Християнська теологія як сфера гуманітарного знання
Церковне книговидавництво як одна з важливих форм передання теологічної інформації сучасній людині має суттєвий вплив на процес становлення соціальної думки християнства і сучасного релігієзнавства, особливо під час ведення публічної наукової дискусії. Вплив духовної і теологічної теології на наукове товариство найчастіше вимірюється його здатністю до формування певного наукового дискурсу між світськими релігієзнавцями і церковними науковцями.
На нашу думку, розвиток сучасної християнської православної теології спрямований на досягнення соціально-орієнтованих теоретичних і практичних результатів соціального вчення Православної Церкви, а також на встановлення комунікативного впливу християнства на сучасний світ: культуру, науку, освіту, громадянське суспільство і державу. Комунікативний процес теології, релігієзнавства, філософії, соціології і політології викликає надію рівноправності наукового спілкування світських і церковних науковців у визначенні спільних наукових парадигм і моделей пізнання світу. Діалог науки і релігії — це складна модель наукової комунікації, особливо якщо світські науковці мають свій погляд на історію, походження, розвиток релігії і християнської теології.
У науково-популярній книзі Анатолія Богданенка і Дениса Мартишина «Релігієзнавство і християнська теологія як сфера гуманітарного знання», яка вийшла друком у Видавництві Ліра-К, проаналізовано стан проблем розвитку сучасного релігієзнавства, християнської теології і комунікації християнських Церков України; розкрито теоретичні аспекти теології як предмета сучасної гуманітарної науки, визначено методологічне забезпечення конструктивного діалогу сучасної релігії і науки.
Це невеличке дослідження українських науковців актуалізує розуміння важливих питань теоретико-методологічної ідентифікації релігієзнавства, християнської теології та загальних каналів християнської комунікації Православної Церкви у формуванні та підвищенні ролі сучасного християнства як одного з інструментів релігійної, духовно-моральної, ціннісної, соціальної, культурно-історичної структуризації та реалізації наукових ініціатив світських і церковних дослідників.
Варто наголосити, перш ніж починати аналізувати історію християнської Церкви та вдосконалювати методологію сучасної науки, потрібно знати теорію релігієзнавства і християнської теології. Саме книга Богданенка і Мартишина може стати введенням в українське релігієзнавство, умовною лекцією, в якій розкриваються основні підходи до вивчення релігії, історичних християнських традицій, здобутків сучасних українських релігієзнавців та наукової популяризації основних питань релігієзнавства і теології як сфери гуманітарної науки.
У дослідженні сформульовано основні вектори налагодження діалогу науки і релігії, конкретизовано сучасні реальні проблеми теології і християнської комунікації Українських християнських Церков (УПЦ, ПЦУ, УГКЦ). Книга дає можливість зробити висновок про те, що відкрите обговорення наукових проблем релігієзнавства і теології, апробація та впровадження державно-управлінського підходу до християнської комунікації, раціональне поєднання теологічних, соціологічних, психологічних і релігієзнавчих знань — актуальне і важливе завдання науки сьогодення, яке потребує розв’язання цілого комплексу наукових і навчально-методичних питань сучасної гуманітарної науки.
У богословському середовищі Православних Церков України часто церковних істориків, археологів, дослідників життя і творчості святих отців Церкви вважають богословами, що з точки зору наукової методології є глибоко помилковим. Історико-критичні дослідження минулого християнства: історія монастирів, єпархій та суспільно-церковна діяльність і життя архієреїв не є богослов’ям. Історики лише описують чиїсь богословські думки та історичні погляди на світ, а теологи завжди творчо осмислюють, рефлексують та творять реалістичне богослов’я Церкви Христової сучасного періоду. Справжній богослов вміло використовує та інтегрує духовні скарби минулого християнства у потоки сучасної культури, соціального контексту, історії та навіть політики. У пошуку відповіді на питання сучасності він талановито поєднує актуальні виклики сьогодення з богослов’ям і культурою історичного розвитку християнського світу.
Викладачі духовних шкіл переказують і описують думки святих отців Церкви і майстерно цитують тексти патрології та історії на лекціях з богослов’я, але нічого нового та унікального в теоретичному та методологічному плані самі вони не пропонують, не викладають, не пишуть та не продукують. На наш погляд, все сучасне християнське богослов’я побудовано на фундаменті католицької та протестантської думки. Православні дослідники використовують вже готові інтелектуальні й наукові ресурси західної богословської системи.
В історії Православної Церкви останніх століть багато талановитих церковних письменників, істориків, релігійних філософів, публіцистів, але на жаль дуже мало справжніх богословів-теоретиків. Богослов — це той, хто актуалізує науковий дискурс про Бога в реаліях сьогодення, рефлексує, відповідає на актуальні питання сучасності, а не просто переповідає чужі слова та думки у книгах з історії Православної Церкви, літургіки та патрології.
Автори книги «Релігієзнавство і християнська теологія як сфера гуманітарного знання» шляхом комплексного використання загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання релігійних, церковних, суспільних, культурних процесів і соціальних явищ, відповідаючи на актуальні питання сьогодення, визначають перспективні напрями сучасної християнської теології і релігієзнавства. Сподіваємося, що книга, яка доводить вплив християнської теології на світову культуру, історію і гуманітарну науку, буде цікавою і корисною для науковців, викладачів релігієзнавства і теології, аспірантів і студентів, а також усіх, хто цікавиться богословським осмисленням української культури та історії.
П. В. Бочков, священик,
доктор богословських наук (Папський богословський факультет у Вроцлаві, Польща),
кандидат юридичних наук