Соціальна думка українського православ’я
Сьогодні можемо стверджувати, що саме соціальна думка українського православ’я, її духовні ідеали, історія церкви, богослужіння, волелюбне прагнення до істини були запорукою самоідентифікації українства в різні часи. Церковні історики проводять ретельну ревізію всього, чим послуговувалися церковні ієрархи останнім часом, що вони використовували у своїй проповіді і соціальній позиції присутності у світі. Важливо відійти, на наш погляд, від стереотипів ідеологічного обслуговування церквами політичних партій, лідерів і представників широкої громадськості і переорієнтувати теологічну науку на формування свого соціального вчення.
Інструментальна роль церковної комунікації
Опанувати весь науковий доробок святих отців церкви, богословів, істориків, навіть тих, хто обрав шлях виключно наукової дискусії, — праця не з легких, адже соціальна думка православної церкви налічує багато наукових концептів, розробок, дисертацій, монографій, книг і статей. Важливо наголосити, що наукова церковна думка очищується від ідеологічного намулу минулого і спрямовує свої теологічні прагнення до розбудови місії церкви — формування нового, вільного християнського народу, як невід’ємної складової західного християнського світу.
Таку місію обирали видатні церковні ієрархи, богослови Канади, США і Європи задовго до проголошення автокефалії Православної Церкви України. Як приклад, книги митрополита Іларіона (Огієнка), в яких він розвивав ідею місії, культурної комунікації, просвітництва, освіти і розвитку християнської богословської науки. Відомий архіпастир писав: «Кожен священик Української церкви все життя своє добре пам’ятає, що «служити народові — то служити Богові», а тому самовіддано своєму українському народові: 1) в церкві богослужбами, молитвами й требами, 2) пастирством, 3) учительством, 4) законовчительством по школах, 5) культурно-освітньою працею в парафії, :) місійною службою, 7) добродійно-опікунчою працею для вдів, сиріт, немічних та старих своєї парафії, 8) життям своїм подає добрий приклад побожного, морального й національного життя. Такий священик є справді пастир» (Іларіон (Огієнко), митрополит. Мої проповіді. Вінніпег: Товариство «Волинь», 1973. С. 49).
Інструментальна роль церковної комунікації
Саме усвідомлення цього і спонукало Анатолія Богданенка і Дениса Мартишина втілювати досягнення православних богословів у своїх наукових розробках з питань соціальної доктрини православної церкви. У новій книзі київського видавництва «Ліра-К» «Соціальна присутність християн у сучасному світі» автори скеровують погляди читачів до особливо актуального в сьогоднішніх випробуваннях православних церков України теологічного осмислення соціальної проблематики християнського буття у глобальному світі.
Ми вважаємо, що соціальна думка церкви існує в нерозривному зв’язку з православним богослужінням, церковною історією, догматикою, апологетикою. Ця концептуальна єдність християнського богослов’я є квінтесенцією церковно-практичного релігійного досвіду розуміння світу, тобто співвідношенням духовної статики (споглядання істини) й динаміки (соціальна дія), духовного явища молитви й місійного процесу утвердження Євангелія, фіксованого стану богословської теорії й соціальної практики багатогранного служіння християнської громади.
Митрополит Іларіон (Огієнко)
(1882 – 1972)
Прагнення церкви до діалогу зі світом іманентно закладене в її богословській думці, яка потребує сприятливого відгуку народу на проповідь Євангелія. Можна визначити соціальне вчення церкви як стратегію та діяльність, що спрямовані на пізнання Бога, світу, суспільства і людини. У морально-етичному вимірі соціальна доктрина церкви є відповідністю діяльності християн завітам Євангелія, цілям соціальної практики церкви як моральним уявленням Божого народу про місію людини у світі.
Волелюбне прагнення до істини
Аналізуючи дану книгу, варто визнати інструментальну роль церковної комунікації у формуванні соціальної доктрини православної церкви. Адже відомо, що церковна комунікація є фундаментальним інструментом створення та відтворення церковно-суспільних відносин і релігійних інститутів, а також формування відповідних їм духовних цінностей та духовно-моральних орієнтацій, спрямованих на забезпечення певних суспільних інтересів церкви, релігійних громад, що за необхідності утворює комунікативні відносини: церква — людина — суспільство — держава — глобальний світ.
Священик Павло Бочков; видатний польський теолог архієпископ-емерит Альфонс Носсол і єпископ Анджей Чая (Польща)
Священик Павло Бочков
Соціальна місія церкви є важливою ланкою в системі духовного буття християнина і структурним елементом соціальної доктрини християнства. Духовна сутність соціальної місії церкви, насамперед, визначається пошуком Бога і реалізацією власного духовного покликання кожного християнина. Питання сенсу релігійного буття, пошук істини, самореалізації в сучасній науці входять до числа основних, оскільки релігія відіграє суттєву роль у людському житті. Християнство формує певну парадигму буття християнина у світі, спосіб його ставлення до політики, культури економіки, складаючи сенс усього релігійного простору людства.
Священик Павло Бочков, доктор богословських наук (Папський богословський факультет у Вроцлаві, Польща)