Міжрегіональна Академія управління персоналом

До 125 річчя від дня народження видатного представника українського консерватизму В’ячеслава Липинського, в «Саду України», Міжрегіональної Академії управління персоналом, відкрили пам’ятник відомому політичному діячеві.

 Участь в урочистій події, з нагоди ювілею, взяли викладачі та співробітники Академії, серед яких, зокрема, Голова Наглядової Ради МАУП, заслужений працівник освіти України Георгій Щокін, ректор Академії Микола Головатий, перший проректор Володимир Яровой, проректор з виховної діяльності Людмила Біжик, директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень МАУП, професор Василь Яременко, професор МАУП Юрій Шилов та поет Анатолій Логвиненко, а також студенти молодших та старших курсів Академії.

Важливість відкриття пам’ятника відому українцю, задля збереження славної історії власного народу, відзначив Георгій Щокін: «Сьогодні минуло рівно 125 років від дня народження цього видатного політичного та громадського діяча, ідеолога, науковця, який мав польське походження, але виразний український патріотизм. Весь його нелегкий життєвий шлях засвідчує відданість українській національній ідеї, щиру та непідкупну любов до України, про його намагання втілити у життя найкращу модель державного будівництва для самостійної та незалежної Української держави. Пам'ять про нього і його праці назавжди залишиться в українській скарбниці та обов’язково будуть використані в ім’я Бога та Батьківщини».

Творення національної української державності було змістом життя та найвищою політичною цінністю для В’ячеслава Липинського. Він жив у той час, коли ідея національної державності була на периферії політичних інтересів української інтелігенції. Його політичні ідеї та переконання суперечили духові часу, творили образ романтика-утопіста, політика-ізгоя, який захищає монархію, відстоює ідеї консерватизму та ієрархічну структуру суспільства. Липинський, використовуючи високу етнічну культуру хліборобської спільноти, будує власну політичну концепцію української державності та на превеликий жаль втілити її у життя він не встиг.