Інтегральний стан духовності людини
Теологія будь-якого релігійного мислителя не може бути сукупністю абстрактних положень, які народжуються і формулюються вченим у відриві від реальних проблем та викликів сучасного світу. Богослов завжди дуже тісно пов’язаний з тим інтелектуальним контекстом, в якому відбувається формування соціальної думки християнства. Богословське осмислення даного контексту є складним, кропітким і найважливішим завданням будь-якого дослідника. Тільки відповідальне й професійне виконання цього завдання уможливлює цілісне уявлення та глибоке прочитання богослов’я Православної Церкви. Дослідження інтелектуальних впливів християнської Церкви дає змогу розширити горизонти сучасної науки.
Актуальність вивчення духовних ідеалів християнства є цілком очевидною. В умовах тотальної кризи людства, накопичений Церквою духовний та аскетичний досвід, життєво необхідний сучасній людині. І сама актуалізація богослов’я — це суперечливий і непередбачуваний у своїх конкретно-історичних результатах процес розуміння таємниці Бога, світу й людини. Сьогодні на наших очах складається особлива мова християнського богослов’я, яка вимагає від людини проникнення в багатозначність релігійних смислів, образів, ідей та цінностей.
Будь-яка богословська діяльність відбувається у системі певних ціннісних координат морального, естетичного, світоглядного порядку, які співвіднесені один з одним не безумовно, а в межах заданого історичним моментом культурного горизонту історичної епохи. Книги Анатолія Богданенка та Дениса Мартишина сприяють збільшенню числа постановки сучасних наукових богословських проблем етичної проблематики.
Характерним для наукового портрета Анатолія Богданенка є визначення у його наукових і публіцистичних текстах ідей розвитку України як соборної, незалежної, демократичної і сучасної держави. Невтомний діяч на ниві церковного просвітництва, утвердження національної ідеї України, добрий друг української книги — ці слова без зайвих прикрас окреслюють горизонти його наукового мислення і глибокого християнського підходу до життя.
Науково-публіцистична праця «На шляху духовного життя», що побачила світ у київському видавництві «Ліра-К» є цінною для кожного християнина. Варто зауважити, що талановиті, креативні і пасіонарні працівники видавництва Ліра-К як духовні подвижники книговидавничої справи багато в чому випереджають історичний час духовних потреб суспільства. У їхніх книгах по-новому оживає любов до історії, релігії, культури, мови і письменництва України.
Стиль викладу матеріалу, зібраного й осмисленого авторами, легкий для сприйняття, практично не переобтяжений громіздкими науковими термінами, дає повне розуміння духовного життя християнства. Читач має унікальну можливість не лише поглянути на себе з боку очима християнських богословів, а й звернувшись внутрішнім поглядом до історичного минулого Православної Церкви, проаналізувати потенції невикористаних альтернатив християнського богослов’я сьогодення, які завжди зберігаються у соборному розумі Православної Церкви внаслідок багатозначності змісту релігійних символів, ідей, закодованих у традиційних нормах християнства.
Неможливо описати цілісну картину церковного життя, перебуваючи всередині неї. Занадто багато здається само собою зрозумілим і не потребує пояснень. Насправді, християнинові, який має чіткі уявлення про навколишню дійсність, розуміє місце християнської Церкви і богослов’я в цій дійсності, який поставив перед собою виразні й точні цілі та діє, ґрунтуючись на їх значущості, важко уявити, що хтось може бачити і розуміти світ релігії зовсім по-іншому.
Авторами книги «На шляху духовного життя» поставлено за мету коротко описати духовне життя християнства, і, можливо, створити умови для виникнення взаєморозуміння між позиціями богослова та світського вченого. Відомо, що чим складніше, динамічніше сучасне суспільство, тим частіше людина потрапляє в соціальне й культурне середовище, пов’язане з іншою мовою, з іншими духовними ідеалами, тим частіше вона може опинитися серед людей з іншою мотивацією та цінностями. Такі процеси можна описати мовою теорії політичного богослов’я, християнської соціології, теорії культури, філософії історії. Кожна з цих сфер пізнання має переважний кут зору, має своє виправдання, своє підґрунтя.
Також автори максимально ефективно використовують досягнення всіх аспектів сучасної науки в галузі християнської етики, синтезуючи різноманітність досягнень соціальної думки Православної Церкви і соціології, і переконливо доводять, що християнська теологія впливає на зміну людської особистості, підвищення її творчого потенціалу, зростання здібностей соціокультурної творчості всієї Церкви, ефективну соціальну діяльність християнства, зрештою, показують вплив християнства на розвиток суспільства загалом.
У світській науці вважається, що революція технічна, політична та економічна, прискорюючи усі соціальні процеси глобального світу, абсолютно викреслила з життя людства релігію та теологію. Тобто сучасна людина отримала помітний розрив між реальними інтересами суспільства і «ретроградством» теології, в результаті чого християнська Церква, нібито, суттєво відстала від запитів і потреб розвитку людства. Логіка в таких судженнях, безумовно, є, як є й інші суттєві проблеми розвитку християнської теології загалом. Іншими є погляди на роль теології і християнства у суспільному розвитку Анатолія Богданенка і Дениса Мартишина. Вони аргументовано переконують, що незаперечним було і залишається те, що християнська теологія є одним із найяскравіших показників культури людини у суспільстві й водночас — це один із факторів зміни і відтворення культурної, соціальної і релігійної структури суспільства. На тлі цього загального філософського визначення поняття «теологія» цілком обґрунтованим також є розуміння теології як соціального інституту, який виконує надто важливі функції трансформації життя суспільства.
На думку авторів, духовне відродження України — одна з центральних засадничих умов формування розвинутого, модерного, демократичного сучасного й волелюбного українського народу (політичної нації). Православна Церква — це не просто місце, де людину хрестили в дитинстві і приносили немовлям на Причастя, життя християнської Церкви є історично, генетично усталеною сферою спільного буття великої чисельності людей, які стають внутрішньо духовною єдністю, носіями конкретних духовно-моральних засад. Тобто на основі певної духовної культури формується психологія релігійної поведінки, на основі якої люди і об’єднуються у великі соціальні групи, що мають певні єдині ознаки і характеристики.
Зауважимо, що інтегральний стан духовності людини є запорукою саме того стану суспільства, який забезпечує позитивний соціальний настрій, вкрай необхідний оптимізм, завдяки якому суспільство долає будь-які перешкоди, вирішує найскладніші проблеми історичного, політичного і культурного життя. Християнська духовність — це базис суспільної налаштованості на радикальні, глибинні перетворення в інтересах як особистості, так і суспільства загалом. Врешті, сукупність вищих моральних принципів, вимог християнської моралі, якими керуються усі християни у своєму повсякденному громадському, особистому житті, поведінці, виступає як певна культура людства. Без наявності такої духовної культури неможливо будувати майбутнє людства. Християнська теологія займається чотирьома рівнями людського життя, тісно взаємопов’язаними вимірами: моральними, духовними, соціально-економічними і політичними. Будь-якими діями людини завжди рухає ідея —духовні ідеали, духовні цінності. Саме про це намагалися вкотре наголосити автори книги.
Духовно-просвітницький Центр
імені Святих Апостолів при МАУП