Місійне служіння християнської Церкви
На думку багатьох релігієзнавців і християнських богословів сьогодні в умовах викликів процесів глобалізації активізується увага науковців, політиків і суспільства загалом до комунікативної діяльності християнської Церкви. Викликаний суспільний і науковий інтерес спрямований на вироблення нових підходів щодо діалогу науки і релігії, соціального вчення Православної Церкви і державного управління. Важливо зрозуміти, що державне управління з точки зору християнської теології є насамперед специфічним видом управлінської діяльності, і саме тому комунікаційна сфера християнської Церкви має бути скерована на побудову міцних соціальних і духовних зв’язків Церкви, держави і суспільства. Варто зауважити, що окремі наукові та практичні аспекти комунікації в державному управлінні вже знайшли своє відображення у працях Олександра Бухтатого, Миколи Головатого, Наталії Драгомирецької, Ірини Жукової, Дениса Мартишина, Василя Пасічника, Олександра Радченка, Євгена Романенка, Георгія Щокіна.
Аналіз багатьох досліджень доводить, що основи християнської комунікації закладено в історію теології досить давно, і саме на сьогодні, на противагу політології, психології і соціальній філософії, вони набувають найбільшої популярності. При цьому змінюється і категоріальний апарат та розуміння змісту соціального служіння Православної Церкви, впливу релігії на суспільство, державу і людину. Сучасні соціально-політичні зміни, що відбуваються в житті Українських християнських Церков, спонукають церковних дослідників і світських науковців детально вивчати питання взаємодії Церкви, держави і суспільства, інформаційного впливу у соціальних мережах на внутрішній світ християн, а також розроблення соціально-гуманітарної політики Православної Церкви. Доцільно враховувати, що світова соціальна думка християнства достатньо глибока, вона стосується питань формування свідомості людини через релігійні, теологічні, філософські об’єднання (Церква, семінарії, теологічні школи, філософські спільноти).
У праці Анатолія Богданенка «Християнська теологія як церковна комунікація» феномен комунікації розглядається через призму християнської теології і соціальної місії Православної Церкви. Науковець наголошує, що комунікація християнської Церкви є священною місією християнства, що спрямована на пошук Бога, самореалізацію людини і соціальну активізацію релігійних громад. Церква через свою проповідь, богослужіння, соціальне служіння і теологічне мислення допомагає сучасному християнину зрозуміти власне покликання від Бога, місію, духовний шлях вдосконалення і служіння Богові, Церкві, рідному українському народові.
У книзі, яку видало київське видавництво Ліра-К, висвітлено основні наукові підходи християнської теології до вивчення процесів глобального світу, зокрема, у галузі державного управління. Показано, що сьогодення характеризується змінами у підходах світської науки до християнської теології, яка активно розвивається в умовах процесів глобалізації. Доведено, що необхідно змінити підходи до синтезу теології і державного управління, розробити нові моделі церковної комунікації, які б більше відповідали викликам сьогодення. Автор акцентує увагу на вивченні християнської теології і перенесенні методів комунікації державного управління у сферу церковного буття. У дослідженні порушується низка питань: яким чином Церкві відповідати на виклики сучасного світу і залишатися вірними Євангелію, як активізувати зв’язок світської науки і теології, просвітництва християнства та освіти. Це свідчить про розширення соціально-культурного спектра застосування християнської теології в державному управлінні, а також перенесення теологічних питань з парадигми середньовічної схоластики у площину соціальної діяльності християнства. Основне гасло християнського гуманізму зводиться до утвердження того, що людина — найвища цінність в очах Бога. Саме тому християнська Церква, вибудовуючи свою власну комунікацію з сучасним світом, вирішує основні проблеми, що постали перед глобальним світом, шляхом утвердження важливості збереження духовних цінностей, захисту свобод і прав людини, зміцнення християнського благочестя, а також розвитку взаємодії між державними органами і релігійними організаціями.
Отже, церковна комунікація — це специфічна діяльність християнської Церкви, яка має чотири глобальних напрями: проповідь Євангелія і зовнішнє місійне служіння; церковне внутрішнє життя і богослужіння; взаємодія з державою, наукою, освітою і суспільством; міжособистісні комунікації на рівні духовного і соборного життя релігійних громад. Всі вони реалізуються шляхом живого спілкування з людиною. Загалом християнська комунікація реалізується за такими векторами, як зовнішня комунікація Церкви і внутрішня — в межах парафіяльного буття. Реалізація комунікації відбувається з використанням певних методів: проповідь, катехізація, просвітництво, місіонерство, освіта, пояснення власного віровчення, діалог, медіація та інформування. Практичні шляхи християнської комунікації передбачають надання інформації про життя Церкви, обговорення існуючих проблем сьогодення, планування церковного життя і соціальної місії, інформаційно-просвітницькі кампанії, поширення нових теологічних знань і досліджень.
Автор доводить, що християнська комунікація насамперед — це практична діяльність християнської Церкви, спрямована на розширення прав і можливостей релігійних громад, вирішення потенційних проблем християнського світу, зміцнення відносин довіри Церкви і суспільства, мотивацію християнина до проповіді та активної соціальної присутності у світі, а також захист християнських цінностей. Все це належить до есхатологічного проєктування соціальної місії християнства, теологічної інженерії прийняття управлінських рішень. Загалом можна зауважити, що церковна комунікація спрямована на покращення іміджу Церкви, завоювання довіри сучасної людини, стимулювання активності духовенства, залучення вірян через різні соціальні й просвітницькі програми до виконання священної місії християнства.
Головна ідея книги зводиться до розуміння того, що для сучасної місійної політики Православної Церкви потрібна не тільки інформаційна діяльність синодальних та єпархіальних відділів, наявність теоретичних богословських концептів у підручниках з догматики, передусім сучасна Церква вкрай потребує переходу до комунікативної діяльності християнського світу, що у свою чергу потребує зміну підходів до методології християнської теології. Анатолій Богданенко нагадує, що християнська комунікація є динамічною системою християнської Церкви, яка спрямована на розвиток внутрішнього церковного і зовнішнього суспільного життя та реалізацію місійних стратегій християнства. Отже, на думку автора, православним християнам доречно виробити довгострокову християнську комунікативну стратегію проповіді Євангелія й актуалізації християнської теології в суспільному житті України, пам’ятаючи, що державне управління багатовекторне, а сучасна наука швидко змінюється. Це передбачає певну кількість досліджень різних типів і галузей гуманітарних знань. Мова йде про теологічний, філософський і суто гуманітарний розвиток державного управління. Основним завданням для теологів є виведення власних церковних досліджень на новий рівень взаємодії зі світською наукою не тільки для визнання значущості сучасної християнської теології, а й для можливості актуалізації теології в сучасному глобальному світі. Перспективами подальших досліджень мають стати проблеми наукових розробок християнської теології у таких сферах, як державне управління та публічне управління.
Отже, методологія християнської теології спрямована на вагомий гуманітарний і соціальний ефект, а в деяких випадках — зміну мислення і ставлення до самого життя. Коректне використання християнської методології в державному управлінні сприятиме усвідомленню сучасною людиною духовної ролі релігії в житті українського суспільства і своєї власної відповідальності перед Богом відповідно до духовних цінностей християнства і демократії. Такий підхід надає можливості за допомогою розширення інструментів християнської теології досягти соціальних змін в Україні. Відповідно визначаються нові теологічні наукові завдання, що стосуються опису методології теології, соціальної доктрини християнства і соціального служіння Православної Церкви.
Духовно-просвітницький Центр
імені Святих Апостолів при МАУП