Довготривалі екологічні зміни та трудова міграція: дослідження професора МАУП Олександра Акімова у журналі Scopus
Науковець Міжрегіональної Академії управління персоналом Олександр Акімов став співавтором міжнародного дослідження «Migration rather than unemployment? Regional labor adjustment under long-term environmental stress» («Міграція замість безробіття? Регіональна адаптація ринку праці в умовах тривалого екологічного навантаження»). Наукову статтю опубліковано у журналі Economics & Sociology, том 19, № 3 за 2026 рік. Видання спеціалізується на міждисциплінарних дослідженнях у галузях економіки, соціології, регіонального розвитку та соціально-економічних процесів. Засновником і видавцем журналу є Centre of Sociological Research. Серед його видавничих партнерів представлені університети Польщі, Угорщини, Литви та Словаччини.
Журнал індексується у Scopus, Web of Science Emerging Sources Citation Index, EconLit, DOAJ та інших міжнародних наукових базах.
За оприлюдненими журналом бібліометричними даними за 2023 рік, видання належало до квартиля Q2 у відповідних категоріях Scopus та Web of Science. Ці показники характеризують позиції журналу за зазначений період і не є підтвердженням його поточного квартиля у 2026 році. До міжнародного авторського колективу, окрім Олександра Акімова, увійшли Бехзод Тагаєв, Збігнев Станєк та Петер Міклош Кьомівеш.
Дослідження присвячене впливу довготривалої деградації довкілля на регіональні ринки праці та міграційну поведінку населення. На прикладі територій басейну Аральського моря автори проаналізували, як екологічні зміни можуть впливати на трудову мобільність і чому зростання міграції не обов'язково супроводжується підвищенням офіційного рівня безробіття.
Екологічна криза Аральського моря та її соціально-економічні наслідки
Аральське море є одним із найбільш показових прикладів тривалої деградації природного середовища, наслідки якої виходять далеко за межі екологічної сфери. Його обміління, що розпочалося у 1960-х роках унаслідок масштабного відведення вод річок Амудар'я та Сирдар'я для зрошення сільськогосподарських угідь, поступово змінило економічні умови життя населення прилеглих територій.
До кінця 2010-х років площа водної поверхні Аральського моря скоротилася майже на 90% порівняно з 1960 роком. Оголене морське дно стало джерелом соляних і пилових бур, а нестача водних ресурсів та засолення ґрунтів негативно вплинули на сільськогосподарське виробництво.
Особливо відчутними ці зміни стали для Каракалпакстану та Хорезмської області Узбекистану. Скорочення можливостей традиційного господарювання, погіршення умов праці та обмежена кількість альтернативних робочих місць сформували передумови для переміщення економічно активного населення.
Автори дослідження звернули увагу на проблему, яка не завжди відображається у статистиці безробіття. Якщо люди залишають екологічно вразливі регіони в пошуках роботи, офіційні показники місцевого ринку праці можуть не демонструвати відповідного зростання безробіття. Водночас відтік працездатного населення може свідчити про глибокі структурні зміни в регіональній економіці.
Методологія дослідження: 14 регіонів Узбекистану та 252 спостереження
Для аналізу взаємозв'язку між екологічним навантаженням і змінами на ринку праці науковці використали адміністративні дані Узбекистану за 2007-2025 роки, за винятком 2017 року.
Дослідницька вибірка охопила всі 14 регіонів країни та 252 спостереження на рівні «регіон-рік». Використана статистика дозволила розглядати декілька показників одночасно: зовнішню трудову міграцію, офіційне безробіття, неформальну зайнятість та економічну неактивність населення.
Методологічну основу роботи становили економетричні моделі з фіксованими ефектами, аналіз подій, індекс висихання Аральського моря, бутстреп-оцінювання статистичної значущості та рандомізаційні тести для регіональних пар.
Застосування кількох методів перевірки дало змогу оцінити стійкість отриманих результатів і визначити обмеження їх інтерпретації. Окремий порівняльний аналіз було проведено на прикладі Казахстану, зокрема Кизилординської області, яка також зазнала наслідків екологічних змін у басейні Аральського моря.
Таким чином, автори розглядали екологічну кризу не лише як природоохоронну проблему, а й як чинник можливого перерозподілу трудових ресурсів між регіонами та країнами.
Основні результати: міграція як можливий механізм адаптації
Результати дослідження засвідчили, що в регіонах Узбекистану з вищим рівнем екологічного навантаження частка зовнішньої трудової міграції була приблизно на 3,35 відсоткового пункту вищою, ніж у регіонах із нижчим рівнем впливу екологічної деградації.
Після 2017 року оцінена різниця між цими групами регіонів збільшилася ще на 3,34 відсоткового пункту. Водночас результати статистичних перевірок не дозволяють вважати ці відмінності остаточним доказом причинного впливу екологічної деградації на міграцію.
Зокрема, для першого показника значення p становило 0,076, а для оціненого збільшення після 2017 року - 0,101. Це свідчить про обмежену статистичну переконливість отриманих оцінок за використаних авторами методів перевірки.
Відмінності у рівнях безробіття, неформальної зайнятості та економічної неактивності також не продемонстрували достатньої статистичної стійкості.
Науковці наголошують, що отримані результати узгоджуються з припущенням про трудову міграцію як один із можливих способів адаптації населення до тривалого екологічного навантаження. Проте дослідження не доводить, що міграція безпосередньо запобігає безробіттю або що саме деградація довкілля спричинила зафіксовані відмінності.
Важливим методологічним обмеженням є те, що до групи найбільш екологічно вразливих територій увійшли лише два регіони. Крім того, перевірка попередніх тенденцій не підтвердила припущення про їх паралельність, необхідного для сильнішої причинної інтерпретації.
Порівняння Узбекистану та Казахстану
Окрему увагу автори приділили порівнянню соціально-економічних процесів у регіонах Узбекистану та Казахстану, які зазнали впливу обміління Аральського моря.
У Каракалпакстані та Хорезмській області Узбекистану трудова мобільність значною мірою пов'язана із зовнішньою міграцією. Натомість у Кизилординській області Казахстану переміщення населення переважно спрямоване до інших економічних центрів усередині країни.
Попри відмінності в географії міграційних потоків, обидва випадки демонструють важливість доступності альтернативних джерел зайнятості для населення екологічно вразливих територій.
Дослідники також звертають увагу на різні підходи держав до подолання наслідків екологічної кризи. Казахстан здійснив часткове відновлення північної частини Аральського моря завдяки спорудженню Кокаральської дамби. Узбекистан, своєю чергою, реалізує заходи з озеленення оголеного морського дна та зменшення екологічних ризиків.
Це порівняння дозволяє розглядати трудову міграцію в ширшому контексті державної політики, регіонального розвитку та можливостей економічної адаптації населення.
Практичне значення для державної політики та управління ринком праці
Одним із ключових висновків дослідження є необхідність враховувати трудову мобільність під час оцінювання соціально-економічних наслідків екологічних змін.
Традиційні показники безробіття не завжди відображають повний масштаб проблем, з якими стикаються екологічно вразливі регіони. Якщо частина населення залишає територію через обмежені можливості працевлаштування, статистична стабільність ринку праці може співіснувати зі скороченням місцевих трудових ресурсів.
Науковці рекомендують поєднувати моніторинг зайнятості з аналізом внутрішньої та зовнішньої трудової міграції. Такий підхід може забезпечити повніше розуміння регіональних змін і допомогти органам державної влади визначати пріоритети соціально-економічної політики.
Серед практичних напрямів автори виділяють розвиток альтернативних можливостей працевлаштування в екологічно вразливих регіонах, диверсифікацію місцевої економіки та посилення захисту трудових мігрантів.
Дослідження також пропонує аналітичний підхід, який може бути корисним для вивчення інших територій, залежних від сільського господарства та вразливих до дефіциту води, деградації земель і тривалих кліматичних змін.
Водночас перенесення отриманих результатів на інші країни потребує окремих досліджень з урахуванням особливостей їхніх ринків праці, міграційної політики та регіональної економіки.
Відповідність Цілям сталого розвитку ООН
Тематика дослідження пов'язана з кількома Цілями сталого розвитку ООН, насамперед у сферах зайнятості, соціальної рівності, кліматичної адаптації та розвитку регіонів.
Ціль 8 - Гідна праця та економічне зростання. Дослідження розглядає зміни в структурі зайнятості та можливості створення альтернативних робочих місць у регіонах, які зазнають тривалого екологічного навантаження. Особливу увагу приділено необхідності захисту трудових мігрантів.
Ціль 10 - Скорочення нерівності. Аналіз міграційних процесів стосується нерівномірного розподілу економічних можливостей між регіонами та соціально-економічної вразливості населення територій, що постраждали від деградації довкілля.
Ціль 13 - Боротьба зі зміною клімату. Дослідження порушує питання адаптації населення та регіональних економік до довготривалих екологічних змін. Хоча обміління Аральського моря має складні історичні та господарські причини, розглянуті механізми адаптації мають значення і для територій, які стикаються з кліматичними ризиками.
Ціль 15 - Захист та відновлення екосистем суші. Робота аналізує соціально-економічні наслідки деградації земель, дефіциту водних ресурсів та порушення природних екосистем, зокрема їхній можливий зв'язок зі змінами в зайнятості населення.
Зазначені Цілі відображають тематичну відповідність дослідження міжнародному порядку денному сталого розвитку. Водночас автори не здійснювали окремого кількісного оцінювання внеску результатів роботи в досягнення цих Цілей.
Бібліографічна інформація
Tagaev, B., Akimov, O., Staniek, Z., & Kőmíves, P. M. (2026). Migration rather than unemployment? Regional labor adjustment under long-term environmental stress. Economics & Sociology, 19(3), 223-240. DOI: https://doi.org/10.14254/2071-789X.2026/19-3/10
З повний текст статті можна ознайомитися за посиланням: https://www.economics-sociology.eu/files/10_1741_Tagaev%20et%20al.pdf
