Міжрегіональна Академія управління персоналом

Відомо, що для існування справжньої демократичної держави потрібні демократичні, свідомі, незалежні і вільні (духовно і матеріально) люди. Саме такі люди здатні утворювати й користуватися справжньою демократією. Тобто демократія є такою, якою є народ, що її творить і нею користується. Чи маємо ми справді в Україні свідомий, волелюбний і самовідданий Українській Церкві, державі й національній ідеї народ, для якого демократія, свобода слова, гідність людського життя — не лише гасло передвиборчих обіцянок, не якась забаганка політтехнологів, а глибоко усвідомлений спосіб духовно-релігійного, культурного, соціального і політичного життя? Важко відповісти однозначно. Відома письменниця Леся Українка осмислювала найскладніші світоглядні й духовно-моральні проблеми сучасності. Духовна зброя драматурга, публіциста, критика, активістки українського національного руху — це слово, яке й зараз є актуальним: «У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-українськи, щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями… Така легкість репутації приманює многих».

Пам’ятник Лесі Українки у МАУП

Треба визнати, що державні керманичі, політики, журналісти і науковці у більшості випадків поняття і сутність демократії використовують на власний розсуд і розуміння. Але наголосимо, що одним з найважливіших завдань демократичного суспільства є розв’язання реально існуючих у кожній державі конфліктів. Демократію варто розуміти як певного роду систему духовних цінностей (свобода віросповідання, свобода слова, індивідуалізм, плюралізм, соборність) відповідно до яких можна визначати роль і місце людини, держави, Церкви, громадянського суспільства в сучасному світі.

Протоієрей Діонісій Мартишин, завідувач кафедри теології та християнської комунікації МАУП

Незаперечним є те, що освіта, культура, наука, діалог представників різних конфесій в Україні сприяють високому духовному розвитку людини. Незаперечним є також і те, що вільний розвиток парафіяльного життя Православної Церкви — неодмінна запорука демократії. Переконані, що рівень демократичності країни перебуває у прямій залежності від рівня духовної культури суспільства.

Неоцінений внесок у розвиток історії України зробила Леся Українка. Її творчість відігравала важливу роль у розвитку української культури, літератури, поезії та духовного життя українського народу. Ім’я Лесі Українки дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової духовної культури усього людства.

Професор Галина Сагач, доктор педагогічних наук, доктор теології, доктор філософії (Словацька Республіка) зауважує, що Леся Українка увічнила українське слово, вивела його на світові простори: «Вона є сакральною часточкою (монадою) нашої історії, культури, мистецтва, науки — самого життя українського Духу крізь призму служіння Богу і народу словом-логосом».

Єпископ Білогородський Сильвестр (Стойчев), вікарій Київської Митрополії, ректор Київської духовної академії і семінарії

Саме тому у день народження видатної поетеси 25 лютого 2021 року єпископ Білогородський Сильвестр (Стойчев), вікарій Київської Митрополії, ректор Київської духовної академії і семінарії, професор; протоієрей Павло Кирилов, благочинний Голосіївського благочиння, настоятель Свято-Вознесенського храму; протоієрей Діонісій Мартишин, завідувач кафедри теології та християнської комунікації МАУП, настоятель академічної каплиці на честь Собору Дванадцяти Апостолів при МАУП; чисельне духовенство Голосіївського благочиння міста Києва відслужили заупокійну панахиду за генієм української літератури у Свято-Вознесенському храмі на Деміївці, де свого часу Леся Українка вінчалася з талановитим юристом і фольклористом Климентієм Квіткою, а також відкрили пам’ятну дошку, посвячену цій важливій події у житті кожної віруючої людини.

Отже, в умовах релігійної і культурної розбудови України особливого значення набувають питання вивчення власної культури, історії та літератури. На цьому етапі розвитку церковного буття на особливу увагу заслуговує творча спадщина Лесі Українки.

Духовенство Голосіївського благочиння міста Києва

Духовна культура людини засвідчує не лише певні знання усього народу, а й рівень свідомості суспільства, наявність відповідних ціннісних утверджень і духовних переконань, готовність й уміння займатися активною просвітницької діяльністю. Цілком очевидно, що сучасна людина прагне до нової, але доволі примітивної культури, заснованої на примітивних матеріальних засадах. Від такої культури серйозно потерпає, деформується не лише церковне життя, а й багатогранні процеси демократії. Зауважимо, що саме високоморальністю, духовністю, національним характером розвитку соціального буття, національним менталітетом найкраще визначаються найхарактерніші особливості життя Української Православної Церкви. Процеси освітніх, культурних і соціальних перетворень у житті сучасної Української Церкви зумовлені багатьма складовими; серед яких вагомими є формування національної самосвідомості християн та їхня національна самоідентифікація.

Архімандрит Лазар (Ніколаєв) і протоієрей Діонісій Мартишин

На нашу думку, національна ідея України у світлі соціальної думки християнства — це усвідомлена народом найбільш актуальна й перспективна духовна мета оновлення буття, певний шлях Церкви, держави та суспільства до модернізації, справжньої демократизації, релігійного плюралізму, розкриття потенційних можливостей християнства і його священної місії просвіти, а також певний духовний внесок українського народу у розвиток глобального світу.

Необхідно постійно прагнути до справжньої свободи та соборності. Зрозуміло, що духовні цінності мають творити саме християни, найперше з відповідальністю перед Богом, Церквою і їхнє головне завдання — сповна забезпечити права людини на вільне віросповідання, власну мову, культуру, свободу думки і подбати про розвиток милосердя та благодійництва.

Протоієрей Павло Кирилов, благочинний Голосіївського благочиння, настоятель Свято-Вознесенського храму

Протоієрей Павло Кирилов вбачає підвищення моральності та духовності людей саме через соціальну діяльність Української Православної Церкви. На його думку, опіка над нужденними, морально-етичне виховання молоді, надання морально-психологічної допомоги незахищеним верствам населення, доброчинність, справи милосердя є важливими і найбільш вагомими засадами місії Православної Церкви в Україні. Отець Павло, вслід за визначною українською письменницею та культурною діячкою Лесею Українкою, переконує своїх парафіян у тому, що необхідно поєднувати аристократичність, шляхетність, справи милосердя і любові у духовному житті православного християнина, нагадуючи високі думки і високі слова поетеси: «Кров без любові викупить не може».

Отже, і сьогодні, християни надихаючись творчістю генія українського народу, творять шляхетне серце, світлий, мудрий розум, високе життя духу, красу і силу почуттів, закарбованих у православній вірі.

Духовно-просвітницький Центр
імені Святих Апостолів при МАУП