Українське православ’я у філософії державного управління
Історія пошуку актуальних ідей політичної і публічної теології, соціальної доктрини Православної Церкви свідчить, що проблеми інтеграції духовних цінностей християнства до політології і державного управління є важливим напрямом розвитку сучасної управлінської думки України. Вирішення проблеми взаємодії Церкви і держави, теології і науки, релігії і суспільства у тому чи іншому варіанті на певному історичному етапі розвитку Української держави має неабияке духовно-історичне, культурне і політичне значення очевидно тому, що визначення домінуючих у суспільстві духовних ідей, демократичних цінностей дає змогу духовно оновити життя суспільства і намітити вектори майбутнього розвитку.
Вивчення і розвиток таких ціннісних ідей соціального вчення Православної Церкви, яке б відповідало історії християнства, догматиці, моралі, біблійним принципам, теології Святого Письма і Священного Передання, є найважливішим принципом існування соціальної думки українського православ’я і, водночас, основним інструментом реальних актуальних і нагальних суспільних реформувань українського суспільства.
Стратегічною метою християнської теології є прагнення сформувати зрозумілі духовні ідеї, поняття, принципи, концепти і зорієнтувати на них більшу частину православної громади і сучасного суспільства. На етапі розвитку нових теологічних дисциплін, реформування богословської освіти духовних шкіл Православних Церков України, суспільно-політичних відносин ця мета може бути досягнута лише шляхом переорієнтації соціальної думки Церкви на осмислення політики, державного управління, культури, психології, педагогіки, журналістики, історії і нагальних перспектив розвитку демократії відповідно до реальних викликів глобального світу.
Ефективність освітнього і наукового процесу залежить від того, у якому дискурсі свідомості духовенства, науковців і мирян розмістились декларовані прагнення. Чи це лише мрії про нездійсненне «святе життя» з Абсолютом на небесах, чи реальні земні справи переформатування освіти, місії і духовного життя? Якщо теологія, християнська мораль, духовні ідеї Євангелія стають мотивацією для християнської діяльності, а християнин по-справжньому шукає Бога, а не обрядів, символів і ритуалів, то він обов’язково знайде шлях до реального духовного оновлення життя.
Якщо ж духовні аскетичні прагнення, історичні духовні ідеї, міфологеми минулого, що декларуються виключно на словах у житті Церкви, суперечать реальності життя, психологічним мотивам, релігійним цінностям, то вони будуть лише вигаданим історичним матеріалом для написання «фантастичної» життєвої літератури, проголошення помпезних історичних доповідей професорів духовних академій на конференціях і створення «енциклопедії небесного життя» з ангелами.
Теоретична актуальність вирішення соціальних, культурних, політичних і історичних проблем за допомогою християнського богослов’я передусім зумовлена особливою потребою релігійних громад у релігійно-концептуальному визначенні реальних процесів побудови гуманістичної, правової, соціальної, вільної, свободомислячої демократичної України, а також тим, що ця наукова проблема й досі не стала об’єктом політичної теології, соціального вчення Православної Церкви і, відповідно, не знайшла адекватного висвітлення в науковій богословській літературі.
Практична актуальність дослідження проблеми соціального вчення українського православ’я та розвитку аксіологічних теоретичних християнських засад державного управління в Україні полягає в тому, що для більшості вітчизняних світських науковців і пересічних громадян питання теології, православної духовності, християнської моралі, соціально-ціннісних процесів соціальної доктрини християнства, як і за часів радянського атеїзму, залишаються сферою «попівської пропаганди», або «поневоленням імперіалістів».
В умовах цивілізаційної, духовно-ідейної, культурної, ціннісної війни України за власну свободу, гідність і демократію християнські концептуальні положення державного управління можуть стати рушійною силою суспільних процесів. Це зумовлює необхідність зосередити увагу науковців на духовно-ідейних і соціально-ціннісних засадах християнства в галузі державного управління.
Теологічний вимір теорії державного управління представлено у новій праці Анатолія Богданенка і Дениса Мартишина «Українське православ’я у філософії державного управління», за сприяння кафедри теології і християнської комунікації Навчально-наукового Інституту психології і соціальних наук Міжрегіональної Академії управління персоналом та київського видавництва Ліра-К. Наголосимо, що сучасне становлення і розвиток соціальної християнської науки автори пов’язують з пошуком адекватності соціально-ціннісного обґрунтування ідей християнської теології в державно-управлінській науці.
Проте соціально-ціннісні орієнтири українського православ’я у філософії державного управління поки не стали самостійним об’єктом наукового дослідження. У духовних школах Православних Церков України і сучасних напрямах державно-управлінської науки дослідженню духовно-ідейного, соціально-ціннісного підґрунтя християнської соціальної доктрини присвячено поки що небагато вагомих наукових праць.
Автори спробували окреслити сукупність державницьких духовно-національних ідей Героя України — Святійшого Патріарха Філарета (Денисенка), духовного лідера сучасного світового християнства, будівничого Української держави, а також актуалізувати основні цінності українського православ’я у філософії державного управління.
Віддаючи належне творчому науковому доробку наукових попередників, зазначимо, що духовно-ціннісні, культурні, ідейні проблеми державного управління і суспільно-політичного розвитку України розглядалися передусім у працях з державного управління, журналістики, філософії, політології, соціології, релігієзнавства такими знаними науковцями, як Віктор Бондаренко, Юрій Бондар, Кирило Говорун, Микола Головатий, Юрій Дорошенко, Анатолій Денисенко, Андрій Дудченко, Віктор Єленський, Ірина Жукова, Наталія Жабінець, Анатолій Колодний, Георгій Коваленко, Володимир Козаков, Юрій Кальниш, Марія Орел, Дмитро Рудюк, Олександр Радченко, Євген Романенко, Марія Пірен, Василій Пасічник, Андрій Смирнов, Петро Кралюк, Григорій Ситник, Олександр Саган, Людмила Филипович, Святослав Чокалюк, Юрій Чорноморець, Георгій Щокін. У своїх працях науковці пропонують різноманітні визначення понять духовних і соціальних цінностей, основних духовних ідей, теологічних концептів, акцентуючи увагу на історії християнства та історії України.
У свою чергу, Анатолій Богданенко і Денис Мартишин актуалізують проблеми теоретико-методологічного характеру соціального вчення Православної Церкви, духовно-ціннісних систем християнської теології та філософії державного управління.
Отже, науковцями започатковано новий науковий теологічний підхід до синтезу християнської теології і основних положень державного управління, який передбачає системне дослідження історії християнської Церкви, соціального вчення християнства, політичної теології, розвитку соціально-ціннісних засад філософії, релігієзнавства і соціології. Авторами доведено, що українське православ’я формує гуманітарне і соціально-ціннісне поле українського державотворення, допомагає народу досягти національних ідей, зокрема, стати сучасній людині на шлях гуманізації та демократизації. Богослови і як фахівці у галузі державного управління вдало обґрунтовують концептуальні підходи у дослідженні соціально-ціннісних домінант християнської теології і аргументовано доводять суттєвий вплив християнства на формування та розвиток соціально-ціннісних пріоритетів державного управління.
Таким чином, книга є унікальним теологічним дослідженням процесу становлення та розвитку соціально-ціннісних засад філософії державного управління в Україні, що закладає основи формування нової вітчизняної науково-прикладної школи соціальної доктрини Православної Церкви і філософії державного управління.
Духовно-просвітницький Центр імені Святих Апостолів при МАУП