Християнська комунікація: до питання наукової ідентифікації
Сучасні зміни в економіці, політиці та культурі, що відбуваються в сучасному світі, супроводжуються динамічними і бурхливими процесами розвитку соціального вчення Православної Церкви. Церква, зрікаючись принципів етатизму, дедалі намагається позбутися ознак радянського тоталітаризму й авторитаризму та набути активного духовного впливу на діяльність держави і суспільства. Загалом, процеси глобалізації, всебічний розвиток інформаційних технологій створюють сприятливі умови для формування нових моделей місії християнства, особливою відмінністю яких є здатність і можливість християнських релігійних громад до активної і всебічної комунікації у публічному просторі сучасного глобального світу.
Звичайно, у межах соціального вчення Православної Церкви виникає певна складність щодо визначення християнської комунікації. Зауважимо, що поняття «комунікація» безпосередньо походить від біблійного поняття «Слово», з якого й починається все у світі. «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог» (Ін. 1:1), — вчить Святе Письмо. Певні активні моделі церковної комунікації народжуються у християнській теології. Науковці, здійснюючи історичні, аксіологічні і етимологічні розвідки щодо походження терміну «комунікація», не можуть лишити поза увагою праці відомих філософів античності та християнських теологів. Адже «комунікація» з усього живого і сотвореного Богом світу притаманна виключно людині як «соціальній істоті». Аналіз наукових досліджень і публікацій, присвячених проблемам християнської комунікації, дає підстави стверджувати, що на різних історичних етапах науковцями вивчалися і осмислювалися різні аспекти комунікації Церкви. Водночас, християнська комунікація розглядається дослідниками досить обмежено, здебільшого їхня увага акцентується на богослужінні і храмовій проповіді. Така позиція суттєво звужує межі порушеної проблематики і пов’язана з тим, що більшість богословів і світських науковців мають справу виключно зі сферами літургійного богослов’я, історії і гомілетики, тоді як у сучасній церковній місії основоположну роль відіграють саме інформаційні технології, ідеологічні, культурологічні питання, актуальні проблеми конструктивного діалогу Церкви з державою і сучасним суспільством.
Таким чином, тема християнської комунікації була, є і буде метою чисельних досліджень та наукових розвідок не лише теологів, але й світських науковців. До того ж, у процесах соціального і духовного розвитку людства саме комунікація займає особливе місце в ієрархії цивілізаційних цінностей. На нашу думку, синтезувавши наукові розробки християнської соціальної доктрини, політичної теології, соціології, психології, можна умовно ідентифікувати окремі наукові богословські погляди на теологію, просвітництво, місію християнства, діалог Православної Церкви із засобами масової комунікації, державою і громадськістю. Доведено, що християнська комунікація сприяє встановленню рівноправного партнерства Церкви і держави, сприяє зміцненню світової демократії, становленню громадянського та інформаційного суспільства.
Відомо, що місія християнської Церкви орієнтована на продукування і утвердження теологічних сенсів буття в житті сучасного людства, на розвиток церковної проповіді у контексті глобалізації. Адже соціальна думка Церкви покликана вивчати суспільні потреби, шляхи до діалогу різних конфесій у парадигмі теологічного критичного мислення. Нагадаємо, що важливе просвітницьке співробітництво духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів, кафедри теології и християнської комунікації МАУП і відомого київського видавництва «Ліра-К» популяризує історію, культуру, релігію України і стимулює інтерес молоді до отримання освіти і захоплення наукою.
З огляду на це християнська комунікація спрямована на реалізацію шляхів місії християнства: проповідь Слова Божого, богослужіння, соціальне служіння. У такий спосіб християнська комунікація розв’язує одну із найбільш актуальних теологічних проблем — забезпечує актуалізацію цілей і стратегій місії Православної Церкви, про що А. Богданенко і Д. Мартишин пильно, ретельно і дбайливо пишуть у своїй новій книзі «Християнська комунікація з сучасним світом». Науковці виходять з того, що комунікація Православної Церкви базується на Євангелії, Євхаристії, храмовому богослужінні і соціальному служінні. Вони також доводять, що в межах сучасної теологічної науки існує певна методологічна складність термінологічного визначення поняття «комунікація».
Важливо зазначити, що Українське Православ’я продовжує тенденцію до розширення свого благодатного впливу на усі сфери суспільного буття на міжнародній арені сучасної геополітики, що характеризується стратегією універсальної християнської місії, яка, також, прямує до створення соціальної парадигми розвитку комунікаційних відносин у тріаді «Церква — людина — суспільство». Зауважимо, що визначальним фактором модернізації сучасного релігійного життя України є досягнення потужного рівня розвитку комунікації Православної Церкви, яка характеризується високим рівнем реальних можливостей участі кожного парафіянина у місії Церкви.
Релігієзнавці досить чітко фіксують прагнення православних християн України виховувати культурно-політичні, соціально-активні релігійні громади, які б виступали палкими прихильниками європейських демократичних цінностей. На нашу думку, християнська комунікація є важливою складовою демократизації суспільства, оскільки Церква проповідує вічну Правду Христа про свободу і людську гідність, критикуючи обмеження прав і свобод людини. Таким чином, комунікація Церкви має бути не лише модернізованою, інноваційною, а й плюралістичною, і демократичною. У такий спосіб місія Православної Церкви покликана забезпечити моральний контроль суспільства за діяльністю державних чиновників, ЗМІ, враховуючи плюралізм думок, дотримання свободи слова і демократизації інформаційних мереж глобального світу. Саме тому, аби забезпечити ефективність місії християнства, необхідно мати чітке уявлення про християнську теологію, соціальне вчення і реальні проблеми сучасної людини.
Здійснений А. Богданенком і Д. Мартишиним коротенький аналіз дослідницьких підходів до християнської комунікації, надає можливості систематизувати основні погляди Православної Церкви на питання економіки, культури, політики та національної ідентичності, і запропонувати власне бачення щодо її використання в межах вітчизняної науки державного управління і християнської теології. Науковці вдало доводять, що християнська комунікація впливає на всі без винятку сфери суспільного життя, зумовлює створення нових моделей християнського служіння, які допомагають протидіяти моральній дезінтеграції суспільства, забезпечуючи формування та утвердження сталих духовних систем розвитку сучасного світу. Християнська комунікація як важлива складова формування національної свідомості та ідеології актуалізує роль духовної культури та історії Церкви як першопричини розвитку суспільства і всіх систем його життєдіяльності. Отже, церковна комунікація формує відповідну духовну і теологічну картину світу, яка становить ціннісну систему знань християнства, що безпосередньо впливає на світогляд людини і розвиток суспільства. Саме Церква морально і психологічно підтримує людину, активує бажання особистості отримувати нові знання.
Духовно-просвітницький Центр
імені Святих Апостолів