Міжрегіональна Академія управління персоналом

Святкуючи день пам’яті Собору дванадцяти апостолів, мимоволі постають питання: якою є роль апостолів в історії християнства, в чому суть священної місії святих апостолів на землі і які сьогодні стоять завдання перед православними християнами у місії проголошення благої радісної звістки Христа? Маємо визнати, що занадто часто, православна громадськість веде «духовні битви» з вітряками, намагаючись вирішити політичні проблеми глобального світу, на які вона не має впливу, вирішити фундаментальні протиріччя соціального та культурного буття, зрозуміти біль сучасної людини, але навіть не намагаючись сформулювати свої цілі та місії у проповіді Євангелія.

Радісна звістка про Воскреслого Христа та Його Царство

Отже, неможливо говорити про сучасне життя Православної Церкви, не пов’язуючи його з апостольською місією. Саме апостоли, стираючи межі економічних, культурних, політичних та інших відмінностей людства, проповідували Євангеліє всьому світу. Слово Боже, блага радісна звістка про Воскреслого Христа та Його Царство перетворили реальний духовний світ людини. І це передбачає, що християнство — це жива віра в Бога для всіх народів, усіх країн, усіх культур та усіх континентів земної кулі.

Відомо, що святі апостоли здобули славу завдяки своїй місійній діяльності на просторах Близького Сходу, Азії, Індії, Африки і Європи, проповідуючи Слово Боже серед іудеїв і язичників, навертаючи їх до християнської віри. Саме апостоли здійснили місійні подорожі, здолали тисячі кілометрів, ризикуючи власним життям, наражаючи себе на лють з боку язичників і ортодоксальних іудеїв. І саме тому християнство не може бути зведене до національних місцевих традицій, релігійного культу, храмового богослужіння, церковної історії чи політики. Християнство освячує все життя людини, усі процеси людської діяльності. Апостоли чудово розуміли, що людині потрібна політика, культура, економіка та певна соціальна реальність, але, насамперед, людині потрібен Бог. Саме для апостолів Воскреслий Христос — початок, зміст, фундамент, сутність, основа, цінність і завершення людської історії.

Таким чином, місія кожного християнина є реальним прилученням до місії святих апостолів. Кожен християнин покликаний Богом бути проповідником і благовісником Євангелія. Проповідь Євангелія сучасному світові не завжди означає проповідь священика у храмі, заняття у недільній школі, але це завжди богословський погляд людини на протиріччя і життя сучасного світу з позиції Євангелія. Необхідно, щоб у кожному слові, справі, вчинку та соціальній дії православного християнина відчувалася присутність самого Христа. Християнський світогляд, духовна сила слова, глибока особиста віра в Бога і переживання присутності Воскреслого Христа в людській культурі, політиці та історії, і повинні зробити місію апостолів у нашому житті реальним і відчутним прагненнями нашого буття.

Ікона Собору дванадцяти апостолів
(настінний розпис, академічна каплиця МАУП)

Саме тому православні християни мають постійно жити Євангелієм, богослов’ям, богослужінням, релігійною філософією та богословською актуальною проблематикою сучасного світу. Непристойним є для справжнього християнина лише інколи згадувати про Бога і приходити на богослужіння тільки для того, щоб поставити свічку, замовити сорокауст, панахиду, а потім, з почуттям виконаної «священної місії» залишити храм до наступного Великодня чи Різдва Христового. Християни мають особисто долучитися до духовного досвіду святих апостолів, святих отців Церкви, осмислити вектори їхнього духовного крокування до Бога. І ось тоді християнська проповідь буде переконливою, актуальною, живою, тоді стане легко сучасній людині відрізнити правду від брехні, віру від маніпуляції, добре від злого, тоді легко побачити політику антихриста і реальні інтереси ворогів Церкви Христової.

Необхідно наголосити, що головна справа, до якої покликані всі християни, — це справа служіння Воскреслому Христу та проповіді Його Євангелія. Місія християнської Церкви має на меті спасіння людини. Решта вторинне: і політика, і геополітичні інтереси, і національні ідеї. І щоб здійснювати цю священну місію християнської Церкви в сучасному світі, християнину необхідно постійно дбати про свій духовний розвиток: вивчати богослов’я Церкви, брати участь у богослужінні, таїнствах, обрядах, соціальній роботі Церкви та очищати серце від гріхів та пристрастей. Звичайно, це дуже непросто, тому що християнин живе в умовах маніпуляції, брехні, духовної омани та духовної боротьби. Отже, ці процеси вимагають від християнина пильнішої уваги до прагнень свого серця та величезних вольових зусиль, щоб залишатися вірним Богу та відстоювати свою християнську позицію перед сучасною політикою, модою, культурою, відвертою ненавистю і навіть ворожнечею.

Протоієрей Діонісій Мартишин, доктор наук з державного управління, доктор теології, доцент, завідувач кафедри теології та християнської комунікації Навчально-наукового Інституту психології та соціальних наук Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП)

Православний християнин може гідно здійснювати місію апостолів тільки тоді, коли він не втрачає в душі присутність Христа, Євангеліє, Церкву, християнське богослов’я, коли в нього вистачає внутрішніх духовних сил, мужності, віри, рішучості, оптимізму залишатися християнином незалежно від усієї складності сучасного контексту глобального світу. Очевидно, що для виконання священної місії християнської Церкви — проповіді Євангелія, богослужіння та соціального служіння — кожному християнину потрібна міцна духовна основа. Вона потрібна ще й тому, що християнин покликаний реагувати на світ довкола себе не через призму своїх корисливих інтересів, політичних прагнень, культурних уподобань, не під впливом моди, реклами і трендів Інстаграму, а виключно через призму своїх християнських переконань. Саме цим християнин відрізняється від невіруючої людини.

Якщо християнин дивиться на світ через призму Євангелія, то його глибоко богословський погляд і духовні ідеї мають реально відображатися в житті суспільства, що він думає, що говорить, що пише, що показує і, звичайно, чим він реально живе. Православні християни мають сприймати сучасні культурні та політичні виклики реального глобального світу не в «рожевих окулярах», а перед ними має бути кристал євангельської віри. Саме через нього потрібно дивитись на світ, у ньому інтелектуальна та духовна енергія Православної Церкви, її апостольська віра, яка має постійно та незмінно передаватися майбутнім поколінням.

Духовно-просвітницький Центр
імені Святих Апостолів при МАУП