Благословенними шляхами святих апостолів
Духовно-патріотична, національно-громадянська і універсально-державницька позиція Міжрегіональної Академії управління персоналом базується на засадах моралі, відповідальності, конструктивізму, патріотизму, наукового і релігійно-філософського осмислення буття, оскільки сьогодні Україна ― лампада жертовної мужності, відваги, свободи і надії всього світу. І саме тому одним із важливих напрямів місії духовно-просвітницького центру імені Святих Апостолів МАУП є духовно-моральна консолідація представників різних християнських конфесій і світських науковців в єдине русло духовної культури в умовах викликів глобального світу і на основі поліконфесійності, поліетнічності й полікультурності. Наш центр крокує святими благословенними шляхами святих апостолів, пам’ятаючи слова апостола Павла: «Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12:18).
Рух екуменічного об’єднання православних християн у світі активізувався в останні кілька років, зокрема, подвижницькою і архіпастирською діяльністю Його Всесвятості, Архієпископа Константинополя ― Нового Рима і Вселенського Патріарха Варфоломія І (Архондоніса), який усі сили розуму і свого люблячого серця віддає нашій рідній Україні. Знакова особистість сучасного Православ’я, людина високих духовно-моральних якостей, архіпастир схожий на святих отців Церкви аскетичним життям і жертовним євхаристичним служінням Богу, Вселенській Церкві і українському народові. Відомо, що він веде активну просвітницьку екуменічну й екологічну діяльність у всьому світі, де він знаходить значну підтримку серед духовенства різних конфесій. Впливовість екологічної діяльності Вселенського патріархату і патріарха Варфоломія (Зеленого патріарху) визнана в усьому у світі багатьма науковцями, захисниками навколишнього середовища і політиками.
Архієпископ Константинополя ― Нового Рима і Вселенський Патріарх Варфоломій
Константинопольський патріархат на чолі з патріархом Варфоломієм, вибудовує нові моделі взаємодії Вселенського Православ’я з сучасним світом. Зауважимо, що патріарх у виступах, проповідях та інтерв’ю постійно говорить про європейський і цивілізаційний вибір вільного Українського Православ’я, на противагу хибному руху «імперського Православ’я». Він закликає християн до відваги бути чесними задля зміни ситуації в Україні і всьому світі. Змінити глобальний світ можна на фундаменті єдності, соборності, професійною діяльністю в багатьох сферах через катехізацію, євангелізацію, соціальне служіння, через очищення церковно-парафіяльного життя від «викривлень» політики, зберігаючи духовно-моральну автентичність східного християнства і критичного ставлення до політичних подій в Україні, Росії та Європі.
Отже, актуалізується завдання глибинного переосмислення, зміни змісту актуалізації християнської теології у вимірах сьогодення, що вимагає ґрунтовного осмислення здобутків, проблем, перспектив діалогу теології і філософії, розвитку нової української теологічної школи в університетах.
Вселенський патріарх Варфоломій залучає компетентних експертів широкого кола громадськості до обговорення реальних проблем глобального світу, консолідує наукові, громадські, державні сили через пробудження духовно-морального потенціалу суспільства й кожної особистості. Про це свідчить не лише велика кількість проповідей, промов, звернень Всесвятійшого Варфоломія, але і його унікальна просвітницька місія.
Реалізацією цієї священної справи Вселенського Православ’я в Україні займається місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» і особисто Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл (Аніщенко). Варто наголосити, що єпископу Михаїлу, безперечно, притаманна чудова риса таланту ― тримати руку на пульсі життя. Богослов, архіпастир не обходить гострих кутів нашої сучасності, намагаючись вибудовувати церковну комунікацію з представниками ЗМІ і українською творчої інтелігенцією.
Важко судити, хто правий, а хто ні, в цій карколомній круговерті «канонічного протистояння» Українського Православ’я (УПЦ і ПЦУ) ― звідки і з чого виникають негативні проблеми у церковному житті православного християнина. Мабуть, беззаперечно те, що причиною всіх цих бід є трагічна і суперечлива історія України.
Європейський і цивілізаційний вибір вільного Українського Православ’я
Суперечки, спори, непорозуміння пронизують будь-яке суспільство в усі часи й формації. Тож пошук ідеальної форми організації церковного буття ― процес безкінечний. Лише треба шукати. Саме на це й спрямована архіпастирська й просвітницька діяльність талановитого єпископа Михаїла. Запозичуючи лише найкраще в житті Константинопольського патріархату, єпископ Михаїл створює в Україні християнську атмосферу добротворення у соціокультурному вимірі, акцентуючи увагу науковців, перекладачів, журналістів на питаннях християнського активізму, молодіжного служіння, просвітництва створюючи зону солідарності й любові до Євангелія.
Священику, вірянину, вдумливому, творчому комунікатору, духовно-інтелектуальній особистості сьогодення буде корисно долучитися до діалогу представників різник конфесій. Ось і цього разу директор духовно-просвітницького центру імені Святих Апостолів МАУП протоієрей Діонісій Мартишин приєднався до презентації і популяризації першого богослужбового Євангелія українською у перекладі з грецької. Богослужбове Євангеліє (апракос) було видано Ставропігією Вселенського Патріархату в Україні за фінансової підтримки Української Православної Церкви США. Це перше за кілька століть Євангеліє-апракос українською є новим, удосконаленим перекладом з грецької, видане у православному середовищі для богослужбового вжитку за прикладом грецької літургійної традиції. Безперечно, що така подія може стати поштовхом для спільної праці всіх християнських юрисдикцій для створення одного варіанта Святого Письма у перекладі українською, який би став однаково авторитетним для усіх.
Відомо, що у сучасній церковній історії просвітницька діяльність Православної Церкви не завжди і не всіма вченими вивчається як окремий і основний напрям священної місії Церкви. Деякі науковці розв’язання проблем науки, освіти, культури та просвітництва у священній місії Церкви ототожнюють з катехізацією, або ж, взагалі, сфера просвітництва Церкви не аналізується зовсім. На противагу цьому, варто зауважити, що поняття «просвітництво» означає певне «провадження життя», особливе ставлення до науки, освіти, буття. Тут доречно сформулювати: православні християни відрізняються не тим, що вони переконані в істинності тверджень, які інші вважають хибними, а радше ― участю в певному виборі життєвого шляху освітянами і науковцями, який визначає сенс усього їхнього існування у парадигмі єдності віри і розуму. Наголосимо, що православна віра, теологія, охоплюють певну форму буття, а не певну сентиментальну форму сподівання, надії та мрії. Теологія Церкви ― це особливий вид усвідомлення місця Бога, Церкви у світі і сьогоденні, особлива поведінка усієї християнської громади.
Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) і протоієрей Діонісій Мартишин
На нашу думку, культурно-виховний напрям просвітницької діяльності Православної Церкви можна означити як окрему духовну місію християнства у сприянні розвитку культури, виховання і освіти. А для цього сучасній Церкві належить мати власну прозору, публічну і культурну, соціальну і місійну політику, принципом якої буде максимальне залучення християн та церковних інститутів до процесу багатогранного культурного життя, поширення і використання продуктів культури, створення умов для повноцінного задоволення культурних, освітніх та інформаційних потреб сучасної людини.
Безперечно, що дикі ринкові відносини, тотальна комерціалізація негативно впливають на розвиток культури, науки, освіти, систему просвітницької діяльності Церкви, а також культурно-виховну діяльність закладів культури і мистецтва. Далеко не всі церковні парафії можуть пристосовуватися до ринкової стихії. Зрозуміло, що наукова, духовна, виховна і просвітницька література не можуть конкурувати з виданнями розважального характеру. А саме тому відбувається скорочення бібліотек, книгарень, накладів кращих здобутків церковної літератури.
Православна Церква наголошує, що без гарантії культурної ідентичності, освіти та інформації для усього глобального людства не може бути гарантована людська гідність, і цілком реалізовані й інші права людини. На основі викладеного можна погодитися з тим, що конче необхідно розширювати духовно-просвітницьку місію Православної Церкви, всебічно розвивати культуру та підтримувати духовне виховання особистості. Церква є громадою дітей Божих лише тоді, коли вона існує для усього світу. Саме тому Церква може називатися інституцією світла, правди і духовного оновлення людства. Нові завдання в галузі розвитку сучасної культури потребують і нового підходу священнослужителів, теологів, вірян до формування священної місії Православної Церкви в умовах викликів глобального світу. Поняття «просвітництво» невід’ємне від цього контексту, воно справді знаходить своє визначення у щоденному прояві дієвої православної віри.
Духовно-просвітницький центр імені Святих Апостолів МАУП