з вивчення та обговорення взаємовідносин різних слов'янських народів між собою і їх подальшої оптимізації.

Такий постійний конструктивний діалог є особливо актуальним сьогодні, коли відбувається чергова спроба інтеграції Європи. У сучасній Європі компактно проживають три основних суперетноси - романський, германський і слов'янський, останній з яких найчисельніший і, за багатьма дослідженнями, найперспективніший у плані суспільно-історичного розвитку, що вказує на його майбутню куль­турну гегемонію. Однак об'єктивно намічувана слов'янська гегемонія в Європі може не відбутися внаслідок штучно організованих перепон. Йдеться, перш за все, про принципи формування так званого Європейського Союзу, який хоча і будується на ґрунті ліберальної ідеології, багато в чому нагадує комуністичний Радянський Союз. Досить примітною, наприклад, є та обставина, що в проекті Європейської конституції взагалі не згадується Християнство, завдяки якому, власне, і відбувся культурно-політичний феномен під назвою «Європа». Іншим об'єднуючим фактором між європейським та Радянським Союзом є закладений в структуру управління цими наддержавними утвореннями сумно відомий тоталі­таризм, що вказує на спорідненість походження організаторів і комуністичних, і ліберальних режимів.

Головним завдання слов'янського світу в умовах наростаючої тоталітарної антихристиянської та антикультурної глобалізації є спільне протистояння нав'язуваній нею деградації, зокрема:

•         відродження національних традицій, власної культури та самоідентифікації кожним слов'янським народом у межах своїх держав за рахунок максимального виправлення деформованої етносоціальної структури і проведення державної політики з оптимізації відтворення корінного населення;

•         створення міжслов'янських конгресів, ліг, конференцій, асоціацій з метою роз­витку взаємовигідного співробітництва в різних сферах організації народного буття, а також колективного подолання чергової антикультурної погрози;

•         входження в різні інші європейські структури на основі насамперед індоєвро­пейської етнокультурної єдності і християнської традиції, що впродовж багатьох століть була об'єднуючою силою та опертям культурно-історичного становлення сучасної Європи.

Боротьба слов'янства за своє місце і роль в історії людства може набувати властивості і національно-визвольних рухів, оскільки сьогодні продовжується посилення політики розчленування слов'янських держав (як, наприклад, це від­булося в Югославії чи відбувається в Україні). Саме в цьому і полягає головна особливість сіоно-американської антикультури - її паразитуючий тоталітарний характер, що веде до загибелі усе з нею дотичне.

Прийнято в Києві 25 травня 2007 року від Р.Х.