Міжрегіональна Академія управління персоналом

Без сумніву, маємо засвідчити, що свято Покрови Богородиці вже давно вийшло за межі суто церковного святкування, храмового богослужіння, воно торкається питань історії козацтва, українського націотворення, культурологічних, філософських визвольних змагань за національну ідентичність і навіть військово-політичної боротьби за Українську державність.

Ікона Покрови Богородиці

В історії України неодноразово траплялося, коли наш народ втрачав свою духовну рівновагу, і тоді саме Церква і християнські лідери починали відігравати провідну роль в духовному відродженні нації. Церковні ієрархи, пересічне духовенство, козацтво, письменники, поети, митці, просвітницькі організації та громадські рухи вели духовну боротьбу і своїми зусиллями відновлювали Церкву і державність.

На основі святкування свята Покрови Богородиці український народ осмислює сутність свого національного буття, а саме: національну ідентичність, сутність свободи, незалежність християн від імперського світосприйняття Церкви, духовне покликання козацтва, національний ідеал, християнські цінності, оборону й захист Української держави, і на цьому фундаменті формує свою духовну місію у глобальному світі.

Церква Покрови на острові «Хортиця»

Відомо, що духовні ідеї є причиною створення нації в історії. Саме тому свято Покрови консолідує український народ, надихає християн на створення пасіонарної місії свідчення про християнські цінності. Історичний досвід засвідчує, що народ втрачає свою незалежність, свободу, культуру і духовний стрижень буття через недооцінку визначальної ролі Православної Церкви щодо забезпечення національної безпеки і внеску християнства в духовний світ сучасної людини. Коли людина відвертається від Бога, моралі, тоді на поверхню суспільного життя висуваються гедонізм, самолюбство і тотальна корупція. Формується нова диктатура гедонізму і самолюбства, в якій ніщо не визнається абсолютним, вічним, де нема місця Богу, моралі, цінностям, принципам, допускається лише один критерій: «Я так хочу, я так вважаю, лише мої власні бажання формують світ». Тобто сучасні християни стикаються з виявом нового культурного й етичного тоталітаризму, що впевнено призведе до встановлення антихристиянського тоталітарного режиму.

Життя православних козаків будувалося на засадах християнської соборності

Можна зробити лише припущення, що антихрист буде потужно впливати на суспільство шляхом профанації справжньої релігії, духовних цінностей та поширення через ЗМІ та засобами сучасної популярної культури культу зневіри, збагачення, безбожництва, статевої розпусти, аморальності, щоб у такий спосіб підірвати мораль справжніх релігій світу, духовність віруючих людей, побожність і православну віру. Саме для встановлення диктатури антихриста у політиці, культурі та навіть у сучасній науці адепти нового політичного правління, ідеології, філософії, нової «релігії» будуть поширювати відповідні теорії та ідеї безбожництва, спотворювати життя Православної Церкви в усьому світі, нищити християнський світогляд, розмивати норми християнського богослов’я, спростовувати вектори релігійного мислення, руйнувати самий християнський спосіб життя.

Чимало святих Православної Церкви, подвижників віри і благочестя говорять про те, що під приводом повного рівноправного благоустрою на землі, встановлення світової «демократії» (плутократії) в усьому світі будуть руйнувати християнство, забороняти сповідувати вічні цінності Євангелія. І нарешті, могутністю фінансів, що зосереджені в руках політичних еліт світу, буде підпорядковано увесь світ антихристу. Отож, посилиться втручання держави в суспільне та приватне релігійне життя своїх громадян, буде встановлено тотальний контроль над духовним, культурним, суспільно-політичним і релігійним життям усього глобального людства.

Додамо, що і Церква програє «інформаційну війну» безвір’ю, нігілізму, релятивізму і тоталітаризму оскільки християни не враховують реальних викликів сучасного світу, реальних проблем та інтересів сучасної людини. Соціальна думка Церкви виявляється нездатною пристосуватися до сучасних постіндустріальних умов і викликів глобалізації. Треба визнати, що через неспроможність духовенства, богословів полемічно конкурувати з яскравішими представниками сучасної науки Церква втрачає свій духовний вплив на життя суспільства.

Образ Покрови Богородиці (художник Валерій Даниш)

Православним християнам варто усвідомити, що богослов’я Церкви визначає ідентичність християнського народу як релігійної громади і спільноти вільних людей, створених Богом, а також згадати, що саме Запорізька Січ, яка по-особливому вшановувала церковне свято Покрови Богородиці, була справжньою християнською демократичною республікою. Адже з історії України чудово відомо, що Запорізька Січ, на відміну від політичних інститутів інших народів того часу, забезпечувала своєму боголюбивому народу широкі політичні, соціальні й економічні свободи. Історики, політологи наголошують, що на Січі не було кріпосництва, деспотичного абсолютизму, всі її жителі були вільними і рівними людьми перед Богом.

Отож, життя православних козаків будувалося на засадах християнської соборності, церковної єдності, братерства і справжньої демократії, де немає експлуатації та панування людини над людиною, де подолано відчуження людини від Бога, інших людей і власної людської сутності. Тому і сьогодні, духовно, інтелектуально та культурно змагаючись у сфері сенсів і смислу буття, боронячи рідну землю, український народ виборює своє право від Бога та світової історії будувати модерну, «просунуту» країну вільних громадян, утверджувати в нашому суспільстві релігійні, духовні, політичні й економічні свободи вільної всебічно розвинутої людської особистості.

Протоієрей Діонісій Мартишин

Церква, яка позбавлена можливостей власного внутрішнього вільного розвитку, вияву своєї ідентичності й творчої богословської ініціативи духовенства, богословів і мирян (оскільки за них все вирішує держава) не має майбутнього. Українське Православ’я розрізняє народ і державу, бо держава в соціальній думці Церкви виступає не як самоціль, а як форма організації життя народу. Українська Церква вчить, що гармонійне поєднання ідей правової Української держави і громадянського суспільства і відрізняє наш народ від північного сусіда. Соціальне вчення Українського Православ’я передбачає побудову правової держави і громадянського суспільства на засадах християнської соборності, тобто демократії як суспільства соціального партнерства людини, суспільства і держави. Тобто без духовної свободи Церкви не можна утвердити реальної політичної та економічної свободи. Адже відомо, що духовне рабство породжує у свою чергу політичне, соціальне й національне гноблення. А визволення з духовного рабства та утвердження реальної, а не ілюзорної свободи у площині політичної боротьби пропонує лише Церква Христова. Життя Українського Православ’я — це правильний шлях до самовизначення народу.

Таким чином, свято Покрови навчає нас лише молитві, вшановуванню Богородиці, але й усвідомленню того, що плідний розвиток Української Церкви, справжня єдність і соборність українського народу можливі лише за умови безпосередньої участі православних християн у житті власної країни і у збереженні власної культури й історії. Можна уявити, якої шкоди завдають політичні балачки про відділення Церкви від життя держави, що значною мірою принижують, унеможливлюють, нівелюють роль і значення Православної Церкви у процесі державотворення.

Протоієрей Діонісій Мартишин