Критично осмислювати християнське минуле
Сучасне християнське богослов’я з огляду на об’єктивні історичні та культурологічні причини виходить на новий науковий рівень і потребує нової методології, концептуалістики і висловлення християнських істин. Політика, історія, економіка, інформаційні технології та цивілізаційні контури геополітики стирають звичні межі античної філософії (платонізм), біблійного буквалізму та догматичного фундаменталізму християнства. Багато конфесійних особливостей (православ’я, католицизм, протестантизм) втратили свою актуальність, а реальне життя показує, що певні історичні, літургійні й культурні традиції зовсім незрозумілі сучасній людині.
Практично вся суто конфесійна богословська проблематика зазнає суттєвих змін у плавильній печі сучасності. Старі конфесійні богословські відповіді на найважливіші питання життя (догматика, канонічне право, середньовічні норми етики) сьогодні не задовольняють суспільство. Сучасна наука потребує нової парадигми міжконфесійної відкритої та динамічної богословської думки, яка б вказувала не лише на традиції, відмінності, особливості християнського світу, але й враховувала реальні виклики сучасної цивілізації.
Християни всього світу, які вірять у Святу Трійцю, Воскреслого Христа, визнають хрещення, священство, євхаристію та необхідність церковних зборів (Церква), можуть знайти спільні точки дотику та виробити набір загальноприйнятих богословських концептів для академічної християнської теології у світських навчальних закладах. Науковцям необхідно вийти за межі мертвого традиціоналізму, консерватизму, ретроградства, фундаменталізму, фанатизму і не захоплюватися наївними й примітивними підходами постмодернізму.
Світським навчальним закладам необхідне міжконфесійне християнське богослов’я, яке буде динамічним, пластичним, творчим, інноваційним, відкритим до всіх проблем сучасного світу. Християнські богослови повинні вміти аналізувати, узагальнювати, зіставляти історичні факти, події та робити правильні висновки з досягнень політології, філософії, психології, соціології, історії та медицини. Зауважимо, що саме отці та вчителі християнської Церкви виступали за розвиток богослов’я та адекватне мислення християнського світу. Адекватність мислення — це вміння постійно мислити, вивчати, аналізувати, рефлексувати, розвиватися, не топтатися на одному місці, удосконалюватися, критично осмислювати християнське минуле православ’я, католицизму, протестантизму та ставити під сумнів ті богословські настанови, норми, положення, традиції, які не відповідають реаліям життя та місії самої Церкви.
Нагадаємо, що Церква — це не музей історії, археології і краєзнавства, а живий духовний і соціальний організм суспільства, що постійно розвивається і трансформується. І без розвитку богослов’я як науки, утвердження адекватного мислення цей організм ризикує перетворитися на темний архівний кабінет бібліотеки або кам’яну стелу історії. Саме цим проблемам присвячена нова книга Анатолія Богданенка «Теологія на сучасному етапі розвитку України», яка вийшла друком у київському Видавництві Ліра-К за сприяння духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів при МАУП. Автор розглянув основні перспективи християнської теології, соціального вчення Православної Церкви, державного управління, релігієзнавства, а також історію створення кафедри теології та християнської комунікації Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП), якій у цьому році виповнюється 35 років.
Анатолій Богданенко акцентував увагу на подвижницькій праці церковних ієрархів, священиків, богословів-ентузіастів, відданих справі науки і духовного життя освітян, на значущому внеску МАУП у розвиток християнської теології як частини світської науки, вивчення історії релігій, релігієзнавства з урахуванням кращого вітчизняного та світового досвіду. Актуально сприймаються науковцями важливі думки автора книги «Теологія на сучасному етапі розвитку України» про те, що теологія — це частина світової культури, науки і духовного досвіду спілкування людини з Богом. Як бачимо, роль теології і релігії — це стратегічний духовно-моральний, інтелектуальний ресурс українського суспільства. Духовне значення християнської теології в духовній культурі Європи і США переоцінити неможливо. Теологія — це плоть від плоті освіти, науки, культури, а також світлоносної сутності релігії в умовах збереження гуманістичного світу і подолання духовно-моральної кризи частини суспільства посттоталітарних країн.
Автор книги аналізує християнську історію і спирається на такі здобутки незалежної України, як свобода слова, свобода думки, творчі інноваційні процеси теологів і церковних діячів у сфері науки, освіти, політики, на новаторські науково-духовні, богословські досягнення християнської теології, державного управління, а також пошуки консенсусу у церковному діалозі різних християнських Церков. Одночасно величезну увагу він приділяє формуванню ціннісної і смислової парадигми впливу християнської теології на культуру, плеканню теологічної свідомості православних християн, коли сенсом їх життя мають виступати християнська любов, милосердя, творчість, пасіонарність, активність і соціальне служіння. Саме цим, на думку автора, забезпечується системна цілісність християнського світосприйняття, закладаються засади формування цілісного духовно-морального, інтелектуального розвитку людської особистості й сучасного суспільства.
Духовно-просвітницький Центр імені Святих Апостолів при МАУП