Атмосфера творчого натхнення
Християнська теологія — це багатоголосся святих Церкви у різні історичні періоди християнства, які постійно розмірковували про Бога, Церкву і духовне буття людства. Наголосимо, що для святих Церкви жодне серйозне питання про життя людини не вирішується у відриві від питання про Бога. Це стосується естетики, метафізики, епістемології, етики, соціології і антропології. Одним словом, якщо питання про існування Бога є неважливим для сучасної людини, то і питання християнської теології, соціального вчення, історії Церкви ніколи не буде для неї визначним. Радше за все, без духовного занурення в життя Церкви, сама соціальна думка Церкви перетвориться у визначення з підручника соціології, набір інтелектуальних схем, таблиць, які не мають жодного відношення до життя людини.
І навпаки, розмірковуючи про Бога, життя Церкви і святих, людина отримує духовний ключ, за допомогою якого відкриваються для неї скарби християнської духовної спадщини. Саме у світлі цього питання набуває сенсу найважливіше з того, що можуть сказати сучасному людству святі Церкви Христової. Тема життя святих викликає увагу не тільки серед істориків Церкви, а й серед світських науковців загалом. У книзі А. Богданенка і Д. Мартишина «Мозаїка духовного буття Православної Церкви», яку видало видавництво Ліра-К, справедливо зазначається, що процес вивчення життєпису святих Православної Церкви має багато вимірювань, що обумовлює різні вектори його вивчення. Нагадаємо, що книга являє собою короткий нарис життєпису святих Православної Церкви. Життя святих зображені не тлі суспільно-політичного та культурного життя України. Це дозволяє краще зрозуміти шлях духовного буття православного християнина і духовну скарбницю знакових постатей православної духовності.
Зауважимо, що саме під час війни, руйнування і хаосу відоме київське видавництво Ліра-К прагне розбудовувати культурне, творче, інтелектуальне і просвітницьке життя України через видання книг з історії, літератури, культури, релігії, філософії, фольклору, українознавства і актуальних питань сучасної науки. Культура і духовність розквітають там, де творчі люди, високопрофесійні колективи, окремі сподвижники видавничої справи розвивають атмосферу творчого натхнення і свята народження книги.
Наголосимо, що Православна Церква виникла і розвивалася у певній історичній, культурній і політичній парадигмі розвитку людства. Отже, науковий шлях вивчення життєпису святих формується у річищі історії, культури, у динаміці суспільного життя, без чого неможливо зрозуміти духовні ідеї, мотивацію, прагнення та інтереси святих Церкви Христової. Розбити дзеркало історичних міфологем Церкви, хибних казкових уявлень про життя святих і показати життя подвижників віри і благочестя як реальний приклад духовного буття сучасної людини, — це важке завдання для науковця.
Богослов’я святих отців Церкви відстоює першорядне значення практичного духовного благочестя, молитви, християнської аскетики, богослужіння перед схоластикою суто академічного кабінетного теологічного дискурсу. Абстрактному інтелектуальному та історично об’єктивованому уявленню про Бога святі протиставляють індивідуальний релігійний досвід пізнання Бога. Бог для святих відкривається у богослужбовій практиці життя Православної Церкви. Знання Бога передбачає «переродження» людини, причому переродження визначається моральним дотриманням євангельського закону. Життя святих — це певний містичний досвід практичного благочестя. Розмірковуючи над сторінками книги «Мозаїка духовного буття Православної Церкви», можна дійти до певного висновку, а саме, що життя святих формує «соціальне» розуміння становлення і розвитку Православної Церкви, що, у свою чергу, передбачає суспільно корисну діяльність християнського світу.
Об’єктивне і чесне вивчення життєпису святих — це науковий виклик, і аж ніяк не суто теоретичний, оскільки життя святих є практичним мірилом того, чи зберегло християнство свою справжність, силу Христову і добру волю до трансформації сучасного світу. Саме життєписи святих допомагають науковцю і християнину виплутатися з інтелектуальних схем академічної теології і звернутися до практики церковного життя і богослужіння. Невипадково, половина православної літургійної гімнографії, богослужбові тексти присвячені саме життю святих. Православна теологія завжди схильна до історії, до історичного дослідження життєпису святих. Це почуття історії ще більше загострилося великою духовною, політичною, національною і історичною катастрофою атеїстичного радянського періоду XX сторіччя.
Зважаючи на те, що життя святих з давніх часів визначально впливає на Церкву і поведінку соціуму, виникає потреба глибокого розуміння агіографії (житійної літератури) замість формального історичного дискурсу. Передовсім назріло наближене до сучасного життя людини ширше розуміння духовних творів святих отців Церкви. Для кожного православного християнина святі Церкви Христової — не лише величні символи релігійної духовності, а й наставники істини, справжні приклади жертовного відданого життя Богові. Святі — це премудрі мандрівники у глибини людського духу, благословенні предтечі нового світу — майбутнього Царства Божого. Саме тому Православна Церква постійно молиться до Бога і святих, просячи у Творця милості рідному українському народу і усьому світу.
Святі Церкви навчають сучасні християнські громади споглядати в історії людства шлях єднання з Богом. Історія Церкви — це історія спасіння, творчості, оновлення і справжньої духовної трансформації. Православна віра встановлює у житті суспільства духовний компас, щоб людство не заблукало в нетрях історичного хаосу. Життя святих узаконюють ієрархію духовних цінностей, унаочнюють червону нитку людської історії, серцевину її вищого, вічного сенсу. Адже історія Церкви — не раціоналістична, і навіть не догматична, вона швидше, містична. Богослов’я і книги святих отців як «дріжджі», на яких підходить «тісто» теологічної рефлексії, думки Церкви і її соціальної дії.
Наголосимо, що святі Церкви Христової мали реальне духовне знання зустрічі та спілкування з Богом, і в цьому цінність їхнього свідчення. Вони зустрічаються з Богом, Богородицею, пророками і апостолами «віч-на-віч», розмовляють з Ними. Бог християнської Церкви є істинним Живим Богом. Христос — Бог особистісного спілкування з людиною. У досвіді спілкування Бога зі святими Христос відкриває Себе як Шлях, Істину і Життя. Особистісний Бог є для Церкви джерелом та причиною людського буття. Для святих, істина про Бога — це не одна з приватних «релігійних» істин філософії, релігієзнавства, не одна з можливих філософських відповідей на проблему Бога, яку науковці могли б оцінити з точки зору «об’єктивно, чи не об’єктивно». Істина про Бога — це відповідь святих на любов Бога, це питання життя і смерті, це виявлення таємниці нашого існування, нашої можливості досягти цілісного, гармонійного і справжнього життя у Бозі, не підвладного часу та смерті.
Життєписи святих (агіографія) — це не набір умоглядних положень художньої літератури, не абстрактна теорія історії Церкви, і навіть не моральна інтерпретація християнської реальності, а динамічне духовне знання, отримане через тернистий шлях спілкування святих з Богом і світом. Кожен автор життєпису святих лише виходить за межі об’єктивного сприйняття світу. Письменник як живописець намагається передати на полотні унікальність життя святого, його духовне обличчя, ідеї, оскільки він сам його бачить у світлі церковного буття і виражає в художніх, символічних образах те особливе, неповторне ставлення, що виникає між святими, реальністю духовного і матеріального світу, що він намагається зобразити засобами літератури. Його не цікавить фотографічна історична точність, архівні матеріали, інакше автор життєпису був би професійним істориком — науковцем, а не письменником, вічним пілігримом на шляху осягнення істини і сенсу буття. Він тому і є письменником (художником), що прагне розкрити навіть у найменших предметах повсякденного побуту «сяйво» унікального Логосу Істини Христа, яке має освітлювати життя сучасників.
Життя святих, які осмислюються читачем через християнську аскезу, мають розглядатися як певні універсальні моделі духовного життя та християнського ставлення до світу. Життєписи святих краще виявляють себе не тільки в глибині християнського серця, чи у богослужінні Православної Церкви, вони характеризують суспільне і культурне життя Церкви у певні історичні періоди, відображаючи сутність людської історії. Життя святих — це певний тип мистецтва, в якому відображено молитовну й містичну повагу до створеного світу, ставлення до нього як до дару любові, в якому присутнє прагнення пізнати Бога, світ і людину. І саме тому досвід життя святих, їхні приклади життя — це певна духовна мозаїка, яку віками складала Православна Церква із величезної кількості камінців хвилювань, болю, печалі, роздумів, віри, мужності, мудрості, боротьби, любові, радості й надії. Світогляд святих підтверджується життям, в якому не існує роздвоєння між словом і діянням. Святий — це вчитель, лікар і свідок Божої любові, хто б там що не говорив із представників атеїзму або скептицизму. Святі наголошують на тому, що навчати людей тому, чого сама не досягла у духовному житті людина, — це все одно що поїти водою і годувати їжею, що художник намалював на картині.
Життєписи святих розкривають світ пізнання Бога, Церкви, історії, минулого, майбутнього і сьогодення. Отже, осмислимо шлях святих. Це не лише шлях матеріальних, економічних, політичних і культурних досягнень Православної Церкви, а і шлях спасіння, реалізації духовного покликання людства. Святі Церкви не нав’язують людині різні істини, правила і заборони, вони, насамперед, допомагають осягнути реальність питань життя з Богом. Святі Православної Церкви нагадують нам, що Україна у самому зародженні своєї національної, культурної та державної самосвідомості, у самій купелі свого християнського хрещення та колискових духовних історіософських пеленах святого рівноапостольного князя Володимира знайшла в собі православну, а не іншу якусь душу, і знайшла в ній Боже одкровення свого історичного шляху раз і назавжди. Історичний досвід України свідчить, що навіть у лихі часи історії народ України не змінював своєї православної ідентичності, свої творчі й духовні ідеали.
Духовно-просвітницький Центр
імені Святих Апостолів