Навчання у МАУП

Меню

Рушійна сила християнської проповіді — духовна бесіда на свято святих рівноапостольних Кирила і Мефодія

У день пам'яті (24 травня) великих слов’янських просвітителів, святих рівноапостольних Кирила і Мефодія — творців слов’янської азбуки, проповідників християнства, перших перекладачів богослужбових книг з грецької на слов’янську мову православні християни черговий раз замислюються про власне духовне, освітянське та місіонерське служіння Православної Церкви у сучасному світі. Історичний досвід Православної Церкви свідчить про те, що стагнація на церковній парафії починається з розриву духовних та соціальних зв'язків між людьми. Вочевидь, що у сучасному суспільстві відбуваються не завжди позитивні зміни в політиці, економіці, культурі та повсякденній діяльності людей, що в свою чергу зумовлює і гостру кризу духовної ідентичності Українського Православ'я.

Цілком зрозуміло, що християнське богослов'я відіграє важливу роль у процесі формування людської особистості і суспільства поряд з філософією, літературою і мистецтвом. З точки зору Церкви, богословські ідеї, релігійні цінності, духовні інтереси реалізуються в діяльності не лише релігійних організацій, а й у житті багатьох світських громад та об’єднань, органічно вплітаючись в існуючу соціальну систему сучасного суспільства як фактор її стабільного функціонування і розвитку глобального світу.


Ікона великих слов’янських просвітителів, святих рівноапостольних Кирила і Мефодія

Багатогранні дослідження історії Церкви, християнської богословської думки підтверджують ту точку зору, що релігія відіграє найактивнішу роль в суспільстві, служить сполучною ланкою між культурою, політикою і економікою. Саме у богослов'ї Православної Церкви зароджуються ціннісні орієнтації людини, які виступають духовним джерелом і ціннісною мотивацією тієї чи іншої програми розвитку суспільства, хоча, цей процес сам по собі вкрай складний і суперечливий.

У сучасних умовах сьогодення гостро стоїть проблема християнського місіонерства і церковного просвітництва, яке визначається активністю і зацікавленістю суспільства в питаннях духовної освіти і релігійного виховання. На нашу думку, у процесі бурхливого розвитку інформаційних технологій релігійні цінності, на превеликий жаль, поступово перетворюються в основний продукт масового споживання.

Відомо, що здебільшого проблема духовного оновлення і відродження церковних парафій підміняється реанімацією консервативної ідеології минувшини в житті Церкви і її застарілої «нової» адаптації до сучасних викликів часу. Глибоко переконані, що православна громадськість жодної поставленої мети своєї священної місії не зможе вирішити, якщо буде озиратися виключно тільки в минуле. Вона просто втратить здатність до сталого розвитку Церкви і перетвориться в маргінальне середовище фанатиків, радикалів, наляканих складними процесами сьогодення.

Вибір шляхів розвитку християнського місіонерства пов'язаний з конкуренцією альтернативних проектів духовного оновлення церковного життя, орієнтованих або на цінності сучасної комунікації (ЗМІ), або на пошуки власних релігійних моделей розвитку, іноді незрозумілих сучасній людині. Варто погодитися, що життя Церкви не завжди підпорядковується загальним правилам розвитку сучасного суспільства. Незважаючи на наявність критики на адресу духовенства і віруючих, церковна спільнота демонструє надзвичайну стійкість духовних і соціальних зв'язків і релігійної свідомості навіть в умовах найрадикальніших змін сучасного суспільства. Йдеться про літургійні форми богослужбових традицій. У цій ситуації саме богослужбова традиція Православної Церкви служить не тільки символом безперервності духовного спілкування людини і Бога, а й критерієм меж літургійної інновації, а також мірилом інтенсивності і спрямованості місіонерської та соціальної активності церковних парафій.

Звісно, сучасні форми і методи катехізації, місіонерства і просвітницької роботи Православної Церкви перебувають у процесі постійного розвитку, перетворення, інновацій, які мають складний багатовимірний ідейно-змістовний характер. Новий сенс і значення в житті Церкви набувають різноманітні Інтернет-технології, що залежать від скороминущої соціальної, економічної та інформаційної структури сучасного суспільства. Також і деякі форми церковного життя, які становили основу традиційної культурної та просвітницької політики християнства, відходять на другий план, поступаючись місцем новим моделям комунікації і соціальних явищ. Зазначимо, що процеси глобалізації, культурне зближення багатьох християнських спільнот, що належать до протестантизму або католицтва, оголюють глибинні механізми різних духовно-культурних систем по лінії розривів і розломів в різних сферах життя християнина сучасного періоду церковної історії.


Пам’ятник святому рівноапостольному Кирилу, великому Учителю Слов’янському (МАУП)

Більшість істориків і богословів визнають, що Церква вступає в принципово нову епоху — в епоху інформаційного суспільства. Це нове духовне явище в житті християнства підлягає всебічному вивченню. Не викликає сумніву, що саме сьогодні, як ніколи, ЗМІ істотно впливають на трансформацію структури і сутність змісту церковної місії, на логіку розгортання і саму технологію місіонерської діяльності християнства в усій її багатовимірності.

З одного боку, Церква має справу з умовно агресивною політикою деяких ЗМІ, які продовжують загальні тенденції радянської атеїстичної системи, яка обмежує діяльність Церкви, а з іншого, — прискореного інформаційного розвитку суспільства, яке робить актуальним виокремлення змістовних основ самого християнства для «споживчого попиту» і «споживання». Разом з тим, на перший план виходять і альтернативні тенденції розвитку церковного життя пострадянського простору.

Навіть прихильники консервативного, традиційного укладу проповіді, богослужіння та соціального служіння Православ'я все ясніше усвідомлюють загальні параметри просвітницького та місіонерського проекту, протилежного процесам секуляризації. Православна Церква, опановуючи сучасні технології, поступово виробляє і своє бачення альтернативної стратегії місіонерства, для опису якої використовують сучасну мову філософії, соціології і навіть політології.


Пам’ятник святому рівноапостольному Мефодію, великому Учителю Слов’янському (МАУП)

Таким чином, Православна Церква виступає в процесі глобалізації не просто як об'єкт і як пасивна перешкода на шляху науково-технічного прогресу, а й як суб'єкт. Церква свідомо і активно протистоїть негативним процесам секуляризації — особливо її ціннісній, так би мовити, змістовній політиці. Підйом нової атеїстичної хвилі в ЗМІ, виступи окремих політиків проти місії Православної Церкви — все це призводить до надзвичайно актуальної проблеми щодо розуміння місії Православної Церкви у сучасному суспільстві.

Подобається це церковним людям чи ні, але, швидше за все, багато цінностей релігії, основні богословські ідеї і принципи, підлягають певній духовній переоцінці, богословському переосмисленню. Те, що вчора здавалося непорушним і вічним для багатьох, сьогодні вже може бути нікому не цікавим і життєво неважливим. Мова йде про певні літургічні обряди, символи, ідеї та богослужбові прообрази.

Такий стан речей змушує церковних ієрархів, богословів, рядових священнослужителів і мирян, на новому богословському рівні осмислити зміст, сенс, суть місії і катехізації Церкви і заново звернутися до скрупульозного богословського аналізу життя і проповіді святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, які, як співає Церква, «манною науки богомудрої нагодували народи слов’янські» (Після полієлея — сідальний, гл. 4). Розмірковуючи над питаннями історії Православ'я в Європі та Україні, осмислюючи християнство як частину духовної і політичної культури усього світу, нагадаємо собі, що саме Православ'я має місіонерську основу і богословське натхнення. Ми ніколи не повинні забувати, що православна віра була посіяна на нашій землі святими Кирилом і Мефодієм у відповідь на споконвічний євангельський заклик: благовістити Христа усім народам, нести Благу Звістку тим, хто сидить «у темряві і тіні смертній».


Протоієрей Діонісій Мартишин, доктор наук з державного управління,
доктор теології, доцент, завідувач кафедри теології та християнської комунікації МАУП

Богословські ідеї, думки та місіонерські прагнення святих рівноапостольних Кирила і Мефодія актуальні сьогодні, як ніколи. Вони постійно нагадують нам, що сенс місії Православ'я полягає в тому, щоб навернути жителів Європи і багатьох країн світу до свідків Христової істини і любові. Православ'я — це не етнічно-церковна колонія Стародавньої Візантії або Риму, а рушійна сила християнської проповіді про Воскреслого Христа і саме цілісне радісне життя усього людства з Богом.

Для святих Кирила і Мефодія християнство є новою звісткою про життя, смерть і Воскресіння Христа Спасителя. Православ'я проповідує про те, що істина про спасіння, спокуту і освячення людства принесена з небес, цілісність і повнота буття людині дані не знизу (політика, філософія, етика, література, естетика), а зверху — від Бога (Біблійне Одкровення).

 

Протоієрей Діонісій Мартишин

Поділитися посиланням: