Міжрегіональна Академія управління персоналом

Свято Преображення Христа Спасителя на Фаворській горі було і є предметом постійного богословського осмислення та рефлексії. Це свято нагадує християнському суспільству про те, що сутність, сенс християнської аскези не в активному противенстві виявам культури, досягненням науки, надбанням політики та економіки, а у преображенні (духовній трансформації) усіх процесів людської життєдіяльності і в боротьбі з проявами гріха у світі. Кожен християнин покликаний самим Богом захищати християнські постулати віри (теорію) та літургічне життя (практику) в діалозі із зовнішнім світом політики і культури. Наука, творчість, література, поезія, про які написано тисячі книжок, не можуть бути «духовною втечею» від реальних викликів глобального світу і його насущних проблем.

Ікона Преображення Господнього

Соціальне вчення Православної Церкви, позбавлене клерикалізму, штучної пропагандистської «підгонки» під партійну лінію рішень окремих архієреїв, наочно демонструє суперечності між справжнім духовним життям християнства і сучасною політичною ідеологією, а також висвітлює духовну боротьбу людини за свободу думки й самовираження. В історії Церкви багато реальних прикладів боротьби за свободу людської особистості, творчості, інакомислення і пошуків подолання соціальних утопій і диктатури держави.

На перший погляд, виникає справедливе запитання, що спільного у святкуванні християнською громадою свята Преображення Господнього і соціальним реалізмом свободи, демократії та реальних проявів сучасної культури. Наголосимо, що саме свято Преображення нагадує кожному християнину про те, що Бог освячує матеріальний світ, людську природу. Творець своєю енергією (благодаттю) перетворює всесвіт.

В умовах глобальної кризи сучасної цивілізації, питання про преображення буття людини, самореалізацію, творчість людської особистості і релігійного осмислення питань економіки, медицини, політики та культури набувають актуального значення не тільки для християнської апологетики, а й для світської гуманітарної науки.

Сьогодні християни приносять до храму плоди нового врожаю на освячення

Сьогодні християни приносять до храму плоди нового врожаю на освячення для того, щоби не лише подякувати Богові, але також щоб Господь через це приношення освятив наше реальне земне буття солодощами живого спілкування людини з Богом. Православні християни, освячуючи яблука, виноград і мед, не повинні акцентувати свою увагу тільки на цьому аспекті церковно-парафіяльного життя. Величезна трагедія полягає саме в тому, що християни, зовні вшановуючи Бога, отримуючи милості від Православної Церкви, залишаються внутрішньо язичниками й ідолопоклонниками.

Як правило, язичництво (поганство) всередині християнства характеризується обрядовірством, ритуалізмом, ура-патріотизмом, що стверджують інстинкт крові, раси, національної традиції і політичного консерватизму. Християни, згідно з Євангелієм, зобов’язані бути універсально-мислячими людьми, які захищають власну свободу в реальних процесах сучасного життя (освіта, наука, політика культура, мистецтво). Багато православних християнин, прикриваючись поняттями «священної традиції», виправдовують будь-які забобони, побутові звички, обскурантизм, соціальне рабство і різні деспотичні форми державної політики сучасних політичних керманичів. Більше того, саме християнство в історії людства зовсім нетрадиційне, воно спрямоване проти традиціоналізму, воно революційно і завжди опозиційно до гріха і всякої політичної диктатури. Христос виступає проти будь-якої фанатичної нетерпимості в духовному житті. Фанатизм пропагує глибоку невіру в Бога і людину. Актуальним це є сьогодні, коли багато християн більше думають і розмірковують про світову змову політиків, фармацевтичної мафії, конспірології, радикалізм і фанатизм.

Християнин, який допустив себе до одержимості ідеєю світової небезпеки і світової змови фінансових еліт, політиків або таємного окультного товариства, перестає вірити в Божу силу, таїнства Церкви, інакше кажучи, він не вірить в силу і владу Христа і покладається лише на власні сили, соціальні технології, війну, насильство, жорстокість і конспірологічні моделі світосприйняття. Таке духовне життя багатьох християн може стати предметом психопатології і сучасної психотерапії. Маніакальна ідея, навіяна гріховним страхом, саме і є великою небезпекою в духовному житті християнства. Аналізуючи історію людства, ми ясно бачимо фанатизм у фашизмі, комунізмі, радикальному націоналізмі, а також у крайніх формах релігійного і наукового догматизму.

Саме у святі Преображення нам стає доступним особливий досвід християнської надії і радості у Святому Дусі. За допомогою богослужіння і таїнств Православної Церкви відбувається освячення людського життя. Всі таїнства, богослужіння і священнодійства Православної Церкви отримують свій духовний сенс тільки в контексті явища благодаті Святого Духа, а не клерикальної ідеології духовенства і сучасної політики.

Преображенський храм села Гусинці (Київська область, Бориспільський район)

Зауважимо, що духовний досвід християнина невід’ємний від богослужіння Православної Церкви, молитви, читання Святого Письма, духовного споглядання і глибоких богословських роздумів про сутність місії християнства у сучасному світі. Бути учасником богослужіння Православної Церкви, бути причетним до багатогранних процесів церковного буття (богослужіння, свята), означає бути співучасником Євхаристії — Трапези Господньої (святкової шлюбної трапези) — майбутнього Царства Христового.

Прийдешнє Царство Боже і майбутнє християнства не спустошують реальність духовного буття православного християнина сьогодні, не роблять безглуздими християнську історію і земну місію Православної Церкви. Навпаки, святкуючи Преображення Господнє, Церква надає усім земним інтересам і проблемам людського буття справжню духовну цінність в контексті вічності. Церква наповнює змістом і духовними цінностями процеси політики, культури, науки, соціального розвитку суспільства, все буття людства, розміщує все по своїх місцях в соціальних зв’язках людської комунікації. Ніякі богословські питання не можуть мати свого справжнього рішення поза осмисленням свята Преображення і реальних явищ благодаті Святого Духа (Фаворське світло — нетварне божественне світло). Відомо, що божественна благодать в богослужінні, таїнствах Церкви, домашній молитві, читанні Слова Божого, богословської літератури і спогляданні духовних засад аскетичного життя, неначе, вогнем огортає людське серце, розум і душу, проникає в людське єство і саму природу.

Протоієрей Діонісій Мартишин

Отже, святкуючи Преображення Господнє, долаючи кризові явища в житті суспільства, будуючи реальне майбутнє України, передусім, хочеться звернутися до студентів, викладачів, професорів із побажаннями завжди прагнути до найвищих результатів в освіті, науці та багатогранних процесах творчості людства. Будьте завжди натхненними, активними і успішними! Бажаємо вам міцного здоров’я, радості, світла, мудрості, нескінченної енергії та оптимізму!

Протоієрей Діонісій Мартишин,
завідувач кафедри теології та християнської комунікації МАУП,
директор духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів