Міжрегіональна Академія управління персоналом

Головне у нашій вірі в нашому житті —  це наближення до Бога.
Оселення Бога в нашому серці і прояв Його присутності в нас.

Єпископ Команський Михаїл (Аніщенко)

Вирішення глобальних проблем сучасної людини, пошук науковцями розробок нових технологій і моделей людського буття, процеси модернізації України значною мірою обумовлено не лише емпіричними науковими знаннями, й глибиною релігійних уявлень про рушійні сили культурного розвитку сучасної цивілізації. Важливо зауважити, що життя вселенського православ’я не можна звести лише до храмового богослужіння, дотримання певних ритуалів, оскільки християнська теологія — насамперед наука, істинне знання про Бога, яке святі Церкви Христової називавали Христовою наукою. У цьому контексті служіння Українській державі, вільному народові, нащадкам славних козаків, багатогранним процесам освіти і науки — є певним служінням й українському християнству без конфесійних означень історичного шляху: УГКЦ, РКЦ, УПЦ та ПЦУ.

Не просте завдання стоїть перед українським православ’ям, що полягає у вирішенні багатьох проблем православних християн України. Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк), доктор церковно-історичних наук, професор, директор Інституту церковної історії розмірковує: «Перед Православною Церквою України багато стоїть проблем і сама головна, це не повторити помилок попередніх століть, коли Церкву намагались перетворювати в офіс обер-прокурора. Це завдання надто важливе. Воно потребує від нас доброї аналітики, знань і відчуття духу часу. Між іншим, ця ситуація, яку ми переживаємо, спочатку карантинні обмеження, а тепер агресія та війна, багато в чому, як не дивно сприяє усій Церкві і переглянути деякі моменти несумісні з Христовою Правдою та Його Наукою» [Димитрій (Рудюк), митрополит. Соборність Православної Церкви України — історична ретроспективна та сучасний стан // Православ’я в Україні. До 300-річчя з Дня народження преподобного Паїсія Величковського та Григорія Савича Сковороди: Збірник статей. К., 2022. С. 22].

Відомо, що місія християнської Церкви має ґрунтуватися на смислових, ціннісних, ідейних та фундаментальних засадах теологічної науки. І питання полягає в тому, як ці смисли та сутності ідентифікувати. З цього приводу випливають різні підходи щодо розуміння християнської теології, особливо у світській вишах, де існує певна творча свобода, плюральність і вільна конкуренція думок. Однак є і спільне, характерне для світської наукової і справжньої церковної думки, — це комунікація, спілкування, обмін думками і прагнення до компромісу.

 Священні і жертовні події всесвітньо-історичної боротьби України за свободу і демократію починаються з виховання, освіти, вивчення власної культури і релігійної філософії. І на цьому шляху Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) досягає значних висот у галузі журналістики, психології, літератури, видавництва, спорту, а також духу, мужності, відваги, інновацій і майбутнього вільного світу усієї Європи.

Глобальні історичні й культурні перетворення, яких зазнає українська освіта, сприяють позитивним змінам не лише в економіці, політиці, культурі, а у ставленні до релігії. Соціально-ціннісні засади розвитку християнської теології в новітній історичній ситуації є не просто умовою зміни системи суспільних відносин, а й вагомим духовним впливом на церковну динаміку і розвиток християнської місії в Україні.

Місія Церкви потребує наукової рефлексії за законами теологічної науки, у парадигмі соціально-ціннісних засад християнської моралі і реального спілкування християнського світу, яка не може не бути відірваною від соціальної і культурної реальності сьогодення. Незважаючи на вкрай ідеалізований характер багатьох християнських ідей, духовні прагнення християнина все ж мають реальне підґрунтя людської комунікації, як простору розвитку Христової любові і спілкування у порозумінні. Загалом духовні ідеї християнства, теологія, антропологія святих отців Церкви вже давно вийшли за межі свого історичного періоду раннього християнства, чи епохи Вселенських соборів, і визначили для різних суспільств Європи чіткий вектор духовно-релігійного, науково-гуманітарного розвитку на тисячоліття, в тому числі в аспектах формування та реалізації місії релігійних громад і демократичного суспільства в цілому. Аналіз історичних праць з історії Православної Церкви, що дійшли до нас з глибин тисячоліть, дає підстави визначити те, що християнська апостольська місія є певним простором духовно-релігійної комунікації.

Проповідь, богослужіння, духовні настанови, соціальне служіння апостолів формували простір для здійснення церковних комунікацій, а теологічна мова була лише інструментом, як написали б сьогодні науковці, технологією церковних комунікацій. Комунікаційна спрямованість церковної місії, яку заклали святі апостоли, має безперервний і динамічний характер. Ця функція відіграє не менш важливу роль, ніж академічна теологічна місія, літургійне життя Церкви, що врешті-решт потребує постійної уваги світських і церковних науковців.

Саме тому важливою подією в житті українського православ’я стала презентація першого в новітній історії України видання богослужбового Апостола у форматі апракоса. Нагадаємо, що апракос (лекціонарій) —  тип богослужбових книг Святого Письма, де апостольський текст Нового Завіту укладено згідно з річним календарним розкладом богослужбових читань. Цей перший за кілька століть Апостол-апракос українською мовою є новим удосконаленим перекладом з грецької для богослужбового використання за богослужінням. Презентація важливої богослужбової книги відбулася у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні 13 грудня 2023 року у день престольного свята Ставропігії —  святого апостола Андрія Первозванного, у великій святині українського народу —  Андріївській Церкві на Андріївському узвозі столиці.

Відвідуючи цю важливу подію, Денис Мартишин, доктор наук з державного управління, доктор теології, доцент, завідувач кафедри теології та християнської комунікації Навчально-наукового Інституту психології та соціальних наук МАУП, директор духовно-просвітницького Центру імені Святих Апостолів, спілкуючись з Екзархом Вселенського Патріарха в Україні єпископом Команським Михаїлом, православними ієрархами, духовенством, перекладачами, науковцями, поділився своїм досвідом з церковної комунікації, апостольської проповіді і подарував богословську літературу, видану кафедрою теології и християнської комунікації.

Важливо зазначити, що Екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) є талановитим церковним спікером, проповідником, вміє на високому рівні організовувати церковне спілкування у дусі братської християнської  любові, соборності, взаємоповаги і толерантності, що є продовженням місії святих апостолів на святій українській землі і «соціальним виміром звіщення Євангелія» [Папа Франциск. Радість Євангелія (Evangelii Gaudium. Львів, 2014. С. 189].

Здавалося б, можна впевнено сказати, що християнська єдність у світі, постійне взаємозбагачення культур західного і східного християнства через діалог і невпинний рух християн до єднання у Христі — найважливіше і актуальне духовне питання. Але реальність церковного сьогодення України свідчить, що такі сподівання повною мірою ще не виправдалися, хоча сучасні церковні інтелектуали обговорюють ці питання і наважуються перевести їх у фокус практичного життя українського православ’я.

Отже, дослідження питань історії християнської Церкви, її єдності, ролі й реального впливу на сучасний світ нерозривно пов’язані з еволюцією розвитку теології як науки, богослужінням, комунікацією, просвітництвом, соціальним служінням, розвитком книговидання, що і є фундаментом священної місії християнства. Можна сказати, що теологія — це кровоносна система священної місії Церкви. І ця теза має під собою стійке історичне і культурне підґрунтя, адже діяльність будь-якої сучасної релігійної громади не може відбуватися в теологічному, ціннісному й інформаційному вакуумі. Усі богословські процеси церковного життя нерозривно поєднані з пошуком, накопиченням, збереженням та поширенням достовірної і правдивої інформації про історію, теологію, місію, сьогодення та есхатологічне майбутнє християнства.

Богданенко Анатолій, кандидат наук з державного управління