Міжрегіональна Академія управління персоналом

«Небесна музика натхнення та творчості» —
духовна бесіда на Великій піст

Розмірковуючи над значенням Великого посту для духовного життя православного християнина, нагадаємо, що Великий піст — це період духовного та богословського збагачення людини. Прикро бути свідком того, що для багатьох сучасників піст — це лише постійні думки про пісний стіл (варену картоплю, олію, квашену капусту, буряк та інші кулінарні захоплення). До того ж, ще й додаються хибні аскетичні уявлення: нібито у піст не можна сміятися, радіти кожному дневі життя, ходити у гості та спілкуватися один з одним; нібито Бог у період посту чекає від нас на те, щоб ми були постійно сумними, розчарованими, зануреними у власну темряву відчаю, спокуси та скорботи. З упевненістю можна стверджувати, що від такої омани «духовності» та пустелі «святості» життя буде радіти тільки ворог роду людського — сатана, оскільки йому вдалося спотворити слова Святого Письма і християни вже не пам’ятають Євангельського Одкровення: «Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони» (Мф. 6:16).

Світ духовної трапези

Навпаки, сучасна людина у часи політичних криз, економічних потрясінь і духовних катастроф, як ніколи, зголодніла за живим словом Живого Бога. Тому під час посту важливо не лише постувати тілом, а й глибше розумом занурюватися у Слово Боже, розмірковуючи над богословською скарбницею Православної Церкви та релігійної філософії. Багатьом парафіянам, які не можуть суворо дотримуватися посту за станом здоров’я, треба більше приділяти уваги духовному зростанню: спогляданню богословських істин у житті, читанню богословської й філософської літератури. Таким чином, за сорок днів посту вони мають чудову можливість отримати для себе певний духовний зиск, прочитавши більше книжок богословського спрямування. Саме у піст, не зайвим буде навернення людини до світу духовної трапези — літератури, оскільки література — це світ духовних сенсів буття, цінностей, мотивації, інтересів, небесна музика натхнення та творчості.

Нагадаємо, що Великій піст — це, передусім, духовний шлях пізнання Бога. А це — збагачення власного внутрішнього досвіду духовного буття, пошук самого себе, творче філософське й інтелектуальне сходження вгору — до Богопізнання. Під час посту важливо оновитися душею, тілом і розумом, осмислити власне життя, намітити певні цілі, сформувати стратегію руху і напрямку. Саме цьому нас навчає богословська думка Православної Церкви. Варто завжди пам’ятати, що богослов’я Церкви — це не мертвий матеріал семінарських конспектів майбутніх священнослужителів, академічних роздумів богословів, це, насамперед, вічне актуальне слово Творця Всесвіту, звернене до кожного християнина та людства загалом.

Література — це світ духовних сенсів буття

Відомо, що духовне життя людини — це шлях до спасіння, це постійна нескінченна боротьба за справжнє, повноцінне, цілісне буття в Бозі, без жодних метафізичних спекуляцій, ідеологічних чи політичних перекручувань, бабських забобонів, усіляких відходжень від Істини. У цьому й полягає особливе значення періоду Великого посту, коли ми кожної неділі, згадуючи події з життя святих, святкуючи, відзначаючи важливі дати церковної історії, наближаємося до справжнього Богопізнання, дякуємо Отцю Небесному за духовну радість, земне щастя й випробування на шляху спасіння, оновлення й прозріння.

Саме у Великій піст відчутно весняне оновлення духу, радість живого Богоспілкування. Духовне життя християнина — сповідь, святе Причастя, храмова та домашня молитва, подяка Богові, постійні роздуми над Словом Божим, міркування над буттям та викликами сучасного світу — є динамічним шляхом духовно-морального, інтелектуального, богословського зростання. Отже, у житті Церкви закладені величезні потенційні інтенції розгортання повноцінного, цілісного людського буття. Мусимо пам’ятати, що у певні періоди людської історії церковна думка, соціальне вчення Церкви може стати новим імпульсом соціальної та духовної динаміки розвитку суспільства та сучасної цивілізації. Наше суспільство прагне живого, сучасного, зрозумілого слова про релігійну віру, пошук Бога та духовне буття, яке, на жаль, у великому дефіциті у сучасній церковній проповіді. Вочевидь, що не можна розмовляти з сучасною людиною про історію Церкви, богослов’я, духовні ідеали, християнські цінності мовою богословських підручників XVIII — XIX сторіччя. Необхідно зрозуміти, що динаміка духовного життя кожного християнина сьогодення — складна, суперечлива, багатогранна та різноманітна.

Духовний шлях пізнання Бога

На нашу думку, якщо в історії Вселенських Соборів ми споглядаємо динамічні явища розвитку богослов’я, богослужіння, філософської рефлексії і загального парафіяльного буття, то й у ХХI сторіччі нашому погляду мають відкритися не менш яскраві сторінки розвитку величі Церкви і сили благодаті Святого Духа. Варто наголосити, що внутрішні ресурси Церкви невичерпні. Саме про це пишуть святі отці, видатні богослови, релігійні мислителі й філософи. Звідси органічно випливає й особлива відповідальність кожного християнина за можливість передання живої власної віри молоді та наступним поколінням. Адже православні християни не на небесах, не у стінах старовинних храмів і соборів, а у реальному житті суспільства мають бути свідками Божої мудрості, любові, турботи, милості, прощення, а не войовничими невігласами темного «середньовіччя», радикальними фанатиками від обряду і марновірства.

Протоієрей Діонісій Мартишин,
доктор наук з державного управління, доктор теології, доцент, завідувач кафедри теології та християнської комунікації МАУП

Цілком зрозуміло, що змінюються покоління, які живуть на планеті, їхня ментальність, світосприйняття, а, отже, і Церква мусить це враховувати, звертаючись до сучасників. Церква — це живий Боголюдський організм, який постійно розвивається в історії та культурі. Тому, під час Великого посту читаймо Євангеліє, послання святих апостолів, перечитуймо богословські книжки, думаймо над життям святих подвижників Церкви Христової і творчо осмислюймо філософську та історичну літературу, присвячену релігійному шляху людства — шляху до храму віри, надії, любові, до спасіння у вічності. Святе Письмо закликає нас: «Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така про вас воля Божа у Христі Ісусі. Духа не вгашайте. Пророцтва не зневажайте. Все досліджуйте, доброго держіться» (Фес. 5: 16–21).

Протоієрей Діонісій Мартишин,
доктор наук з державного управління,
доктор теології, доцент,
завідувач кафедри теології
 та християнської комунікації МАУП