Соціальне служіння Православної Церкви в Україні
До 1030-річчя Хрещення Руси-України духовно-просвітницький Центр імені Святих Апостолів Міжрегіональної Академії управління персоналом та Спілка православної молоді України в ім’я преподобного Нестора Літописця Української Православної Церкви видали монографію «Соціальне служіння Православної Церкви в умовах викликів сучасного світу». Автори книги — архімандрит Гавриїл (Кризина), доктор богословських наук, професор МОН, академік Міжнародної академії богословських наук, професор Інституту сучасних гуманітарних досліджень, член Комісії з державного визнання документів про вищу духовну освіту при МОН та протоієрей Діонісій Мартишин, доктор богословських наук, завідувач кафедри українського православ’я та теології МАУП, директор духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів МАУП, професор Міжнародної Кадрової Академії.
Рецензентами наукової праці стали: видатний богослов та філософ Європи, протоієрей Ян Шафін (prof. ThDr. Ján Šafin, PhD.), доктор теології, професор, декан Православного богословського факультету Пряшівського університету у Пряшеві (Словаччина); священик Павло Бочков, доктор богослов’я, професор кафедри церковної історії Чернівецького православного богословського інституту; Віктор Воронін, доктор історичних наук, директор Центру організації наукової роботи та інновацій в освітньому процесі МАУП; Микола Головатий, доктор політичних наук, професор, заслужений працівник народної освіти.
Зрозуміло, що важливість та необхідність ґрунтовного наукового дослідження соціального служіння Православної Церкви в Україні полягає в тому, що соціальна робота церковних парафій є важливим фактором священної місії Церкви у сучасному світі. Нагадаємо, що християнин покликаний до постійного духовного розвитку і звершення, тому що православна віра дає цілісний образ світу та людини, на який він може орієнтуватися. Не випадково місія Церкви в сучасному світі включає: проповідь Слова Божого (Святого Письма), богослужіння (таїнства і обряди) та соціальне служіння ближньому. Адже йдеться про усвідомлення відповідальності християнина перед Богом, Церквою й державою, про конкретну участь кожної людини у соціальній організації життя українського суспільства. Головним у цьому контексті є те, що богословське осмислення викликів сучасного світу — це фундамент філософського й соціологічного дискурсу та стратегічний ресурс розвитку інститутів самої Церкви. Отже, соціальне служіння християнства у світлі соціального вчення Православної Церкви набуває особливого значення як для церковних парафій, так і для інститутів громадянського суспільства в Україні.
Неважко помітити, що на сучасному етапі соціально-економічного та політичного розвитку України комунікаційна роль соціальної роботи Православної Церкви набуває особливої теоретико-методологічної та соціально-практичної актуалізації, викликаної проникненням соціальної проблематики буття людства в усі сфери суспільного життя сучасного світу.
Нагадаємо, що у монографії подано виклад сучасних теоретичних засад основ соціальної роботи Української Православної Церкви і її практичної реалізації в умовах викликів сучасного світу. Показано взаємозв’язок соціальної роботи Церкви з культурними, політичними, економічними, національними змінами у житті України, осмислено проблеми в реалізації соціального служіння Православ’я та можливі шляхи модернізації окремих напрямів соціальної роботи Церкви. Спираючись на соціальне вчення Православної Церкви, автори розкривають основні поняття й напрямки соціальної роботи Церкви в сучасному українському суспільстві. Звідси основне завдання книги — дати читачеві наукові знання про соціальну місію Церкви, навчити його орієнтуватися у світі соціальної проблематики, підготувати священнослужителів, студентів та волонтерів до прийняття самостійних рішень у напрямку організації соціального служіння на церковній парафії.