Про Академію

Меню

Джеймс Кемерон дістався до Безодні Челленджэра

01 Липня 2016 15:49

Глибоководний апарат Deep Sea Challenger з відомим кінорежисером і продюсером Джеймсом Кемероном на борту піднявся на поверхню Тихого океану після занурення на дно Маріанської западини.

Офіційний представник Національного географічного товариства США Стефані Монтгомері повідомила в Twitter, що зворотний шлях зайняв у Кемерона менше 70 хвилин.

Як повідомлялося, Джеймс Кемерон став третім в історії людиною, погрузившимся в найглибшу точку Світового океану. Маститий кінематографіст дістався до Безодні Челленджера - ділянки западини на глибині майже 11 кілометрів - у 01:52 за московським часом і пробув там близько шести годин, протягом яких збирав зразки підводного ґрунту, рослин і живих організмів.

Після завершення робіт Deep Sea Challenger скинув 500 кілограмів баласту і кинувся на поверхню. 12-тонний глибоководний апарат, пофарбований в яскраво-зелений колір, був обладнаний всім необхідним для проведення фото - і відеозйомки, у тому числі, в форматі 3D. Відзняті Джеймсом Кемероном кадри ляжуть в основу науково-документального фільму каналу National Geographic. "Не можу дочекатися, коли поділюся з вами побаченим", - написав режисер в Twitter.

Кемерон разом з командою океанографів вирушив до Марианскому глибоководному жолобу, розташованому на заході Тихого океану, 19 березня. Занурення планувалося здійснити кілька днів тому, але з-за поганих погодних умов його кілька разів відкладали.

До занурення Кемерона на дно Маріанської западини люди поринали лише одного разу - в 1960 році на батискафі "Трієст" в найглибшу точку океану опустилися швейцарський інженер Жак Пікар і лейтенант ВМС США Дон Уолш.

Нинішня експедиція на дно Маріанської западини готувалася більше семи років. Глибоководний апарат Deep Sea Challenger був побудований в Австралії за підтримки Національного географічного товариства США та компанії Rolex. У конструкторських роботах та плануванні експедиції, крім Кемерона, брали участь Інститут океанографії імені Скріппса, Лабораторія реактивного руху НАСА і Університет штату Гаваї.