Міжрегіональна Академія управління персоналом

Майбутній відомий святий Сербської Православної Церкви преподобний Юстин (Попович) народився 25 березня 1894 року в Сербії у місті Вранє в багатодітній родині. При народженні йому було дано ім'я Благоє. Його життя і виховання були пов'язані з міцними православними і родинними цінностями. Необхідно зазначити, що в родині Поповичів до сьомого коліна усі були священиками.

Ікона преподобного Юстина Челійського

З дитинства майбутній святий відвідував православні монастирі і був захоплений православним богослужінням, в якому він знаходив для себе не тільки школу віри, благочестя, а й теоретичні підстави для християнської академічної богословської думки. У свої шкільні роки Благоє старанно вивчав Святе Письмо, осмислював у контексті сучасності Євангеліє і намагався максимально втілити духовні ідеали християнства в своєму власному житті.

Після закінчення школи з 1905 по 1914 рік він навчався в духовній семінарії святого Сави в Белграді, де в той час викладав майбутній святитель Миколай (Велимирович). Під час Першої світової війни Благоє трудився санітаром в армії. Споглядаючи жахи війни, страждання людини, гріх і відчай, що знищують життя людства, Благоє приймає рішення присвятити своє життя Богу, Церкві і стражденному людству, яке постійно шукає реальності живого Богоспілкування і духовної радості.

Книги преподобного Юстина і сьогодні не втратили своєї теологічної та філософської актуальності

1 січня 1916 року він приймає чернецтво з ім'ям Юстин. Образно висловлюючись, можна сказати, що його небесний покровитель святий Юстин, мученик і філософ (100–165 рр.) закликає ревного християнина до богословських і філософських праць на благо Православної Церкви. З групою молодих обдарованих семінаристів він був направлений до Санкт-Петербурзької духовної академії для здобуття вищої богословської освіти, але після революції 1917 року йому довелося перейти на богословський факультет в Оксфорді. Після закінчення навчання і глибокого вивчення богослов'я та філософії він повертається до Белграду і в 1922 році приймає сан ієромонаха.

Подальше життя ієромонаха Юстина пов'язане з викладанням в духовній семінарії в Сремських Карловцях. Пройшовши шлях богословського і філософського осмислення буття, осягнувши школу християнської аскетики, православного подвижництва, в 1926 році він захищає докторську дисертацію в Афінському університеті на тему «Вчення святого Макарія Єгипетського про таємницю людської особистості і таємницю її пізнання». Того ж року в семінарії ієромонах Юстин захищає теологічну дисертацію на тему: «Гносеологія святого Ісака Сирина».

Як справжній християнський вчений він усвідомлював необхідність видавництва богословської та духовно-повчальної літератури, саме тому бере активну участь у виданні журналу «Християнське життя», в якому регулярно частинами друкує своє фундаментальне дослідження «Філософія і релігія Ф. М. Достоєвського».

Необхідно зазначити, що його пастирське служіння було пов'язано із Закарпаттям, де він проповідував Євангеліє і розвивав церковно-парафіяльне життя в Ужгороді, Хусті та Мукачеві. Вчений і церковний ієрарх Православної Церкви України, професор, єпископ Гавриїл (Кризина), спираючись на чисельні історичні дослідження, у своїй книзі «Жітія святих Православної Церкви на Закарпатті» пише: «Ієромонаху Юстину було запропоновано прийняти єпископський сан та зайняти кафедру відновленої Мукачівсько-Пряшівської єпархії, але по своєму смиренню — він відмовився. Для багатьох у Підкарпатській Русі (Закарпатті) він став духовним батьком. Після його повернення до Сербії йому писали листи, а також багато молодих закарпатців потім стали його студентами».

Пізніше отець Юстин знову повертається до Белграду, де стає професором догматичного і порівняльного богослов'я. Особливість і унікальність богословських праць преподобного Юстина полягає в тому, що у своїх книгах і духовних бесідах він уміло поєднує досягнення сучасної філософії і православної богословської думки. У 1938 році разом з іншими сербськими мислителями він заснував Сербське філософське товариство.

Для багатьох на Закарпатті преподобний Юстин (Попович) став духовним батьком

Архімандрит Юстин вільно володів російською, грецькою, англійською та німецькою мовами. Його праці і сьогодні не втратили своєї теологічної (догматичної) та філософської актуальності. В своїх книгах, які незаперечно належать до скарбниці православної літератури, святий розмірковує про Боголюдство Христа Спасителя, абсолютні цінності, релігійні вектори розвитку суспільства, вічність і шукає сенс життя, спираючись на вчення великих святих отців Православної Церкви.

Вивчаючи книги преподобного Юстина, стає цілком зрозумілим, що вивчення історії та життя святих формує ціннісний світогляд сучасної людини, допомагає їй розібратися в питаннях віри, молитви, духовного життя, аскетики, а також надає можливості вибудовувати гармонійні відносини з ближніми у дусі любові, смирення, духовної радості, подяки.

З травня 1948 року в монастирі Челіє, поблизу Валево, архімандрит Юстин став православним духівником для багатьох православних християн і майбутніх видних архієреїв Сербської Православної Церкви. Духовний отець багато часу свого життя присвячує не тільки молитві, посту, богослужінню, а й літературній праці, богословським дослідженням, перекладацькій та видавничій діяльності. Помер архімандрит Юстин у свято Благовіщення, 7 квітня 1979 року, в Челійській обителі.

Вшановування преподобного Юстина (Поповича) почалося відразу після його смерті і
набуло значного поширення далеко за межами Сербії

Вшановування преподобного Юстина почалося відразу після його смерті і набуло значного поширення далеко за межами Сербії. Ще за життя архімандрита Юстина називали святим і «совістю Сербської Православної Церкви і сербського народу», а незабаром після смерті ікони з його зображенням стали розповсюджуватися у Сербії, Греції, Франції та США. Багато вірян приїздять до монастиря Челіє для молитви біля його могили. Отже, духовне життя для святих — це не володарювання букви закону, це не чиста філософська абстракція, це не юридичний закон, не політичне царювання, в якому питання відданості земній владі, керівництву, людській славі стоять вище за християнську любов, віру, надію, справжню християнську соборність, людську свободу та гідність. Духовне життя святих — це дихання свободи, спілкування у любові Христовій. Формалізм, «буква закону», схоластика, мертві обрядові поняття — другорядні для православного християнина порівняно з питаннями особистісного творчого пошуку Творця, зустрічі з Богом та радістю Євангельського Одкровення.

Офіційно Архієрейський Собор Сербської Православної Церкви на своєму робочому засіданні 29 квітня 2010 року одностайно прийняв рішення про внесення ім’я архімандрита Юстина до диптиху святих Православної Церкви як преподобного Юстина Челійського.

12 червня 2014 року були віднайдені мощі преподобного Юстина і перенесені у раці до храму архангела Михайла у монастирі Челіє. День церковної пам’яті преподобного Юстина Челійського 14 червня.

Протоієрей Діонісій Мартишин