Духовний код українського державотворення
Православна Церква України осяює світ не лише красою церковного співу, богослужіння, іконографії, яскравими досягненнями народної творчості і високим філософським вільним мисленням, вона уславлюється в історії іменами видатних церковних ієрархів, богословів, які завжди в меншості, але на передовій духовної боротьби за свідомість і національну ідентичність українського народу.
Українське Православ’я постійно фокусується на просвітницькій, педагогічній діяльності, оскільки розвиток теології, богословська рефлексія, філософський пошук істини були і залишаються основними напрямами духовної місії Православної Церкви. Це духовна основа української історії, державотворення. Саме тому без визначення ролі Православної Церкви у процесах українського державотворення неможливе розуміння й фактичне знання історії України.
Митрополит Іларіон (Рудник)
Більше того, без з’ясування суті духовно-ідейних поглядів сучасного християнина абсолютно неможливим є пізнання сучасної політичної мапи України, системи мислення релігійної людини, логіки вчинків віруючого серця, розуміння християнським світом власного покликання на землі.
Безперечно, в житті України переплітаються різні конфесії, але в історичному і соціологічному контексті при вивченні проблем українського державотворення духовна діяльність Українського Православ’я має пріоритетне значення. Першоієрарх Української Православної Церкви Канади (УПЦК), архієпископ Вінніпегу і Центральної єпархії, митрополит Іларіон (Рудник) розмірковує: «Відродження та духовне оновлення Українського Православ’я — це одвічна мрія багатьох поколінь українців, чия православна віра протягом радянських часів руйнувалася відчаєм, апатією, розчаруванням, інфантилізмом, з’яничаренням колоніальної вторинності...
І сьогодні на шляху утвердження свободи Українського Православ’я православним християнам потрібно мужньо протистояти мерзоті запустіння у зневірених серцях своїх сучасників».
У світській і почасти атеїстичній історіографії усталеним є судження про духовний занепад Православної Церкви з її надзвичайним консервативним поглядом на світ і відсутністю соціальної думки. Така точка зору не цілком справедлива, оскільки сьогодні ми є свідками нового піднесення духовно-просвітницької, соціальної, суспільно-патріотичної і місійної діяльності Православних Церков України (УПЦ і ПЦУ). Загострення боротьби за свободу і незалежність України, посилення міжконфесійної боротьби, а також ціла низка геополітичних, політичних, ціннісних чинників дають поштовх до пожвавлення релігійної полеміки, дискусії і розвитку соціальної думки Православної Церкви.
Насамперед, народжуються кафедри теології, духовно-просвітницькі центри, видавництва. Зокрема, духовно-просвітницький центр імені Святих Апостолів при МАУП перетворюється на значний духовний видавничий осередок.
Нова книга А. Богданенко і Д. Мартишина «Християнські концепти державного управління: українське православ’я» побачила світ у київському видавництві «Ліра-К». Науково-популярне полотно книги присвячено дослідженню духовного потенціалу Українського Православ’я в умовах глобалізації. Проаналізовано процес підвищення впливовості православної церкви в житті українського суспільства. Автори глибоко переконані у тому, що в умовах глобалізації вивчення вагомої ролі і цілеспрямованого впливу Православ’я на стан і розвиток суспільних процесів в Україні залишається пріоритетним напрямом у галузі державного управління.
Рецензент книги, священик Павло Бочков, доктор богословських наук (Папський богословський факультет у Вроцлаві, Польща), доктор теології, кандидат юридичних наук пише: «Духовна сила культури, релігійна філософія, християнське богослов’я актуалізують релігійні і есхатологічні мрії українського народу про можливості історичної перспективи, допомагають будувати життя суспільства на засадах християнської моралі у синергії з найновішими здобутками сучасних авторитетних наукових шкіл державного управління. Нова книга А. Богданенко і Д. Мартишина «Християнські концепти державного управління: українське православ’я» допомагає розкриттю теологічної соціальної думки Українського Православ’я, церковної історії в метаісторичному вимірі, актуалізуючи мистецтво публіцистики, полеміку сучасної церковної думки УГКЦ, ПЦУ і УПЦ. Місія Церкви — берегти саме життя, як безцінний дар Божий, плекати добро, правду, абсолютні вічні цінності, спасати людство від смерті, прокляття, омани, маніпуляції, ворожнечі, спираючись на християнське віровчення.
Церковні діячі, богослови, релігійні філософи залишають майбутнім поколінням безцінну спадщину медоносних слів святого Євангелія, вони дарують можливість сучасникові прилучитися до богослужіння, молитви і соціальної місії Церкви. Безцінні одухотворенні думки соціальних і релігійних мислителів допомагають сучасній науці плекати істину, духовність і тишу просвітленої свідомості у гущавині людського буття. Православна Церква завжди молилась і молиться Господу, благаючи миру і мудрості, любові і благодаті, міцності і перемоги. Церква завжди протистоїть десакралізації людини, деінтелектуалізації людства, аморальності і бездуховності, зміцнюючи процеси державотворення і духовно-інтелектуального піднесення народу.
Саме соціальна думка Церкви надає особливого вищого сенсу смисложиттєвій події зустрічі людини з Богом, оптимізує людський фактор соціального і політичного буття, утверджує світ знань, добра, вічності, гуманізму і творчості. Місія Православної Церкви — складова духовної культури, від стану якої залежить майбутнє України як духовної держави у сузір’ї демократичних і правових країн світу. Богослов’я і життя Церкви — певний чинник духовного конституювання народу і держави. В свою чергу, духовно-інтелектуальний код народу трансформує історичний і суспільно-політичний досвід у світлі християнських цінностей, релігійної творчості і духовних ідеалів людства.
Наукову діяльність і духовно-просвітницьку місію А. Богданенко і Д. Мартишина найкраще ілюструють мудрі слова великого українського генія — поета Тараса Шевченка:
«Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!»
Запрошую читачів до духовного й інтелектуального паломництва, до неозорих обширів минулого, нинішнього і майбутнього життя Православної Церкви у драматичні часи сьогодення. Не має сумніву, що автори постійно знаходяться всередині творчого процесу, занурюючись у глибокі цитати церковних ієрархів, науковців і письменників. Нехай ця книга єднає усіх однодумців, оскільки лише наукова співпраця — є незгасним світлом істини і правди в освітньому просторі України і світу».
Священик Павло Бочков
У часи потужних політичних, національних і духовних зрушень в Україні яскравим свідченням демократії, релігійного плюралізму і гуманізму є розвиток соціальної думки Церкви. І безперечний той факт, що кафедра теології та християнської комунікації МАУП зробила вагомий внесок у розвиток соціальної доктрини Православної Церкви. Кафедра не лише викладає історію Церкви, теології, християнської моралі, а й розробляє теоретичні й методичні засади розвитку соціального вчення Церкви і державного управління. Духовно-просвітницький центр імені Святих Апостолів при МАУП веде широкомасштабну та плідну науково-просвітницьку діяльність і як пильний та відповідальний вартовий стоїть на захисті православної віри, християнської моралі, духовної культури, освіти, науки і духовності.
Український геній — поет Тарас Шевченко
Церква вивищує серця, облагороджує душі, надихає на творчість, спрямовує людину до пошуку істини і сенсу буття. Теологія Церкви — наша слава, радість, натхнення, енергія, надія для безнадійних, віра для невіруючих, мудрість для немудрих, сила для безсилих. І саме тому, соціальна думка Церкви є основою ефективності спілкування у глобальному світі, фундаментом взаєморозуміння, взаємодії і регулювання життєдіяльності людства, надійним засобом навчання і виховання. Отже, запит на соціальне вчення Церкви — завжди був високим, а на сучасному етапі мобільності релігійних, культурних та інформаційних зв’язків, активного творення нових ціннісних парадигм і концептів — тим паче.