Обраність християн і місія Церкви
У другу неділю після радісного свята Святої Трійці (П’ятидесятниці), Православна Церква вшановує Всіх святих землі української. Також ми вшановуємо всіх преподобних, святителів, новомучеників та сповідників Українського Православ’я. Саме сьогодні Церква згадує й оспівує подвиги Всіх святих, які в землі українській просіяли. Прославляючи та вшановуючи Всіх святих українського народу, православна громадськість торкається питання власної історії, місії і духовної обраності.
Ікона святого князя Ярослава Мудрого
З релігієзнавства відомо, що багато релігійних ідей юдаїзму та християнства гуртуються на уявленні про богообраність певного народу, спільності, організації та релігійної громади. Священна біблійна історія Старого Завіту починається з того, що колись богообраний єврейський народ отримав особливу місію свідчення про єдинобожжя, мораль і справжню духовну чистоту віри в Єдиного Бога. Обрання народу полягає не в політичній національній гордині, перевазі культури чи економічній вигоді, а в моральному та етичному свідоцтві народу про вічні релігійні цінності.
Ікона святої рівноапостольної великої княгині Ольги
Біблійне богослов’я вчить, що єврейський народ по волі Господа став спільнотою істинно віруючих людей в єдиного Бога. Будучи обраним самим Богом, він став прообразом майбутнього християнського світу, який залишиться вірним в епоху культурної смути, політичної маніпуляції, брехні та зневіри. Після приходу у світ Христа Спасителя обраність єврейської релігійної спільноти було передано всім християнським народам. Саме тому, згідно з богослов’ям Православної Церкви, у релігійних зборах немає ні юдея, ні елліна. Апостол Павло пише: «Нема вже ні юдея, ні елліна, нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви одно во Христі Ісусі» (Гал. 3: 28). І юдеї, і елліни, всі народи увійшли до Церкви Христової. І місія вибраного єврейського народу стала загальною для християн усього світу. Уся християнська ойкумена стала обраним народом. А далі в історії людства починається відсікання різних «сухих гілок християнства» (розколи, секти) від цього загального дерева справжнього і справжнього свідчення про Бога. І вибраний народ (Православ’я) починає звужуватися. Звужується, звужується, звужується і до такої міри, доки не виникають окремі Помісні Православні Церкви, які і до сьогодні зберігають справжнє християнське віровчення, незважаючи на політичні проєкти можновладців і політтехнологів «переформувати» релігійне життя перед черговими виборами президента чи парламенту. Варто враховувати й інтереси глобальних латентних еліт, яким у сфері культури і політики заважають свободомислячі християнські громади.
Ікона святого праведного Петра Калнишевського (останнього кошового отамана Запорозької Січі)
Саме сьогодні Православ’я, як колись богообраний єврейський народ, перебуває у середовищі нової дикої язичницької моралі та аморальності. Звідси старозавітні прообрази, мотиви, символи, пророцтва, молитви та біблійні слова у літургійному житті Православної Церкви. І ось це ототожнення християн із давніми ізраїльтянами з погляду етики, моралі та свідоцтва про віру несе у собі колосальне смислове богословське навантаження. Це духовне обранство християнства є особливо важливим в епоху глобалізації. З цього старозавітного образу можна вивести важливе положення соціального вчення Православної Церкви: місія свідоцтва про Бога, мораль і істину, яка спочатку була доручена винятково єврейському народу, а затим усім християнам, тепер стає виключно православною прерогативою через реальне глибинне розмивання основ християнського богослов’я і етики представниками Католицизму та Протестантизму.
Академічна каплиця на честь святого великомученика Георгія Побідоносця (МАУП)
Саме Православній Церкві в епоху правління антихриста буде довірено духовну долю всього світу. І тут не обов’язково пропонувати православну літургійну та богослужбову унікальність і культурну парадигму Православ’я всім іншим народам світу як приклад. Навпаки, необхідно наголосити, що істина Православ’я відкрита для всіх народів, національних мов, культур, громад і політичних правлінь. Православним християнином може стати будь-яка людина. Саме Православна Церква зберігає соціальну відкритість і богословську універсальність. Життя православного християнина вбирає, інтегрує національне, і водночас вбирає загальну єдність усього світу. Саме богослов’я Православної Церкви звертає увагу на специфічну онтологію православного універсалізму єдності у Христі.
Свято-Покровський собор на Оболоні (Київ)
Православні християни, проповідуючи Євангеліє, звершуючи богослужіння, активно опікуючись питаннями соціального служіння, відкриті до релігійного діалогу з представниками різних релігій світу. Культурні контакти з іншими конфесіями, включаючи богословські діалоги, можуть сприяти розвитку місії Церкви як науки. Православна Церква є хранителькою євангельської істини Христа та благодатних духовних дарів древньої апостольської Церкви, і тому православні богослови не відмовляються від участі в міжнародних конференціях, зустрічей, діалогів та церковної місії, покладеної на них Христом, — місії свідчення про Євангеліє перед представниками інших релігій світу. Сучасне розуміння місії ґрунтується на культурі діалогу, взаємоповаги, толерантності. Визнання принципу свободи релігійного вибору передбачає, що єдиною формою християнського свідчення має бути лише конструктивний діалог. Православна Церква бере участь у міжрелігійному діалозі в різних формах і на різних рівнях, утверджуючи та відстоюючи свої власні позиції із суспільно значущих питань для життя усього глобального людства, таких як етика, моральні норми, духовні цінності, демократія, свобода слова, мирне співіснування народів, соціальна справедливість, повага до людської гідності, захист навколишнього середовища та утвердження прав людини на вільне мислення.
Свято-Михайлівський Золотоверхий кафедральний собор (Київ)
Вшановуючи пам’ять Всіх святих українського народу, православні християни мають усвідомити важливість місії Православної Церкви, духовної обраності, відповідальності і християнської святості як відокремленості релігійних громад від гріховних речей сучасного світу (маніпуляції, брехні, ворожнечі, ненависті) . Етимологія слова «святий» навертає нас до розуміння того, що «святий» — «виокремлений», «виділений». Усі святі, які в землі українській просіяли, закликають православних християн відокремитися від гріха, омани, політичної облуди, стверджуючи духовну чистоту, святість, моральність, гуманізм і свободу.
Духовно-просвітницький Центр
імені Святих Апостолів