Манна істини, добра і євангельського світла
Розвиток теологічної думки вимагає від Православної Церкви, церковних ієрархів і богословів величезної інтелектуальної, духовно-моральної праці. Місія Церкви полягає у піднесенні й розширенні освіти і теологічного знання. Тільки цим шляхом можливе досягнення високої духовної культури людства.
Вільнолюбний козацький дух, «упертих українців», які мужньо долають усі виклики історії і сьогодення, любов до рідного народу, любов до богослужіння, жертовне служіння Церкві, інтегративний характер наукових пошуків у сфері літургійного богослов’я, філології і історії Церкви — це саме те, що об’єднує багатьох науковців і священнослужителів. Спільною духовною ідеєю Української Православної Церкви й українського народу має бути усвідомлення своєї історії, свободи, культури і вічного прагнення до єдності з Христом, незважаючи на перешкоди з боку політичних сил.
Духовна музика віруючого серця
Священики Української Православної Церкви завжди залишаються патріотами, саме тому вони не виїжджають до Західної Європи, США, Канади, а боронять рідну країну на культурних і місійних фронтах, закладають підвалини розвитку української богослужбової традиції, і через звершення богослужінь у храмі, просвітництво, справи милосердя і духовну опіку вносять елемент вічного в багатостраждальне земне життя віруючих людей.
У часи історичних кривд, кривавої війни, сановної самовтіхи політиків, відчаю, зневіри, духовної гризоти лише Церква Христова залишається острівцем Божої Правди, миру і духовного раю. І саме тому нині багатостраждальна, але вільна Україна потребує духовно-морального, інтелектуального відродження і зростання культурно-просвітницької активності Православної Церкви, гуманізації, гуманітаризації виховання, освіти, і науки. Тривожні часи не перекреслили діяльності Літургічної комісії Української Православної Церкви, а навпаки, по-новому висвітлили й особливо наголосили на історичній необхідності таких синодальних відділів Церкви, що є уособленням справжньої ідентичності церковно-парафіяльного життя і місії українського православ’я. Неможливо переоцінити теоретико-богословську і практичну роботу Літургічної комісії у розробці богослужбових текстів, чинів і молитов. Саме богослужіння Православної Церкви красномовно і натхненно, мудро і велично говорить від любові до Христа, від духовної щедрості святих отців Церкви, яким було і є що сказати Богові, Церкві і народові. Церкві Христовій відкриті трансцендентні вершини духовності, і саме тому молитви Церкви наповнені янгольським хлібом, манною істини, добра, євангельського світла і духовної краси.
Молитися українською мовою — духовна насолода
Відомо, що богослужбові тексти Православної Церкви — поетичні, містичні, сакральні і таємничі зразки «розмови душі» з Богом, духовна музика віруючого серця і хліб духовний для кожного православного християнина. Тексти Божественної Літургії і багатьох церковних молитов — найчистіше є джерелом одкровення християнської віри, надії, любові, що історично християнство зберегло для нашого повчання, духовного оновлення і радості у Бозі.
Магістральним компонентом духовно-інтелектуальної праці, просвітницького і місійного служіння Української Православної Церкви має стати переклад текстів богослужіння українською мовою. Саме тому важливою подією за останні тридцять років буття нашої Церкви стало видання «Військового требника» ― збірки богослужбових послідувань, який за благословенням Високопросвященнішого Агафангела, Митрополита Одеського і Ізмаїльського видала Одеська єпархія Української Православної Церкви. Керівником цього важливого проєкту виступив головний військовий священик Одеської єпархії, протоієрей Ілля Маніта, лицар духу, мужності і відваги, який присвятив своє подвижницьке життя соціальному служінню Церкви, милосердю і духовній справі ― опіки воїнами.
Народження нових богослужбових текстів українською мовою
Читати тексти Військового требника, а головне, молитися українською мовою — духовна насолода, оскільки молитви християни читають очима серця, вдумуючись та заслуховуючись потаємних висот православної гімнографії, аби почути глас Всевишнього Господа у молитвах, богослужінні, таїнствах і обрядах Православної Церкви. Бо ж українська богослужбова мова, мова рідної Української Церкви створює атмосферу родинного затишку, тепла, спілкування, радості і близькості Бога. Зауважимо, що Військовий требник, укладачем якого був секретар Синодальної Літургічної комісії УПЦ, протоієрей Димитрій Гарчук, переклали українською мовою священник Святослав Сьомак і Любов Сьомак, які по-новому відкрили світ духовної краси і величі православного богослужіння.
Жертовність, відданість ідеалам Христа, совісність, чесність, мужність у відстоюванні своїх поглядів об’єднує усіх священиків, науковців, які працювали над Військовим требником.
Переконані, що ця важлива подія — народження нових богослужбових текстів українською мовою за своєю вагомістю в сучасному літописанні Української Православної Церкви виходить далеко за межі Одеського краю.
Духовно-просвітницький Центр імені Святих Апостолів при МАУП