Міжрегіональна Академія управління персоналом

Актуальність дослідження християнської теології і публічного управління визначається тим, що сучасні відносини між християнськими церквами та Українською державою виходять з культурно-історичних та релігійно-філософських передумов, що склалися в історії України. При цьому сам рівень розвитку християнської теології зазнає суттєвих змін, на засадах яких вибудовуються нові державно-конфесійні відносини (у широкому значенні слова) та їх норми. Відомо, що відносини держави та християнських церков України являють собою сукупність форм певних взаємозв’язків і взаємовідносин інститутів держави і церкви, які історично складаються і змінюються. Ці відносини ґрунтуються як на історично сформованих релігійних, культурно-історичних і філософських уявленнях про місце та роль релігії в суспільстві, так і на законодавчо закріплених уявленнях про місце релігії та релігійних об’єднань у житті суспільства, їх функції, сфери діяльності та компетенції всіх суб’єктів таких відносин.

Історія становлення і розвитку європейських і американських університетів свідчить про те, що християнська теологія посідає вагоме місце в науці, історії, культурі, літературі та політологічній думці. Більше того, сьогодні розвиток християнської теології як науки у світському академічному середовищі пішов далеко вперед і впевнено випереджає наукову діяльність самих християнських церков (духовні семінарії і академії). Одним із яскравих і активно досліджуваних світськими науками феноменів є факт зростання числа теологічних досліджень у світському середовищі. Так званий рух академічної теології проти конфесійного обмеження дається в знаки. Йдеться про небувале раніше в історії України та сучасній науці зростання соціальної думки християнства, яка торкається питань державотворення, національної ідентичності, людської гідності, свободи, актуалізуючи нові потреби християнської теології в умовах процесів глобалізації.

Специфіка категорій публічного управління як науки вимагає теологічного аналізу процесів формування державотворення і духовних ідей людства в єдності з етичними, філософськими, політологічними та аксіологічними категоріями, що необхідно для формування цілісного уявлення про світогляд людини. Сучасна християнська теологія, відповідаючи на численні виклики свого часу, сформувала унікальну та неповторну філософську теорію пізнання Бога, світу та людини. Звісно, й до християнської теології існували філософські теорії державотворення, що характеризували історію людства, етику, але саме в соціальній думці сучасного християнства проблеми історії держави, духовні питання формування світогляду людини стають уже частиною інтегральної сучасної науки про суспільство.

Сучасні виклики процесів глобалізації, з якими стикаються церковні і світські науковці, вимагають підвищеної уваги публічного управління як науки до важливих і актуальних питань історії, культури, релігії і свободи совісті. Важливо зрозуміти, що публічне управління включає в себе не лише організаційні і управлінські питання, але й методологічний науковий підхід до духовної  культури українського народу і його історії. Пріоритетними напрямами розвитку державної гуманітарної політики є розбудова  конструктивного діалогу влади, релігійних організацій і громадськості. Сучасний академічний простір публічного управління як науки  є багатовимірним і багаторівневим. Сучасні межі державно-управлінської науки формуються у контексті політології, менеджменту, соціології, управління, культурології, релігієзнавства і навіть християнської теології, оскільки релігія, як соціальний інститут, може успішно розглядатися науковцями як інтегрований механізм управління довірою релігійних організацій, які у своїй духовно-просвітницькій і соціальній  діяльності  поєднують комунікаційні, духовно-моральні, ціннісні та культурні чинники, що сприяє зміцненню духовної ролі релігії в культурному і політичному просторі України.

У свою чергу, зважаючи на глобальні виклики сьогодення, і християнська церква (православ’я, католицизм, протестантизм) потребує модернізації своєї теологічної думки в публічному управлінні. Важливо сформулювати для християнських церков такі теологічні парадигми місійного свідчення, моделі соціального служіння, соціальні концепції розвитку релігійних громад і суспільства, які не окремо від держави, а разом з нею, не забуваючи про власну християнську віру, мораль, релігійну ідентичність, унікальність і неповторність, забезпечать входження в глобальне співтовариство. Важливість застосування християнських духовних цінностей в публічному управлінні як індикатора інституційної культурно-історичної зрілості українського народу, який керується в публічному управлінні власною духовною християнською спадщиною, привертає увагу багатьох науковців. Отже, розуміння основних сутнісних понять християнської теології в публічному просторі є ключовим для оцінки ролі та значення релігії в житті людини і суспільства, а також визначення шляхів розвитку священної місії християнства в умовах викликів сьогодення. Так, доцільно звернути увагу на нову книгу «Розвиток громадянського суспільства у контексті публічного управління і християнської теології», яка вийшла друком у відомому київському Видавництві Ліра-К. Автори книги — професор Денис Мартишин, доктор наук з державного управління, кандидат наук з богослов’я, завідувач кафедри теології та християнської комунікації Навчально-наукового Інституту психології та соціальних наук (ННІПСН) Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) і професор Юрій Кальниш, доктор наук з державного управління, професор кафедри публічного управління та адміністрування Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій — здійснили комплексне дослідження теоретичних засад формування громадянського суспільства у контексті діалогу науки публічного управління та християнської теології як стратегічного ресурсу гуманітарної політики та національної безпеки Української держави. Автори наголошують, що розвиток громадянського суспільства має базуватися на засадах релігійного плюралізму, процесів демократії, духовної конкуренції релігійних організацій, принципах соціальної відповідальності, соборності, доброчесності, відкритості, прозорості, стратегічного мислення та партнерської взаємодії церкви, держави і суспільства.

Фахівці з державного управління розкрили еволюцію підходів до християнської теології, вдало обґрунтували взаємозв’язок релігії, права, політики, філософії і державного управління, а також проаналізували прикладне значення соціального вчення християнської церкви (політичної і публічної теології) у забезпеченні стійкості українського народу, духовної безпеки держави й ефективності християнської місії в контексті розвитку публічного управління як науки.  Особливу увагу науковці приділили аналізу теоретичних засад християнської теології (публічна й політична теологія, соціальне вчення й соціальна доктрина церкви). На основі аналізу церковних документів католицизму, протестантизму і вселенського православ’я вони розкрили зміст механізмів публічного управління у царині релігії і сфері процесів державотворення. Автори книги наголосили, що розвиток християнської теології є  динамічним і багаторівневим процесом, який враховує не лише історію, минуле церкви, а й потребує актуалізації християнської проповіді в усіх напрямах буття сучасної людини і суспільства. Християнська теологія і соціальна доктрина християнської церкви, на думку науковців, є вагомим аспектом розвитку діалогу релігії і  публічного управління.

Дієва і конструктивна модель партнерства церкви, держави і громадянського суспільства передбачає відвертий чесний діалог влади, релігійних громад та суспільства, тісну співпрацю у виробленні, прийнятті та реалізації державно-управлінських рішень щодо демократії, релігійного плюралізму, свободи слова, совісті, віросповідання, соціального служіння християнства, освіти, науки. Саме ця модель в умовах процесів глобалізації є основним методом демократизації державної влади й управління процесами суспільних трансформацій.

На нашу думку, вперше у публічному управлінні виявлено світоглядно-богословський контекст християнської теології і її вплив на історико-культурні та демократичні чинники розвитку українського суспільства. На прикладі діяльності українських християнських церков (УПЦ, ПЦУ, УГКЦ) продемонстровано особливості набуття християнами соціальної ідентичності у складних суспільно-політичних, культурних, історичних і демократичних умовах України. Проаналізовано християнську теологію як складне і багатоманітне духовне явище європейської культури і сучасної науки, максимально популярно і доступно розглянуто основні аспекти теології та її методології. Розкрито соціальні ідеї християнської теології, відмінності та специфіку форм і методів впливу релігії на сучасного громадянина.

У книзі «Розвиток громадянського суспільства у контексті публічного управління і християнської теології» обґрунтовано, що історія християнської церкви, її місія є важливим компонентом української державності та національної свідомості громадян. Дослідження охоплює аналіз впровадження християнської теології у різні аспекти публічного управління. Розглянуто конкретні приклади успішних механізмів християнської комунікації, що демонструють практичну цінність релігійних ідей і цінностей  у сфері державного управління та ухвалення управлінських рішень.

Проаналізовано виклики, з якими стикаються християнські церкви. Особлива увага надається розгляду питанням місії, проповіді, освіти і церковного просвітництва. Закцентовано, що публічне управління — це не лише процеси політики, управління, державні інтереси, безпека, але й духовні ідеї, філософські концепти державно-управлінської діяльності та розвитку громадянського суспільства. У завданнях повсякденного історичного, політичного, економічного, соціального, культурного будівництва Української держави і розвитку громадянського суспільства важливе місце посідає священна місія християнської церкви.  Отже, на нашу думку, результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення соціальної і гуманітарної політики у сфері релігії, збереження свободи слова і віросповідання, оновлення освітніх програм духовних академій, світських університетів, формування національної духовної ідеї цілісності Української держави і суспільства.

Анатолій Богданенко,
кандидат  наук  з  державного  управління