Міжрегіональна Академія управління персоналом

29 січня 2021 року Україна в черговий раз згадує бій під Крутами, коли на підступах до Києва бійці УНР чинили опір російським загарбникам. Станція Крути – це

 населений пункт розташований за 130 кілометрів на північний схід від Києва та 18 км на схід від Ніжина (великого залізничного вузла).

Загалом, війну 1917-1918 років в Україні науковці-історики називають «ешелонною війною». Така назва пов’язана з тим, що залізниця у той час відігравала важливу роль для організації бойових дій.

А починалось події, що призвели до бою під Крутами, у січні 1918 року,коли було створено студентський курінь Січових стрільців. Він нараховував дві сотні добровольців, в основному студентів київських університетів.

Добровольці почали тренування, які продовжувались не більше тижня, до 26 січня. Звісно, про жодну адекватну військову підготовку не могло йти і мови. У той же день загін підпорядковується Аверкію Гончаренку, переправляється під Бахмач, де разом з чотирма сотнями курсантів 1-ї Київської юнкерської школи імені Богдана Хмельницького має стати на захист Києва. Вранці 28 січня сотні студентського куреня прибули на станцію Крути та почали рити окопи, займаючи позиції. Озброєння катастрофічно бракувало – загін мав лише 16 кулеметів, невеликий бронепоїзд та обмаль патронів.

Бій під Крутами розпочався 29 січня о дев’ятій ранку з бойового зіткнення захисників з передовим загоном матросів, які намагалися взяти станцію одним ударом. Більшовики мали значну чисельну перевагу, їхній трьохтисячний загін намагався взяти захисників у кільце.

У запеклому п’ятигодинному бою захисники понесли значні втрати, але змогли відбити всі атаки ворога. Однак почали закінчуватись патрони, замовкла і гармата, відстрілявши весь боєзапас. В цій ситуації юнкери та студенти почали організовано відступати. Було прийняте рішення багнетною атакою деморалізувати ворога, щоб мати змогу відступити з меншими втратами. Зіткнувшись в рукопашному бою з професійними військовими, крутяни зазнали втрат. Тільки резерв, який вчасно прийшов на допомогу, зашкодив більшовикам взяти бійців у полон.

Приблизно о 17 годині розрізнені частини захисників зібралися разом. З’ясувалося, що немає однієї чоти. Розвідувальний загін, приблизно 30 бійців, загубив орієнтир та потрапив у полон. За розповідями очевидців, «червоні» жорстоко знущалися над полоненими, потім всіх розстріляли. Ідучи на страту, Григорій Піпський, учень сьомого класу, почав співати «Ще не вмерла Україна», решта його підтримали.

Так закінчилася битва під Крутами. За різними джерелами, українська сторона втратила вбитими від 300 до 400 чоловік, але змогла затримати більшовицьку армію, вигравши для УНР трохи часу. Ця затримка дала змогу Центральній Раді заключити Берестейський мир 9 лютого 1918 року та зберегти молоду Українську Державу.

Бій під Крутами одразу виклика в великий суспільний резонанс в Україні і став символом опору агресорам. Урочисте перепоховання загиблих студентів-крутян відбулося в Києві (Аскольдова могила) у березні 1918 року, коли армія Центральної Ради звільнила столицю від банд більшовиків. Вражений цією трагедією молодий поет Павло Тичина створив тоді поезію під назвою «Тридцять мучнів»:

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих...

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

Протягом всього часу існування в Україні комуністичного режиму, тема Крут була під забороною і з тавром буржуазного націоналізму.

Попереднє масштабне вшанування пам’яті героїв Крут відбувалося лише на 90-і роковини трагедії у 2008 році. Тоді суспільна ситуація суттєво відрізнялася від сьогоднішнього дня. В наш час, згадка про Героїв Крут стає зовсім іншою. Знову триває війна з російським агресором, майже щодня на Донбасі зазнають поранень або гинуть українські військові, а зведення з фронту стали звичайним явищем. В цих умовах бій під Крутами сприймається не як щось далеке з минулого століття, а як майже сучасна історія.

Досвід Крут гіркий, але він вчить любові до Батьківщини. Він постійно нагадує, що в української держави є споконвічний ворог, проти якого є лише одна зброя – це сила єдності нації з міцною, потужною армією.

Водночас, співробітники і студенти  Чернігівського інституту МАУП пишаються тим, що наш навчальний заклад названий на честь Героїв Крут. Це велика відповідальність перед сучасною студентською молоддю і прийдешніми поколіннями. Зберігаючи пам'ять про патріотів України, які віддали своє життя за батьківщину, Чернігівський інститут МАУП  виховує не просто майбутніх фахівців своєї справи, а ще й свідомих громадян, готових захищати нашу державу.

2005 року рішенням Президії МАУП, за проханням колективу інституту йому була присвоєна назва «Чернігівський інститут МАУП імені Героїв Крут». Так була вшанована пам’ять героїв, які віддали життя за незалежність України.

З того часу 29 січня делегація студентів та викладачів інституту щорічно відвідує могилу загиблих героїв в Крутах та покладає до пам’ятника квіти.

В цей день в інституті в усіх групах проходить лекція щодо героїчних подій під Крутами.

Директор Чернігівського інституту МАУП
імені Героїв Крут                                    Мурашко Микола Іванович